Ми - мазохісти

Написати цей пост мене змусила заява Саакашвілі, який сказав, що він де-факто братиме участь у виборах в Грузії, його партія переможе, а сам він вважає Грузію і Одесу двома частинами одного(!!!) фронту.

Я не хочу вдаватися в аналіз цієї заяви: свого часу я помітив, що всі свої промови Саакашвілі будує на чотирьох фразах («Вы прекрасные люди», «У вас огромный потенциал», «Нет более трудолюбивого народа», «Надо бороться с коррупцией»), які потім він переставляє місцями і повторює в усіх можливих комбінаціях.

Мене обурює інше. Мене обурює те, що діючий глава обладміністрації, який за рік не показав жодного результату, маючи унікальний для наших широт карт-бланш, говорить, що він починає воювати за щасливу Грузію. Я дуже люблю Грузію, але уявляєте собі, щоб сумський губернатор заявив, що він хоче бачити щасливим Азербайджан, а вінницький почав би агітувати нас за прекрасну сонячну Вірменію? Скільки акцентуйованих фейсбучників почали б кричати про те, що треба негайно цих людей звільнити і посадити?

Але не будемо вдаватися в ці деталі. Є Губернатор, який хоче, щоб його партія перемогла на виборах в іншій країні. Це право цієї людини. Зрештою, я прекрасно розумію, чому він хоче всидіти на двох стільцях: і в Україні і в Грузії. Я не розумію всіх нас – українців, ну невже ми настільки втратили повагу до самих себе, коли вважаємо, що можна щиро любити дві Батьківщини?

Ми мазохісти. І ні чорта ми не трудолюбивий народ. Точніше не так, ми любителі тупої, натужної і малопродуктивної праці. Ми не хочемо дивитися вперед, визнавати помилки і вирішувати їх. Саме тому ми живемо в таких злиднях. І саме тому ми чекаємо на месій.

Один мій знайомий розповідав, як на фронті мужики говорили, що треба всіх депутатів розстріляти. На його резонне питання: “А що після цього?”, прозвучала сакраментальна відповідь: «Наступні будуть боятися». Так от, ні фіга наступні не будуть боятися. Точніше будуть боятися лише 2-3 місяці. Чому? Ми любителі одномоментних рішень, які вже через місяць дають результат. Ми віримо в віртуальну Юліну тисячу більше ніж реальний дефіцит пенсійного фонду в 145 млрд грн.

Один бандит свого часу мені говорив: «Кожен, хто прожив в Україні більше трьох днів уже вважає, що йому хтось щось винен». В росіян навколо одні вороги. І ми з них сміємося, а у нас навколо одні гади, які заважають нам жити (і це стосується не лише прихильників Януковича). Нам завжди хтось заважає, але ми з цього чомусь не сміємося. Чому так? Та тому що це захисна реакція людини, яка не поважає себе.

Всі успішні нації починаються не з економіки і не з іноземних месій. Всі нації стають успішними лише після того, як починають поважати самих себе.

Джерело: Facebook