Коли включити мозок – це краще, ніж вимкнути телевізор

Щось забагато у нас народу ріже правду-матку: мовляв, «а шо такоє», приватні телеканали (всі, до речі, геть дотаційні - Авт.), що хочуть, те і ставлять собі в новорічний ефір, а в законі ніде не написано, що там у певний день і час має бути привітання якогось там президента… Ну, у декого – це похідна конкретної ненависті до конкретного президента. Тут – без коментарів. Але більшість керується зовсім не цим. Так і хочеться їм сказати: принциповенькі ви наші, готові летіти до «сонця демократії і прав людини», мов, мошка на ліхтар, а у вас інші якісь міркування, хоча би часом, трапляються?

Так, це ніякий і нічий не обов’язок транслювати новорічне звернення президента перед самими курантами, це просто традиція така, якій уже не один десяток років. Так, започаткувалася вона з «совітів», здається, за Брежнєва, але ж і телевізор, власне, з’явився в кожному нашому домі саме тоді. Ні, нічого аморального, чи того, що підлягає декомунізації, у цьому немає. Так, у нинішній час війни і нескінченних спроб роз’єднання українців, її (цю традицію) важливо залишити, зберегти, не чіпати, щоби український президент таки звертався до всього українського народу. Навіщо, питаєте? А для того, щоби це звучало і бачилось метафорою нашої національної єдності в принциповому, незважаючи на всі суперечки в очікуванні виборів - і від того бризкали би скаженою слиною безсилля десь у Кремлі.

…Погано, коли ненависть відключає мозок, ще гірше, якщо це є наслідком байдужості, але зовсім сумно, коли воно трапляється через банальну дурість.