Угорська рапсодія на путінське лібрето

У Бертольда Брехта у п’єсі «Життя Галілея» є такий діалог: «Нещасна та країна, у якої немає героїв. – Ні! Нещасна та країна, яка потребує героїв!». Як дуже часто у Брехта, цей обмін репліками містить парадоксальну, далеко не однозначну істину. Але, видається, бувають ситуації, коли друга сентенція є однозначно істиною. І мова зараз піде саме про таку ситуацію.

…Практично всі інформагенції України у неділю повідомили, що один із найближчих соратників прем’єра Угорщини Віктора Орбана Жолт Баєр просуває в угорських медіа тезу про те, що Україна є аналогом нацистської Німеччини. Про це йдеться у його авторському ролику, який транслюють угорські проурядові медіа. Найвпливовіша газета урядового пулу «Модяр Немзет» оприлюднила зміст відеоролика Жолта Баєра.

Баєр угледів нацизм в тому, що в Україні хочуть прибрати російську літературу зі шкільної програми. «Це вже було в нацистській Німеччині. Так уже говорив Геббельс… Великі багаття палали тоді на вулицях нацистської Німеччини, в них кидали твори шкідливі для німецького мислення та німецького народу, особливо і, звичайно, твори єврейських авторів. А Генріх Гейне попереджав, що ті, хто починає спалювати книги, закінчують спале нням людей», - заявив Жолт Баєр і додав, що це судження стосується також сучасної України.

Баєр також поставив під сумнів існування української культури та української нації як такої, проілюструвавши свої слова зображенням, де позначено, що майже всі території України є не українськими, а відібраними у Росії та Польщі чи подаровані Леніним, Сталіним і Хрущовим.

А на додачу Жолт Баєр заявив, що не вірить у самостійне існування української культури, тому що «її не могло б існувати без російської». Ба більше: «Якщо приберемо російську культуру з української культури, то те, що залишиться, буде жалюгідно дрібним і дурним», - наголосив Баєр.

Якби це все висловив рашистський пропагандист, питань би не було, й коментарів також. Стандартна парадигма тотально-тоталітарної брехні, яка підганяє реальні факти під заданих Кремлем копил. Але ж тут маємо начебто європейця, у якого мусить бути раціоналістичне мислення, маємо державу – члена Євросоюзу та НАТО, маємо одне з провідних проурядових видань…

Насправді німецькі нацисти були тільки успішними учнями російських більшовиків. Дружина Леніна, заступниця голови наркома просвіти Надія Крупська розпочала роботу з вилучення і винищення «ідеологічно шкідливої та застарілої літератури» у 1920 році. Як визнавала сама Крупська, «у деяких губерніях знадобилося втручання ҐПУ, щоб робота з вилучення почалася». Крупська особисто склала «чорні списки» книг, що підлягають забороні та вилученню з бібліотек у радянській Росії. Циркуляр, підписаний Крупською, забороняв видавати читачам Біблію та будь-яку іншу релігійну літературу». У 1924 році вона включила до списків філософські твори Платона, Канта, Шопенгавера, а також книги Достоєвського, Мережковського, Скотта, Купера, Дюма-батька. Особливо постраждали дитячі бібліотеки. За наказом Крупської з них були вилучені навіть народні казки; загалом її інструкція містила 97 імен дитячих авторів, зокрема Корнія Чуковського, чиї вірші вона називала «буржуазною муттю». Вилучені книги спалювали, часом публічно.

От у кого вчилися нацисти. Проте причому тут Україна? Що, у нас вилучені книги палять на площах? Чи знищують твори авторів єврейського походження? Чи забороняють доступ до російських книг у бібліотеках? Чи, може, кидають за ґрати за зберігання вдома недозволених книг, як це робили більшовики та нацисти? Нічого схожого немає. А ще є? Дуже специфічний різновид свободи слова в Угорщині – свобода брехливого і недолугого слова.

Щодо українських кордонів у Жолта Баєра – ще більша нісенітниця. Він, скажімо, стверджує, що все Причорномор’я та Приазов’я, весь Донбас і всю Слобожанщину Україні передав Ленін у 1922 році. Якби він скористався хоча б Вікіпедією, то побачив би, що всі ці території входили як до складу УНР згідно з ІІІ Універсалом 1917 року, так і УСРР згідно з рішеннями її ревкому початку 1919 року. Так, у 1919 році до радянської України входив не весь Донбас, але Луганськ і Юзівка (Донецьк) входили. У квітні 1920 року до УСРР увійшов увесь Донбас плюс Таганрог, натомість Росія забрала собі Стародубщину – ледь не половину Чернігівської губернії. У 1922-му жодних змін кордонів України та Росії, жодних «подарунків Леніна» не було. Не було й «подарунків Сталіна»: позначені Баєром території входили у 1918-му до складу ЗУНР, а у 1919-му ввійшли до об’єднаної УНР. І якби не російські більшовики, якби не їхня агресія (за активної участі Леніна-Сталіна), то УНР ці території, найшвидше, і не втратила би тоді.

Що стосується твердження про неповноцінність української культури, про вона без російської культури є чимось «жалюгідно дрібним і дурним», то це вже, пробачте, типовий расизм. І типова брехня; візьмімо Літературну нагороду Центральної Європи «Ангелус», яка вручається з 2006 року. Два рази її одержали угорські письменники, і чотири рази – українські (причому не «українські російські», а питомо українські).

Ось такі штрихи до абрису недільного виступу Жолта Баєра. За даними англомовної Вікіпедії, Жолт Баєр – це угорський ультраправий і ультраконсервативний журналіст, чиї погляди широко описуються як расистські та антисемітські. Він був співзасновником правлячої партії «Фідес» (партійний квиток №5) і близькою довіреною особою прем’єр-міністра Віктора Орбана. Що ж, усе логічно, чи не так? От і виходить, що нинішня Угорщина конче потребує героїв, які очистять її культурний і політичний простір від московської ментальної інвазії та просто від дурниць.