Давоська самотність Віктора Пінчука

Відмова Петра Порошенка від участі в Українському ланчі в Давосі, організованому Віктором Пінчуком, це - не лише демонстрація того, що глава держави не погоджується з позицією українського мільярдера щодо Донбасу та Криму. Просто «показове шмагання», яке Порошенко влаштував українським олігархам, нині дійшло і до Пінчука, який упродовж останнього десятиріччя намагався активно впливати як на українську, так і на світову політику.

Бойкот Пінчука

Ім'я Віктора Пінчука добре знають у світі. І не лише як бізнесмена. Він - організатор «українських ланчів» на Давоському всесвітньому економічному форумі та ініціатор створення конференції «Ялтинська європейська стратегія».

Саме завдяки зятю Леоніда Кучми багато світових лідерів приїздили в Україну та ставали учасниками дискусії про майбутнє української держави. Пінчук був абсолютно переконаний, що він - саме та людина, завдяки якій в країні відбувається багато важливих подій.

Місяць тому Пінчук вирішив артикулювати свою позицію щодо майбутнього Донбасу та Криму. Він написав статтю у Wall Street Journal, в якій пропонує піти на «болючі компроміси» заради миру на Донбасі. Яку мету переслідував Віктор Пінчук - сподобатися новому господарю Білого дому або ж підіграти Путіну - невідомо. Але в Україні цей жест сприйняли як заклик до капітуляції. Як результат, президент Порошенко відмовився від участі в ланчі Пінчука. Те саме зробили і члени уряду. Іншими словами, офіційний Київ дав чітко зрозуміти учасникам форуму: «український ланч» Пінчука не такий вже й український.

Те, що відбулося з Віктором Пінчуком - закономірно. Пінчук свою ставку зробив. І вона - не на користь нинішньої політики офіційного Києва. А тому цілком логічно, що і українська влада показово ігнорує Пінчука. Однак це не єдина причина «давоського бойкоту».

Олігарх проти олігархів

Ще під час президентської виборчої кампанії Петро Порошенко пообіцяв українцям позбавити країну олігархів. Власне, цього ж вимагав і Євромайдан. Щоправда, з вуст мільярдера Порошенка обіцянка провести деолігархізацію звучала щонайменше дивно. Однак слід констатувати: частково з цим завданням президент України впорався. Можливо, остаточно і не позбавив країну олігархів, але значно зменшив їхній вплив на українську економіку та політику.

Першим «впав» Дмитро Фірташ, який, за його ж власним зізнанням, у 2014 році на виборах активно підтримував Петра Порошенка. За рік, вже у Віденському суді олігарх під присягою розповів про таємну зустріч з Порошенком та Кличком. Але ця історія не мала продовження. Після приходу до влади Порошенка Фірташа фактично витіснили за межі країни.

Втратив свій вплив і Рінат Ахметов, головний спонсор Партії регіонів та Віктора Януковича. Відтоді як розпочалася війна на Донбасі, він намагається зайвий раз не з’являтися на публіці. А його партнер по бізнесу - депутат Верховної ради Вадим Новинський потрапив під слідство в справі щодо спроби перевороту в Українській православній церкві (МП).

Після відставки з посади дніпропетровського губернатора і націоналізації «Приватбанку» зменшився також вплив на політику та економіку Ігоря Коломойського.

Як виходець з олігархічних кіл, Петро Порошенко чудово усвідомлює загрозу, яка йде від тих, у кого є гроші, влада та медіаресурси. Для нього Ахметов, Коломойський, Фірташ та Пінчук - це не просто конкуренти у бізнесі. Вони можуть створити усі умови для зміни нинішньої влади, якщо вона не буде їх влаштовувати. Тому боротьба Порошенка з олігархами - це його боротьба за своє президентське майбутнє.

Порошенко: останній олігарх

Відхід на другий план Фірташа, Ахметова, Новинського, Коломойського та Пінчука геть не означає, що в Україні остаточно покінчено з олігархами. Просто президент Порошенко, маючи владу, отримав певну перевагу над своїми колишніми колегами по бізнесу. Простіше кажучи, зосередив всю владу в своїх руках та руках свого оточення. Кардинальні кроки, які би обмежили владу олігархів, не зроблені. Почасти, можливо, через те, що країною керує один з «них».

За останні двадцять років в Україні сформувалася ціла система, яка стала основою і для політики, і для економіки держави. У ній майже не лишилося місця малому та середньому бізнесу. Усе підпорядковано кільком родинам.

Так було при Януковичі, так залишається і при Порошенкові. Якою має бути  українська держава без олігархів - тема окремої дискусії і в суспільстві, і в політиці. І задавати тон у цій розмові мають вже точно не ті, хто володіє Україною. Тим більше - не той, хто є олігархом номер один в країні.