Зовсім інший вірус. Чому українські лікарі вимагають змінити протокол лікування

Нова хвиля пандемії, яка охопила світ, ставить нові завдання перед медичною системою. Урядовці та експерти різних країн пов’язують черговий виток захворюваності із мутаціями вірусу: з’явились південноафриканський, бразильський, британський і чимало інших варіантів «ко-ни». В Україні дослідники «зловили» британський штам, який характеризується вищою заразністю, ніж «класичний» варіант, який прийшов з Вуханя. Однак висока контагіозність – не єдина риса, якою вирізняється британський штам.

Завідувачка кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О. О. Богомольця Ольга Голубовська 28 лютого публічно заявила про зміну клініки Covid-19. Серед іншого вона виокремила такі особливості:

• частка молодих людей 30 + з важким перебігом захворювання помітно зросла;

• почастішали випадки загострення процесу в гострому періоді, що завжди ускладнює важкість перебігу і погіршує прогноз;

• резистентність до традиційних методів лікування.

Резистентність – це стійкість. Іншими словами, традиційні методи лікування просто перестали ефективно спрацьовувати.

У кінці січня «Главком» надсилав запит у МОЗ. Серед іншого, ми цікавилися: чи радиться керівництво відомства щодо своїх антиковідних заходів та методів із фахівцями-епідеміологами. У відповідь, яку редакція отримала 26 січня, нас запевнили, що МОЗ «залучає кращих фахівців напряму в Україні» і «це, перш за все, Ольга Голубовська», вже згаданий вище відомий інфекціоніст.

Про що ж радяться – невідомо. Може, просто не чують один одного. З моменту заяви Голубовської про «новий Сovid» минув майже місяць, і ось лише тепер, 23 березня, міністр охорони здоров’я Максим Степанов нарешті збагнув: необхідно терміново переглянути протоколи лікування.

До слова, впродовж останніх тижнів про зміну клініки Covid-19 «Главкому» розказували чимало лікарів: директор львіського Центру легеневого здоров'я Любомир Рак, директор Чернівецькій міській лікарні №4 Галина Шпак, керівник Закарпатської обласної лікарні Юрій Яцина та інші.

У коментарі «Главкому» лікар-інфекціоніст територіального медичного об'днання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міськради Надія Дребот також підтверджує: хворі стали «тяжими». «Впродовж останніх пари місяців хворі тяжчають буквально з перших днів, на стаціонар потрапляють значно молодші люди, ніж раніше. Більше шпиталізують дітей, важливо бути уважними до перебігу хвороби у них», – звертає увагу медик.

Що передбачає поточний протокол?

Згідно зі стандартами МОЗ, стан середньої тяжкості і тяжкий означає, що пацієнт має ознаки пневмонії та/або дихальної недостатності: збільшення частоти дихальних рухів вище фізіологічної норми, кровохаркання, показник SpO 2 при вимірюванні пульсоксиметром < 93 %, при наявності рентгенологічно підтвердженої пневмонії; частота дихання ＜10 або ＞30; тяжка супутня патологія на стадії декомпенсації.

Чинний протокол лікування дорослих у тяжкому стані передбачає використання таких препаратів:

• Ремдесивір, наукова назва GS-5734 — синтетичний противірусний препарат, належить до групи нуклеозидних аналогів. Розроблений для лікування гарячки Ебола та гарячки Марбург, експериментально доведена ефективність його щодо інших РНК-вмісних вірусів, а також кор-русів, зокрема збудників близькосхідного кор-русного респіраторного синдрому та тяжкого гострого респіраторного синдрому. ВООЗ рекомендує не використовувати препарат для пацієнтів з Covid-19 незалежно від тяжкості захворювання. Експерти організації зазначають, що наразі «немає доказів того, що препарат покращує стан пацієнтів». Задля справедливості зауважимо, що заступник головного лікаря з медичних питань Київської міської клінічної лікарні №4 Георгій Аксютін у коментарі «Главкому» зауважив, що препарат у частини пацієнтів за умов своєчасного використання демонструє свою ефективність.

