Як розігнати фейкову хвилю

Спочатку має з'явитися первісна фейкова публікація. Наявність у ній аргументованих тез чи опертя на фактах не обов'язкове. Важливим, щоб видання було достатньо солідним, аби прикрити публіковану брехню. Далі видання дуже довго листується з тим, хто хотів би спростувати брехню - просить уточнень, доказів, скорочень, узгоджує редакції тексту. Боронь Боже, не відмовляє у публікації, адже видання солідне і має показувати різні точки зору. 

Поки триває переписка наступною хвилею з'являються переклади перівсної публікації - чим більше тим краще. 

Третя хвиля ще цікавіша - з'являються перекази, тобто тексти, які дуже незначною мірою відрізняються від первісного. Перекази підписуються різними авторами, виходять різними мовами. І поки з'явиться спростування брехні в солідному виданні (видання ж солідне, то ж колись точно з'явиться) цей текст точно загубиться серед десятка інших, протилежних за змістом, «написаних» десятком «експертів» з різних країн, на різних мовах. Навряд чи хтось зверне увагу на те, що ці десятки текстів писані під копірку. 

Основюо теоретичних узагальнень стала історія із статтею Джоша Коена у виданні «Форейн Полісі». Моє спростування зазначеної у публікації брехні, досі готується до друку у солідному виданні. А тим часом з'явилися її переклади і перекази - французькою, німецькою, іспанською, польською, чеською, литовською, звісно російською мовами. 

Джерело: Facebook