Три питання, які треба поставити кожному політику після війни

Чотири роки тому відбувся перший тур президентських виборів на яких переміг Володимир Зеленський.

Що відбулося тоді? Я вважаю, що це був другий (мирний) етап революції гідності. В 2014 році люди вийшли, вимагаючи не лише справедливості чи повернення до Європи. Люди вийшли за зміну системи влади в краіні. В 2019 році, люди вимагали тих самих змін. Правда, з однією великою відмінністю. В 2019 році змінився суспільний договір. І тоді він звучав так: «давайте дамо цьому хлопцеві шанс, а якщо йому не вдасться, ми виїдемо з цієї країни».

Головною проблемою держави в той момент була не корупція, як багато хто вважає, чи бідність. Головною проблемою був катастрофічний розрив людини і держави.

Війна змінила суспільний договір і дозволила консолідувати суспільство навколо держави. Вперше за 30 років основна частина суспільства стала асоціювати себе з державою. Це величезна ціна, яку ми платимо за цю війну і найстрашніше: втратити цю єдність.

Після війни до політиків буде три питання:

1. Що ти робив з 24.02.22?
2. Чи маєш ти моральне право займатися відбудовою?
3. Чи маєш ти інтелектуальні і моральні здібності, щоб витягнути нас з цієї економічноі прірви?

Власне, від правильних чи не правильних відповідей на ці питання, буде залежати одна єдина річ: чи вдасться нам нарешті закінчити революцію гідності. Бо після війни, суспільний договір «давайте дамо шанс, або ми втечемо звідси» нікуди не зникне і стане набагато страшнішим ніж в 2019.

І наостанок. Проблеми, які нас чекають є настільки глобальними, що звести їх до баталій «Сам дурак» – означає точно попрощатися з додатковими 3-5 мільйонами людей.

На жаль, більшість діючих політиків саме до цього і хочуть звести дискусію.