• Фавіпіравір, наукова назва T-705 або Авіган — синтетичний противірусний препарат. До фавіпіравіру чутливими є РНК-вмісні віруси; віруси грипу, гарячки Західного Нілу, жовтої гарячки, ящура тощо. Експериментально показана активність проти ентеровірусів, а також вірусу гарячки Рифт Валлі. В Ухані у 2020 році ним лікували кор-рус.

• Кисень – мова про використання кисневих концентраторів або центральних установок подачі кисню.

• Кортикостероїди – дексаметазон, гідрокортизон, метилпреднізолон. ВООЗ схвально ставиться до такої практики. За даними Організації, препарат на 35% скорочує смертність пацієнтів на ШВЛ і на 20% – у пацієнтів на кисневому лікуванні.

• Низькомолекулярні гепарини (НМГ) – антитромботичні та антикоагулянтні препарати.

• Антибіотики, але не завжди. У прококолі таке призначення має рекомендаційний характер: «за умови приєднання бактеріальної флори ретельно розгляньте застосування протимікробних або протигрибкових засобів відповідно до локальної епідеміології.

• 10% імуноглобулін для внутрішньовенного введення у складі комплексної терапії дорослих пацієнтів з тяжкою пневмонією.

• Тоцилізумаб – застосування цього препарату призводить до зниження вироблення білків гострої фази запалення, до початку пандемії використовувався при ревматоїдному артриті. Застосування тоцилізумабу може супроводжуватися активізацією латентного туберкульозу, ймовірним вважається також виникнення на фоні застосування препарату злоякісних пухлин як наслідок імуносупресивної дії тоцилізумабу.

Згідно з даними Державного експертного центру МОЗ, востаннє протоком було оновлено 5 січня поточного року.

Які зміни потрібні і для чого?

Світлана Забудкова, директор КНП «Станично-Луганського районного територіального медичного об'єднання» скаржиться на те, що поточний протокол враховує лікування суто кор-русної інфекції, а от специфічного лікування ускладнень у людей з різними супутніми захворюваннями не прописано. «Прописана у протоколі антибіотикотерапія є тільки симптоматичною, вона не є прямим патогенетичним лікуванням. У різних пацієнтів різного віку і з різними супутніми станами захворювання протікає по-різному, тому вказане у протоколі лікування не є дієвим», – зазначила медик у коментарі «Главкому».

«Лікарі готові звільнятись, коли стикаються з проблемою невідповідності наших протоколів і потреб конкретного пацієнта», — зазначає Олександр Артюх, головний лікар Центральної міської лікарні міста Кропивницького.

Є й конкретні міркування. «Ефективність препарату івермектин не можна скидати з рахунків, але вона обмежена за часом і, чим пізніше він застосовується (як додаткова терапії), тим менший від нього ефект. Нагадаю, що в нашій країні івермектин використовується тільки у ветеринарній практиці, однак все більше людей у нас і в світі застосовують його для профілактики або лікування вірусу», – зазначає Ольга Голубовська.

Ольга Голубовська: «У нашій країні івермектин використовується тільки у ветеринарній практиці, однак все більше людей у нас і в світі застосовують його для профілактики або лікування вірусу»

Є ще один момент, який пов'язаний із питанням необхідності змін до протоколу. Пакет медикаментів та процедур, необхідних при лікуванні коронавірусу, лікарням (з якими укладені відповідні угоди) оплачує Національна служба здоров’я. Тобто за протокольні ліки для кожного «ковідного» пацієнта платить держава, а не хворий. За позапротокольні ж ліки доведеться викласти гроші з власної кишені.

Втім, нині не скрізь лікарням вистачає грошей від НСЗУ навіть на покриття протокольних препаратів. У соцмережах трапляються оголошення про продаж дорогих препаратів, які залишилися після лікування чи не знадобилися для хворих.

У мережі чимало оголошень від колишніх пацієнтів, які розпродують залишки препаратів

Ціна за препарат в аптеках коливається від 13 тис. до 23 тис. грн.

Окрім того, за даними ЗМІ, у харківських лікарнях закінчився ремдесивір. Це також недешевий препарат, а купити його в аптечній мережі України практично неможливо.

Наталія Сокирчук, «Главком»