Група Сергія Льовочкіна – Юрія Бойка почне діяти автономно, передбачають експерти
Від того, яка подальша доля чекає одного із головних лідерів «Опозиційної платформи – За життя!» (ОПЗЖ), залежить і майбутнє партійної структури. Втім, Медведчук у партії не мав і не має одноосібного лідерства.
Для того, щоб сконструювати майбутнє його партії, слід пам’ятати: ОПЗЖ – конструкція штучна. Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко нагадує: ОПЗЖ створювалася за тим самим лекалом, що й Опоблок. «Це теж була коаліція колишніх олігархічних та проросійських сил, акціонерне товариство з ситуативними союзами. Подібна ситуація – й з ОПЗЖ», – говорить він.
І з цього випливає те, два центри впливу у цій партії – група Медведчука та група Льовочкіна-Бойка – здобули додаткову причину поборотися за пальму першості в ОПЗЖ.
Події останнього часу підігрують їх давню взаємну нелюбов і засвідчують, що їхній союз був вимушеним – «шлюбом з розрахунку», як це називає Фесенко.
«Очевидно, що інтереси групи Льовочкіна-Бойка розходяться з інтересами Медведчука. У них і раніше були серйозні протиріччя, але треба було об’єднуватися, бо цього хотіла Москва. Зараз, можливо, Льовочкін та Бойко створять власний проект, бо рейтинги у Бойка високі», – коментує Фесенко.
«Швидше за все, група Льовочкіна-Бойка буде діяти автономно. Вона зайняла більш помірковану, гнучку позицію, буде зберігати опозиційність, і в той же час – лояльність влади. Таким чином, ступінь внутрішньої єдності ОПЗЖ ослабне», – додає він. Помножимо це ще й на те, що фізично у Верховній Раді Медведчук з’являтися не зможе, а отже, ослабне не тільки єдність партії, а й контроль над нею з його боку. Водночас розколу у фракції зараз не буде, стверджує Фесенко. Якщо, звісно, розуміти під «розколом» демарші на кшталт залишання депутатами лав ОПЗЖ: на заваді виходу з фракції стоїть імперативний мандат.
Але поза цим дві зазначені групи одна одній відчутно набридли. Продовжуючи аналогію зі шлюбом, директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко зазначає, що «подружжя» Медведчука та Бойка втомилося від вимушеної близькості. «І зараз ми спостерігаємо форму невидимого розлучення між групами Льовочкіна-Бойка і Медведчука-Рабиновича разом із Ківою, який до них примкнув», – говорить він.
Чим більше «медведчуків», тим краще?
Володимир Фесенко висловлює цікаве переконання: «Для влади достатньо прийнятна стратегія, коли на проросійському фланзі буде плюралізм. Хай всі вони змагаються між собою, хай перебирають на себе частину проросійського електорату – Бойко з Льовочкіним, Колесніков з Новінським, а там, може, ще й Мураєв підключиться. Чим більше конкурентів в цьому таборі, тим краще для України», – зазначає він.
Те, що «ОПЗЖ втрачає монополію на представництво проросійських інтересів, будучи до того ж позбавленою засобів масової інформації», відзначає і заступник директору Інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко. «Але лідери партії не підуть в небуття, навіть якщо Медведчук вирушить за грати», – додає експерт.
Перша частина абревіатури ОПЗЖ, тобто «Опозиційна платформа», точно продовжить своє існування, переконаний Петренко. Льовочкіну та Бойку буде корисно піти в автономне плавання, каже він. І цей тандем вже активно працює на власний імідж, додає Кирило Сазонов. Запорукою тому є активна поява Юрія Бойка на інших каналах – замість втраченої його політсилою тріади «112-тий – NewsOne – ZIK».
«Бойко з Льовочкіним спробують перехопити прапор, відсунути Медведчука, вони вже домовилися з іншими політичними силами. У них є й Інтер, тож почуваються вони цілком нормально», – зазначає Сазонов.
