Головне завдання ЗСУ на цю осінь

Ми виграємо витримкою, розумом і силою духу
малюнок: Олексій Кустовський

Не чекайте перемог у стилі радянського кіно про Другу світову

Визволення правобережної частини Херсонщини – гол завдання Української Армії на осінь 2022.

По-перше, це наш обовязок звільнити героїчних херсонців.

По-друге, викинути росіян з цього плацдарму означає унеможливити їх новий раптовий наступ на Миколаїв, Нікополь, Одесу.

По-третє, це буде чіткий знак, що Путін програє цю свою злочинну війну.

Але.

Не чекайте перемог у стилі радянського кіно про Другу світову. Не буде зведень Левітана чи, пак, Арестовича про звільнені за день десятки сіл і міст.

Бо за такими зведеннями в ті роки стояли гори загиблих.

Курська дуга коштувала 250 тис втрат для 2 млн Червоної Армії. Битва за Донбас забрала 300 тис червоноармійців. Форсування Дніпра і звільнення Києва забрало 400 тис з 2,5 млн армії.

На щастя, у нас інші військові керівники та інші методи.

Тому 20 тисячне угрупування росіян навколо Херсону буде розгромлене, але без жахливих втрат при лобових атаках у степу проти в 5-7 разів переважаючих сил ворожої арти та бронетехніки.

Як?

В першу чергу знищенням постачання бк.

В день орки вистрілюють тут близько 10 тис снарядів. Це – 5000 тон за 10 днів. Без мостів стільки бк підвезти паромами неможливо. Тому – слава Хаймарсам і насолоджуйтесь русо-бавовною.

По-друге, без мостових переходів у росіян скоро забракне палива. А близько 1200 одиниць різної техніки жеруть дизель щоденно.

По-третє, новітні зах ракети, які самонаводяться на російські ракети пво, працюють добре і дірок в небі над окупаційними військами стає все більше. Про це свідчать свіжі відео роботи Байрактарів і палаюча бронетехніка русні.

І по-четверте, орки все частіше панікують від несподіваних і болючих ударів ЗСУ. Вони звикли до війни на відстані, коли їхня арта, вертольоти і танки користуються чисельною перевагою і стирають наші позиції за 10-15 км. Аж все змінилося – під ударами зах техніки ці переваги зникають. Тому вони тікають. Але позаду – величезний Дніпро. І раки.

Тому, шановні, все буде добре.

Але не так скоро, як в кіно.

Бо кожен загиблий чи поранений солдат для нас – не статистика, а вища цінність.

Ця війна – надовго.

Не чекайте переможного фіналу «через 2-3 тижня».

Не вірте в чудо-зброю, яка змете ворога як в кінобойовику. Хибні сподівання – шлях до розпачу і опускання рук.

Ми виграємо витримкою, розумом і силою духу.

А тим, у кого впав заряд у внутрішній «батарейці» – порада. Зверніть увагу на різкий рост втрат росіян за останні тижні. Отримайте задоволення. І надішліть хоч пару гривень на потреби ЗСУ. Відразу відчуєте співпричетність до Перемоги.

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: