Які християнські цінності насправді втілив путінський режим?

Якщо спробувати відповісти коротко на питання в назві цієї частини нашої зустрічі, то причина, чому Росія розпочала і веде цю війну, проста – гріх гордості.

Гріх гордості за своєю природою є егоїстичним. Особа, яку він вражає, ставить себе в центр світу. Свої думки та дії така особа чинить з огляду лише на власні бажання. Бажання, які отруєні гріхом та спрямовані на зло.

Слід згадати, які бажання від самого початку були у Путіна? Утвердити свою владу і ніколи не віддавати її. Ліквідувати ті слабкі спроби перетворити Росію на демократичну країну, які робилися в часи Єльцина, і повернути її до авторитаризму.

Все, що мав Путін в молоді роки, йому дала радянська система і КДБ – більшовицький орден чекістів, організація, метою створення та існування якого від початку був терор. Путін та багато людей, які зараз є навколо нього, виховувалися в цій логіці терору, логіці егоїзму та відсутності емпатії до жертви. В логіці захисту корпоративних інтересів за будь-яку ціну.

Також слід згадати, що найкращі роки кар’єри молодого співробітника КДБ Путіна були, коли він працював у контрольованій Радянським Союзом частині Німеччини. І на його очах комфортна для нього система зазнала краху. Він бачив, як впав тотальний контроль, який мала Штазі – аналог радянського КДБ. Очевидно, що все це серйозно вплинуло на його свідомість. Він переконаний, що причина падіння комуністичних режимів у Росії та країнах радянського блоку не в тому, що вони були злочинними, а в тому, що вони були не достатньо егоїстичними і не готовими до жорстоких дій.

Егоїзм та жорстокість, відсутність моральних обмежень та абсолютне нерозуміння і несприйняття принципів свободи та демократії – ось те, що допомогло Путіну прийти до влади. Як більшовики в 1917 році були невеликою, але найбільш жорстокою і безпринципною партією мафіозного типу, і тому змогли захопити владу, так і Путін та його супутники захопили владу в Росії для того, щоби насолоджуватися нею і ніколи не віддати.

Після всього, що сталося за ці понад два десятиліття, чи є у когось сумнів, що саме Путін дав наказ підірвати житлові будинки в Москві? Він прийшов до влади як глава банди терористів завдяки так званій Другій чеченській війні, яку сам він і розпочав з терористичних атак.

Згадайте, яким було одне з перших рішень Путіна, як президента? Він повернув радянський гімн. Цей указ він підписав відразу після інаугурації. Тому вже у 1999-2000 роках можна було побачити, чого хоче він та якими методами він цього буде добиватися.

Геополітична мета Путна – перемогти у холодній війні. Так само, як Гітлер хотів перемогти у І Світовій війні. Для них обох поразка їхніх попередників у війні – не об’єктивна подія, а наслідок слабкості цих попередніх лідерів. На думку Путіна Горбачов програв холодну війну тому, що був слабким. А він в цій війні переможе, бо його не лякають чужа кров і чужа смерть.

Його мета – нова «Ялтинська система», світ, поділений на сфери впливу, де він за столом з декількома лідерами, як новий Сталін, буде вирішувати все. Жодної демократії, жодних свобод, жодної моралі – все це для нього ознака слабкості, яка приводить до поразки і втрати влади.

На мою думку це є однією з причин, чому Путін перетворив викривлений та гіпертрофований спогад про перемогу в ІІ Світовій війні на своєрідну громадянську релігію. Через цю квазірелігію він насадив у російському суспільстві думку, що війна не лише можлива, але і необхідна для Росії. «Можем повторити!», «На Берлін!» – з цими гаслами він розпалив у російському суспільстві дух реваншизму і мілітаризму. Як Гітлер запропонував німцям стабільність і відчуття гордості за сильну Німеччину, яку всі будуть боятися, так і Путін запропонував російському суспільству стабільність, запропонував повернути гордість через страх перед Росією інших країн.

За всю свою історію від Московського князівства і до нинішнього часу Росія не знала демократії та свободи. Кожного разу, коли в Росії були спроби закласти основи демократії – це оберталося хаосом. Так було після падіння монархії Романових, так було після падіння диктатури комуністів. Путін використав цей страх російського суспільства перед демократією як «хаосом і анархією» для того, щоби встановити і утримувати авторитарний контроль над ним.

Якби в Росії існували демократичні інститути, то Путін просто не зміг би здійснювати свої безумні авантюри. Але він послідовно знищував всі демократичні інститути та сконцентрував у своїх руках всю владу. В Росії немає законів і немає суду, немає парламенту, немає виборів, немає партій, немає свободи слова. Всі інституції, які могли би сказати Путіну, що розпочинати війну – це безумство, він знищив. І більшість росіян дозволила це йому, бо він пообіцяв їм гордість. Замість анархічної демократії Путін пообіцяв росіянам країну, яку всі будуть боятися.

Путін обновив систему контролю над релігією, яка мала своє коріння ще з часів Московського царства. Як російське суспільство не знало свободи та демократії, так і російська релігійна спільнота ніколи не мала реальної зовнішньої свободи. Тому Путін порівняно легко відновив ту систему тотального контролю над релігією, яка була характерна для КДБ в часи СРСР.

Наслідком цього ми бачимо той факт, що фактично всі офіційні релігійні лідери в Росії підтримують агресію проти України. Не лише Кирил Гундяєв, але і лідери мусульман, буддистів, керівники протестантських союзів.

Свого часу Московський митрополит Філіп (Количев) публічно протестував проти терору царя Івана Лютого і не дав йому благословення воювати з Новгородом. За це митрополит був вбитий, а наступний – мовчки робив все, що йому наказували. З нинішніх релігійних лідерів Росії ніхто не виступив проти війни – це теж плід праці путінського режиму, який свідомо і послідовно знищував будь-яку можливість появи в Росії незалежного голосу правди, незалежних моральних авторитетів.

Путін та його банда вважають свободу та демократію інструментами війни, яку, на їхню думку, глобальний Захід веде проти решти світу. Як диявол не розуміє любові та добра, так Путін принципово не розуміє сутності свободи, сутності демократії. Тому він переконаний, що все це – лише хитра технологія контролю, яку Захід використовує проти своїх опонентів, щоби знищити їх.

Як банда більшовицьких вождів використала глобальний наратив боротьби за права трудящих, так банда Путіна використовує глобальний наратив захисту традиційних цінностей, зокрема християнських. Чи були захищені права трудящих в СРСР? Ми добре знаємо, що ні. Так само чи справді Путін хоче захистити християнські цінності? Він на них плює, він їх топче. Він подібний до антихриста, який всю свою владу використовує лише для того, щоби поширювати і підтримувати зло. І це видно за плодами його діяльності.

Хіба сучасна Росія стала більше відповідати християнським ідеалам, ніж це було скажімо в час Єльцина? Там стало менше розлучень? Хіба Путін подає приклад здорової християнської сім’ї? Хіба там стало більше милосердя до бідних? Мільйони росіян продовжують жити в злиднях, але путінську банду це не турбує. Вони за один день можуть спрямувати в бік України ракети, сукупна вартість яких – пів мільярда доларів.

В Росії стало менше розпусти? Стало менше алкоголізму? Які християнські цінності насправді втілив путінський режим?

Україна, яка стала будувати своє незалежне життя, яка двічі в новітній історії повстала проти тиранії – для путінської влади це страшний виклик. Він сам, як і багато росіян, впевнений, що Україна і Росія – це одне ціле. Тому успішність побудови демократії, реальна свобода, в тому числі свобода релігії, які є в Україні – все це загроза для влади Путіна. Бо наш успіх руйнує путінський міф про свободу як анархію і хаос.

Для путінського режиму страшною загрозою є правда. Правда про його мафіозну і аморальну природу. Правда про його злочини.

І коли ми хочемо миру для України та для світу – ми повинні бути свідками цієї правди. Бажаю, щоби наша спільна праця тут допомогла цій меті – силою правди зруйнувати ту імперію зла, яку збудував Путін і яка нині загрожує не лише Україні, але всьому світу.