Мажоритарку поховано. Чи стане краще?
У вересні президент Володимир Зеленський ветував Виборчий кодекс, який парламент минулого скликання прийняв в останні дні своєї роботи. Сталось це стараннями тодішнього спікера Андрія Парубія. Кодекс передбачав введення повністю пропорційної системи з відкритими списками, коли виборці можуть голосувати не лише за партію, а й за її конкретних представників. ЦВК за складною схемою визначатиме, хто саме з кандидатів стає депутатом, якщо його партія подолає п’ятивідсотковий бар’єр. При цьому першу десятку планувалось зробити недоторканою. В ідеалі ця система мала б подолати всі недоліки корупціогенної мажоритарки.
Зеленський повернув проект в Раду, зауваживши, що не має до нього принципових претензій, проте з 17 власними уточненнями. За три місяці народні депутати, нарешті, спромоглися проголосувати за кодекс з врахованими побажаннями вражаючими 330 голосами, і тепер Зеленський має його підписати. Але якщо розібратись, то частина зауважень, які висловив президент, була депутатами проігнорована, проте з’явились деякі додаткові одіозні норми, що дозволяють казати про збереження «закритості» списків.
«Радикальність» змін добре демонструє факт зменшення «залізної» партійної прохідної частини з десяти «аж» до дев’яти кандидатів.
Один з авторів оригінального кодексу Олександр Черненко перераховує основні новели «оновленого» документу та вважає, що переписаний новим парламентом кодекс містить більше мінусів, ніж плюсів.
Багато хто з експертів вважає, що перероблений Виборчий кодекс – це вже фактично новий документ.
Я дотримуюсь такої ж думки – він змінений більш ніж наполовину. Я б вже радив називати його не кодексом, а збіркою законів про вибори. Кодекс передбачав більш широку кодифікацію, але коли закони про Центральну виборчу комісію та Державний реєстр виборців з нього вилучили, а залишили лише три закони про вибори, сама ідея кодифікації законодавства набула фіаско.
Перший великий мінус цього кодексу – повне порушення регламенту при його прийнятті. Оскільки це було голосування за пропозиції президента, то, згідно з регламентом, депутати могли голосувати виключно за ці 17 зауважень. А те, що було в результаті проголосовано, вийшло за рамки пропозицій президента, більш того, деякі з прийнятих норм не зовсім відповідали цим пропозиціям. Оскільки є певний політичний консенсус, про це мало хто говорить, але, в принципі, є підстави для оскарження в Конституційному суді.
Звідки взялися «непрезидентські» правки?Частина – в ЦВК, частина – в Офісі президента, частина – в парламентському комітеті. Президент абсолютно справедливо робив зауваження з приводу закритої захищеної частини в десять кандидатів, що фактично було закритим списком (маються на увазі «перша десятка», яка гарантовано потрапляє до парламенту в разі, якщо партія долає виборчий бар’єр,– «Главком»). Я теж був проти цієї норми, але вона стала предметом компромісу в минулому парламенті. Оскільки президент її розкритикував, я сподівався, що в його планах буде від неї відмовитись. Ну, він і «відмовився» – замість десяти стало дев’ять. Це, звичайно, «великий» крок до відкритості списків, а насправді – повна профанація.
Питання є і щодо форми бюлетеня. Окрім переліку всіх партій, в ньому буде розміщена інформація про цю захищену дев’ятку та перелік кандидатів від кожної партії в регіональному списку – від 5 до 17, залежно від кількості виборців в регіоні. Тобто на кожну з партій буде зо два десятка прізвищ. А якщо таких партій буде 30? Просто технологічно важко такий бюлетень надрукувати, він буде великого розміру, в ньому будуть малі шрифти. При виготовленні бюлетеня, голосуванні та підрахунку голосів будуть великі проблеми – тобто він абсолютно нефункціональний.
Далі – для того, щоб кандидату просунутись вгору по регіональному списку, потрібно буде набрати не менше 25% виборчої квоти.
Кількість депутатів у Раді від кожної партії визначатиметься так:
Після визначення партій, які подолали бар'єр, ЦВК буде визначати виборчу квоту – кількість голосів, необхідну для отримання одного мандата. Ця квота буде визначатися діленням кількості голосів у загальнодержавному окрузі за всі регіональні списки партій, що подолали виборчий бар'єр, на конституційний склад Верховної Ради (450).
Кожна партія, яка пройшла бар'єр, гарантовано отримує 9 мандатів, які розподіляються за затвердженим самою партією загальнодержавним списком. Після цього ЦВК визначатиме кількість мандатів, які отримуватиме кожен регіональний список партії. Для цього кількість поданих за нього голосів у виборчому регіоні ділиться на виборчу квоту і отримане число округлюється до цілого числа. Ці мандати будуть отримувати кандидати від партії у виборчому регіоні, які отримали на свою підтримку найбільшу кількість голосів виборців.
Далі нерозподілені в округах місця будуть розподілятися між партіями зі списком кандидатів партій в загальнодержавному виборчому окрузі, який буде сформований за підсумками голосування.
Закон забороняє проводити передвиборну агітацію в зарубіжних ЗМІ, що діють на території України, а також зберігається заборона громадянам країни-агресора бути спостерігачами.
Якщо брати результати минулих парламентських виборів, то 25% від виборчої квоти – це не менше 8 тисяч голосів. Але якщо буде більша явка і більше партій подолають п’ятивідсотковий бар’єр, цей показник може розширитись і до 12 тисяч. Тому просування по списку буде ускладнено. Це теж елемент закритості списку – кандидати будуть залежати від того, як їх партія поставить. До того ж, щоб просунутись по списку, кандидати стимулюватимуть виборців тим самим підкупом, гречкою і так далі. Тож ми не вирішуємо проблеми, які були при мажоритарці.
Але ж погодьтеся, що є і позитивні зміни – спрощення голосування для переселенців.
Те, що вони створили умови для голосування для мобільних категорій громадян – переселенців, мігрантів – і полегшили можливість зміни місця голосування, багато хто вважає плюсом. Але, з іншого боку, така норма відкриває можливості для маніпуляцій – політичного туризму і так далі. І вирішуючи одну проблему, ми можемо породити інші.
У будь-якому випадку депутатів піджимали вже строки з цим вето, тому вони зараз проголосували отак, але залишили собі можливість повертатися для вдосконалення кодексу. А вдосконалювати його треба – це не крапка, а три крапки.
Багато дискусій викликало бажання збільшити кількість причин для зняття кандидата з виборів – сепаратизм та навіть введення виборця в оману.
Це викликало скандал і не увійшло до фінального варіанту. І все ж таки, в прийнятому документі більше мінусів, ніж плюсів. Ми свого часу прийняли неідеальний кодекс, який треба було вдосконалювати, але нові депутати пішли набагато далі.
Виборчими регіонами стануть області України, при цьому Київ буде розділено на два округи (лівий берег і правий берег, до останнього приєднаний закордонний округ), також на два округи, Дніпропетровський і Криворізький, буде розділена Дніпропетровська область. Херсонська область, АР Крим і Севастополь будуть об'єднані в Південний округ.
При формуванні партійних списків партії будуть зобов'язані дотримуватися гендерного балансу: в кожній п'ятірці кандидатів має бути не менше двох осіб кожної статі.
Закон набуде чинності 1 січня 2020 року.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0