Проблема Криму не так важлива для Путіна, як для його наступників

Королівський пішак

Після приходу до влади В.В. Путіна ідеєю-фікс нового правителя стало відродження Російської імперії, причому з багатьма рисами Радянського Союзу.

Чого тільки не було зроблено Росією у цьому напрямі:

• і розширення повноважень СНД з посиленням через нього політичного впливу Росії на держави, що входять до союзу;
• і об’єднання слов’янських народів у єдиний політико-економічний блок;
• і повернення у Росію емігрантів з розселенням їх у центральній частині країни;
• і залякування сусідів з метою зміни їх політичної орієнтації;
• і зміну керівництва окремих європейських країн з приведенням до влади явно проросійських політиків;
• і створення зон постійно діючих конфліктів з метою дестабілізації політико-економічної ситуації у Європі та світі, зокрема – Придністров’я та Донбас;
• і силове приєднання територій (Крим);
• і багато-багато інших не таких гучних, але маючих ознаки імперських устремлінь/кроків, як то зміна Конституції і перетворення В.В. Путіна на довічного правителя Росії та її околиць.

Як можна в цілому охарактеризувати результат цих потуг?

Як провал.

Хоча, здавалося б, приклад Криму має свідчити про зворотне – повний успіх імперської політики РФ.

Але ні. За Крим Росія отримала не тільки різко негативну реакцію світу на одноосібну спробу змінити політичну карту Європи, але й значні за обсягами санкції, які боляче вдарили по російській економіці, настільки боляче, що вже шість років Путін будь-якими засобами намагається їх скасувати. Згадаємо підкилимну боротьбу у ПАРЄ чи зовсім недавню ситуацію із гуманітарною допомогою Італії.

Крим для Російської Федерації під проводом генія усіх часів і народів і кращого друга України як чемодан без ручки – і нести важко, і кинути жалко. Тобто, приєднання Криму стало і політично, і економічно невигідним проектом, у чому Путін ніколи не зізнається, постійно роблячи хорошу міну при поганій грі.

Але проблема Криму не так важлива для Путіна, як для його наступників. Ніхто не може сказати, скільки ще історія і особисте здоров’я відвели для царювання В.В.П., але ми розуміємо, що цей термін може раптово бути скорочений як внаслідок хвороби «імператора», так і внаслідок звичайного заколоту, організованого найближчим його оточенням, якому обридне очікувати своєї черги покермувати Росією.

Оскільки Путін все ще не цар, і Конституцією Росії ще не запроваджено престолонаслідування, то особа (чи особи), яка прийде на його місце, буде зацікавлена у налагодженні стосунків з Європою, США і Китаєм. Одним з козирів у налагодженні таких стосунків і може стати Крим, і новому «імператору» скоріше за все буде наплювати на думку тих проросійських мешканців півострова, які дозволили відірвати Крим від України, не розуміючи всіх наслідків цього необачного кроку.

Ні, це навряд чи буде означати, що нові російські політики підуть шляхом повернення Криму до складу України через проведення відповідного референдуму. Можливо, Росія спробує перетворити Крим у таку собі фальш державу з кримськотатарським присмаком, але цілком політично і економічно залежну від Росії. Не можна виключати й інших варіантів, але швидше за все півострів вкотре за його довгу історію стане пішаком у політичній грі.