Він, як й інші експерти, вважає, що зараз виграє той, хто заволодіє бодай якимсь додатковим медіаресурсом. Хай навіть не будучи власником, але забезпечуючи собі регулярні запрошення на ефір.
Падіння рейтингу Медведчука та ОПЗЖ почалося не через справу про державну зраду – воно почалося після ліквідації трьох важливих для партії «кнопок», нагадує Володимир Фесенко. «Як тільки телеканали закрили, рейтинги Медведчука і рейтинги ОПЗЖ відразу ж знизилися. І тенденція зниження зберігається вже три місяці», – говорить він.
Але те, що Бойко знайшов для себе лазівку у вигляді теле-альтернатив, не означає, що він переміг. За даними групи SOCIS Юрій Бойко зі своїми 9,7% підтримки перемістився на четверту сходинку в президентському рейтингу, пропускаючи вперед Володимира Зеленського (26,7%), Петра Порошенка (19,6%) та Юлію Тимошенко (10,1%). Є також дослідження від соціологів Центру Разумкова, де Бойко займає третє місце (14,5% – серед тих, хто визначився з вибором), тоді як «золото» та «срібло» розділили між собою Зеленський та Порошенко із 28,3% та 18,1% підтримки відповідно.
«Юрій Бойко ніколи не стане президентом України, у нього є своя стеля, і вище неї він не стрибне», – підводить під сказаним риску Богдан Петренко.
Крім того, влада може не зупинитися лише на одному Медведчуку. Бекграунд всіх вище згаданих персон є таким, що «брати» кожного з них можна просто зараз.
Сядуть всі?
Кирило Сазонов в розмові з «Главкомом» згадує про «натяки» секретаря Ради національної безпеки і оборони Олексія Данілова, який сам Сазонов трактує як продовження атаки на ОПЗЖ. Хоча, власне, коментуючи ситуацію з кримінальним провадженням відносно Медведчука, Данілов зауважив лише те, що «для наведення ладу в країні, налагодження нормального функціонування усіх гілок влади проводиться кропітка робота, і ми робимо і будемо робити її щодня».
Чи означає це, що продовження «кропіткої роботи» обернеться ударом по тому ж таки Бойку? «Певні ризики тут є. Але тут все залежатиме від подальшої стратегії та тактики влади. Та якщо Медведчук є вигідним об’єктом для пресингу, то по Льовочкіну та Бойку ситуація інакша – вони достатньо лояльні, з ними можна домовлятися, і вони не є, як Медведчук, загрозою нацбезпеці країни», – говорить Фесенко.
Та при бажанні всю нинішню верхівку одіозної партії можна притягнути до відповідальності. «По Бойку вистачає справ по економічних зв’язках з Росією, і тут можна розкрутити, як і у випадку з Медведчуком, статтю про фінансування територизму», – говорить Сазонов. Він йде навіть далі і припускає, що ОПЗЖ можуть заборонити, як свого часу КПУ. «Після того, як Компартію заборонили, комуністи намагалися розкручувати інші проекти, але марно», – нагадує він.
Втім, такий варіант відкидає директор Інституту світової політики Євген Магда. «Заборонити діяльність ОПЗЖ не вийде – у випадку з КПУ спиралися на злочини минулого, на банк доказів і на рішення суду», – говорить він. Тож для початку такого процесу треба, аби відбувся суд, який засудив би колективні дії членів ОПЗЖ, а до цього ще дуже далеко.
На сцені – Колесніков
Зате близьким є інше – ймовірне створення свого політпроекту іншим крилом колишньої Партії регіонів. Мова про партію «Україна – наш дім», яку заповзявся розбудовувати Борис Колесніков – бізнесмен та соратник Ріната Ахметова.
