Підготовка до Всеправославного Собору: «казнить нельзя помиловать»

Як відомо, в середині грудня минулого року біля Афін відбулася зустріч підготовчої комісії, метою якої було узгодження проекту регламенту - правил проведення – Всеправославного Собору. Але комісія на першому ж пункті спіткнулася і три дні провела у безплідній дискусії щодо пропозиції Антіохійської Церкви (яка зараз, як ніколи раніше, залежна від Москви): ввести у правила пункт, що відсутність чи вихід з Собору представництва однієї з Церков веде до розпуску Собору.

Цю пропозицію підтримали Московська, Грузинська, Сербська Церкви. Фактично пропонується кожну делегацію наділити правом "вето", щоби під загрозою розпуску Собору Москва та її партнери могли нав'язувати свою позицію.

Тут принагідно слід зазначити, що історія Вселенських Соборів не знає подібної практики одноголосності чи "вето". ІІІ Вселенський собор, напр., відбувся за відсутності делегації Антіохійської Церкви, яка на той момент підтримала єретика Несторія. Якби в ту епоху діяли пропоновані правила - Вселенські Собори просто не відбулися б, бо засуджувані на них єретики їх би просто зривали своїми "вето" чи неприбуттям на засідання/виходом з них.

Після трьох днів безплідних обговорювань у Афінах було вирішено передати справу на Синакс - зібрання глав Помісних Церков, на якому, власне, має бути прояснене: чи відбудеться Собор у планований термін (свято Трійці цього року), і якщо так, то де, за яким регламентом і порядком денним. Однак складно очікувати, що за час, що лишився до Синаксу, група Церков на чолі з Москвою, налаштована на зрив Собору, змінить свою позицію.

Проте як виглядає, патр. Варфоломій Константинопольський не полишає до останнього надії. З метою не дати зірвати Москві Синакс з формальних причин – він мав проходити у Стамбулі, куди з Москви тепер не літають з відомих причин літаки – патріарх вирішив перенести місце проведення до Женеви. Дата Синаксу - 21 січня, тобто за 10 днів. Тож залишається небагато часу, щоби довідатися, де у фразі із заголовку буде поставлена кома.

А тим часом...

А тим часом "консерватори" у Києві, які зараз очолюють МПвУ (УПЦ), вирішили сказати своє слово. Точніше, слово не їхнє, а "консерваторів" цілої РПЦ, які вбачають в очікуваному Соборі ледь не ознаку зради Православ'ю та пришестя Антихриста.

Раніше, коли патр. Кирил сам активно брав участь у підготовці Собору, заклики відмовитися від нього ходили в РПЦ підспудно. Але зараз, коли Собор став п. Кирилу зовсім не бажаним – "консервативні" гасла стали в нагоді.

Митр. Онуфрій вже двічі досить чітко окреслював власне негативне ставлення до Собору. В листопаді минулого року з його пропозиції Синод УПЦ МП "висловив стурбованість" з приводу Всеправославного Собору. А на зустрічі з духовенством Київської єпархії наприкінці грудня митрополит прямо заявив, що він вважає Собор не потрібним, бо там можуть навіть рішення підмінити - проголосувати одне, а на підпис дадуть інше (?!)…

(Більше про погляди м. Онуфрія з цього питання написано досить багато - тому не стану деталізувати).

Вже після заяв митрополита шеф МП-дипломатії вл. Іларіон Алфєєв у інтерв'ю також заявив про "перешкоди" для проведення Собору - це і не узгодженість проектів документів, і сварки між Церквами (Антіохія-Єрусалим; розділення у Чехо-Словацькій Церкві), і "політичні обставини" (очевидно, розворот відносин Москви з Анкарою на 180 градусів). Тобто тон заяви м. Іларіона засвідчів: "пациент скорее мертв, чем жив". Але як підсумок, владика зазначив, що "праця триває".

І вона триває, лише не у справі підготовки Собору, а його зриву.

Відомо, що на кін. січня – поч. лютого цього року (у прив'язці до річниці інтронізації патр. Кирила 1 лютого) у Москві має відбутися Архієрейський Собор. На якому планується розглянути ставлення РПЦ до Собору Всеправославного. І як виглядає зараз, п. Кирил в обмін на підтримку від консервативного єпископату (а після запущеної прот. Чапліним та Ко хвилі критики ця підтримка йому дуже потрібна) готовий принести в жертву Всеправославний Собор (який йому та РПЦ зараз зовсім не потрібний).

Формальним приводом для обговорення проблеми (або одним з приводів) має стати плановане звернення Собору єпископів УПЦ МП, в якому попередні заяви м. Онуфрія проти Всепр. Собору повинні отримати підтримку на рівні єпископату МП з України. Синод УПЦ МП і Собор єпископів очікуються 26 січня - тобто після Синаксу, відразу перед Арх.Собором у Москві. При чому справа виглядає так, що очікувані різкі антисоборні випади з боку єпископського зібрання УПЦ МП мають погодження з Москви (а може і прямо запропоновані звідти до оприлюднення).

Отримавши від м. Онуфрія таку подачу, п. Кирил зможе використати її як аргумент для досягнення найбільш бажаного для себе результату – відтермінування Собору. А також переключити увагу Арх.Собру РПЦ зі своєї критикованої прот. Чапліним і протод. Кураєвим персони на Всепр.Собор. Так він вже робив, коли у лютому 1997 р. відвернув увагу від своїх тютюново-горілчаних махінацій ідеєю "анафеми Філарету".

Проведення Всепр. Собору розв'язує Фанару руки в "українському питанні" (Москва вже не зможе лякати "зривом Собору і розколом Православ'я"). І відмова від проведення теж розв'язує руки: розчарованого чи навіть розгніваного патр. Варфоломія буде важко переконати не діяти проти українських інтересів Кирила. Тож п. Кирил, посилаючись на "обурення в Церкві", швидше за все наполягатиме на відкладенні Собору - але на осяжний термін (3-5 років), щоби далі намагатися вабити Фанар примарною перспективою.

Як би там не було, протягом наступного місяця у справі Собору слід чекати низки цікавих подій та новин – з Женеви, Києва та Москви.

Источник: Facebook