Після «МіхоМайдана». Короткі висновки

Жодна із сил Міхо-майдана не готова до виборів. І навіть не почала всерйоз думати про вибори. А тому всі їхні дії - це не останній бій, а лише гра на публіку

Я вже писав, що організатори цього дійства були приречені на провал в минулий вівторок. Але й сьогоднішні бравурні заяви тих, хто стояв з іншої сторони барикад, як мінімум передчасні

1. Події цього тижня показали, як мінімум певну дезорганізованість нацгвардії, яка в першій же сутичці примудрилася втратити кілька десятків щитів. І це при тому ,що бойові загони грузино-донбасу складали 300-400 чоловік від сили. Простіше кажучи, гвардія чомусь попливли при першому ж натиску. І якщо цей факт залишити без розслідування, далі говорити про складніші завдання буде набагато тяжче.

2. Можна не сумніватися, що протягом наступних 2-3 місяців нинішній формат опозиції буде кардинально видозмінений. І, можна не сумніватися, що з‘явиться два крила: ліберальне і бойове. Ліберальне знову повернеться в фейсбук і буде там робити свої рейди. Бойове буде шукати спонсора. І в залежності від задач спонсора буде, чи то робити локальні вилазки, чи то воюватиме у ФБ.

3. Формально, звичайно, Найем продовжить підтримувати Левченка, а РПР говоритиме про принципи демократії. І за два тижні вони спробують і далі говорити про єдність рядів. Але поки, всі ці сили не готові до виборів. А тому, нічого серйозного від них чекати немає сенсу.

4. Суспільство не готове до майданних історій. Воно стомлене і шукає вирішення своїх проблем не у внутрішній боротьбі, а у втечі. Імміграція - ось головний ворог третього майдану. Виграє вибори не той, хто запалить третій майдан, а той, хто дасть надію, що тут варто залишитися.

5. Зараз ми входимо в два тижні фейсбук-війни. Війни, в якій переможе той, хто знайде кращі формулювання. Перший раунд опозиція програла. І програла виключно через те, що воювала не за народ, а за себе (нікому не зрозумілий закон про вибори, який дозволить цій опозиції зайти у владу) і за НАБУ (закон про антикорупційний суд). 

Чи зможе опозиції піднятися над власними амбіціями і подумати про народ (давати гасла необхідні народу)? Поки незрозуміло. Зрештою, незрозуміло і те, чи захоче влада вибити головні козирі у опозиції і розпочати роботу зі змін, до прикладу, в ЦВК. Також не слід забувати, що форм-мажори ніхто не відміняв.

Хоча, з великою долею імовірності можна прогнозувати, що акція протесту буде звужуватися. На жаль, українці все більш нейтрально ставляться до слів про зраду ідеалів майдану. Занадто часто їм про це говорять. Але це тимчасове явище. Нинішня імігрантська апатія пройде за кілька місяців. І тут питання, хто переможе: той хто говорить, що все пропало чи той, хто скаже: «Я знаю, як перемогти».