«Я справді займаюся створенням нового політичного проекту. Його основна ідея – зібрати найкращих людей з усіх сфер: промислового та аграрного сектору, сфери інформаційних технологій, медицини, освіти, соціальної сфери, малого та середнього бізнесу. Ідея створити таку партію у мене виникла давно, бо останнім часом в українській політиці гостро відчувається дефіцит професійних селфмейд-людей, і політична сила, над якою я працюю, готова їх запропонувати», – розповів Колесніков у коментарі Радіо Свобода.
«У Колеснікова хочуть зачепити виборця професіоналізмом, хочуть створити ще одну Партію регіонів, тільки адаптовану під нові умови, використавши розчарування електорату у «нових обличчях», – говорить в інтерв’ю «Главкому» Володимир Фесенко.
Що ж, у Колеснікова все може вийти, вважає Кирило Сазонов. «Думаю, у нього досить серйозні перспективи. Він зможе підібрати частину електорату Партії регіонів, частину ОПЗЖ, частину шаріївців (тобто партії Шарія – Авт.), і це добре, тому що колись розкол між Ахметовим та Медведчуком був викликаний різним ставленням до російської агресії. Ахметов все таки бачив Україну незалежною державою, і його бізнес сильно постраждав в результаті дій Москви. Якщо тепер електорат ОПЗЖ перейде до більш проукраїнських сил, то це добре», – говорить він.
Такий електоральний відтік може мати місце, припускає Володимир Фесенко. Але сам він вважає Колеснікова слабким лідером, нагадуючи про його програш на останніх парламентських виборах.
Фесенко говорить, що якби таку партію очолив сам Ахметов (що, втім, є майже виключеним через нелюбов останнього до публічної політики), то подібний проект мав би більший вплив та більшу вагу. «Ми з колегами колись заміряли ставлення українців до олігархів, і з’ясували, що близько третини українців (здебільшого зі східних регіонів) достатньо позитивно сприймають Ахметова. Він може стати символічним лідером проекту, але навряд чи захоче», – роз’яснює експерт.
А от Євген Магда вважає, що з перерозподілом виборців ОПЗЖ все не так просто. «Багато політиків – той таки Мураєв, Колесніков – відчули певний імпульс після порушеної проти Медведчука справи, але це не означає, що їм буде так легко переманити до себе його електорат. Бо електорального заповідника Януковича більше не немає. Всередині виборчого поля буде тривати певне бродіння, але яким воно буде?», – запитує він.
Фактор Росії
Однак яка б партія (або партії) не перехопили ініціативу, для Росії, яка уважно спостерігає за останніми подіями у Києві, заміни Медведчуку не існує. «Так, ОПЗЖ – це акціонерне товариство, але є той, хто тримає контрольний пакет акцій. А це може бути тільки довірена особа Путіна. Тому Бойко або будь-хто інший його просто не влаштує. Медведчук – це кум, а Бойко - просто соціально близька особа», – зауважує Магда.
Трохи інакше бачить ситуацію Богдан Петренко. Він вважає, що за нинішніх обставин росіяни робитимуть ставку не на одну, а на декілька партій. Мовляв, змагайтеся між собою, а ми подивимося, хто з вас більш рейтинговий, хто більше заслуговує на увагу, ресурси та підтримку Кремля.
Москві все одно, який інструмент на неї працюватиме, аби він працював, погоджується Сазонов. «І Медведчук в тюрмі їх теж цілком влаштує – там його можна бути використати по повній програмі для розповідей про політичні репресії», – говорить він. Та біда в тому, що хто б не став на чолі нової партії або партій, які виникнуть на уламках ОПЗЖ, «він все одно поїде до Москви на поклон», резюмує Сазонов.
Можливо, й справді, вихід для України полягає в тому, що за умови існування не однієї крупної, а декількох дрібних проросійських партій, їхній сукупний негативний вплив не збільшиться, а зменшиться. І тоді навіть їхнє спільне рівняння на Москву не завдасть нашій державі суттєвої шкоди.
Наталія Лебідь, для «Главкома»
Коментарі — 0