Партійна бухгалтерія. 10 фактів, про які мовчать політики

Закон про «Внесення змін до деяких законодавчих актів щодо запобігання та протидію політичній корупції» не просто запровадив державне фінансування для політичних партій, а й, що важливіше, дозволив громадськості відслідковувати фінансово-господарську діяльність партійного життя, а тепер вже й прослідковувати певну динаміку.

Аналітики центру Ейдос проаналізували звіти парламентських політичних партій за ІІІ-й квартал та виокремили 10 фактів, про які політики ніколи не скажуть публічно.

1. Політичні партії використовують бюджетні кошти на підготовку до передвиборчих перегонів та витрачають їх на рекламу.

У Радикальній партії найбільшою статтею видатків стала пропаганда. 4,8 млн грн бюджетних коштів було витрачено на оплату розміщення реклами у друкованих засобах масової інформації, на радіо, ТВ та за зовнішню рекламу. Частка цих коштів була направлена не на оплату послуг центральним каналам чи газетам, а на налагодження діалогу із потенційним електоратом через регіональні ЗМІ. «Дунайська зоря», «Гадяцький вісник», «Вечірні Черкаси», «Вісті Куп’янщини», «Знамя труда», «Трибуна трудящих», «Слово народу», «Зоря Полтавщини» тощо – неповний список газет, які отримали оплату за розміщення інформаційних матеріалів чи статей на своїх шпальтах.

«Об’єднання Самопоміч» продовжує стабільно витрачати великі суми на пропаганду та збільшує ці витрати з кожним кварталом: за перше півріччя 2018 року практично 10 млн грн, за один третій квартал – 11,3 млн грн.

За перше півріччя 2018 року у БПП «Солідарність» на пропаганду було витрачено практично 6 млн, у третьому – 3,5 млн.

2. Із започаткуванням державного фінансування надходження з приватних джерел на рахунки більшості партій постійно зменшуються.

«Народний Фронт» - одна з політичних партій, яка в нинішньому парламенті демонструє «найстабільніші» показники із залучення коштів.  В ІІІ-му кварталі 2018 року не було залучено від прихильників цієї політичної сили жодної копійки. І це стає вже неприємною традицією. Аналогічна ситуація і з Опозиційним блоком. Навіть фіктивні фірми, через які фінансувалась партія у минулому, відмовились її фінансувати.

Підтримувати Радикальну партію також виявилось не так багато охочих. За ІІІ-й квартал партія отримала лише 19 тис. грн від фізичних осіб. Головними спонсорами партії стали Кошелєва А. В. (7 тис. грн), Дейдей Є. С. (7,5 тис. грн), Галушко С. О. (4,5 тис. грн).

Певний спад спостерігається і в президентській «Солідарності». У третьому кварталі цього року партія отримала із приватних джерел, враховуючи місцеві організації – 598 тис. грн. Це майже вдвічі менше, ніж у 2-му кварталі.

3. Кожна парламентська партія нарощує штат працівників секретаріатів.

Майже в кожної партії з кожним наступним кварталом збільшується кількість штатних працівників. Найбільше людей працює в БПП «Солідарність». За даними фінансових звітів, в 3-му кварталі в партії офіційно працевлаштовано  792 особи, тоді як в І-му кварталі було 628 осіб. На другому місці «Народний фронт» із 630 працівниками. Решта партій значно поступаються цим показником, принаймні офіційно.

4. Місцеві організації політичних партій до цього часу не мають банківських рахунків.

«…Політична партія, а також місцева організація політичної партії, яка в установленому порядку набула статусу юридичної особи, зобов’язані відкрити рахунки в установах банків України…» ст 14 Закону «Про політичні партії в Україні».

Станом на кінець ІІІ-го кварталу ВО «Батьківщина» із 658 місцевих організацій, рахунки відкриті лише в 223-х. В «Об’єднанні Самопоміч» із 76 осередків рахунки є у 53 організацій.

5. Українські політичні партії вміють вдало використовувати краудфандинг. 

Можна сміливо говорити, що в історії українського політикуму вперше публічно спостерігається таке явище, як «фінансування громадою». На підтримку ВО «Батьківщина» громадяни та юрособи внесли на рахунок партії понад 71 млн грн. Для порівняння за весь 2017 рік партія отримала таких внесків лише на 2,4 млн. Розширилась і географія таких «пожертв». Так, якщо у 2016 році головні спонсори партії зосередились у Київській області, то третій квартал додав на карту пожертв Луганську, Чернігівську, Вінницьку, Одеську, Рівненську області тощо. Відчутно збільшились і суми, які разового готові віддати громадяни на підтримку улюбленої політичної сили. Мінімальний одноразовий внесок становив тисячу гривень, максимальний – 0,5 мільйона. Середні суми варіюються від десяти тисяч гривень до 150 тисяч грн. Порівняно із ними отримані 8,4 млн грн державного фінансування виглядають досить скромно.

Щоправда досить дивним видається, що донори з однаковими прізвищами, іменами та по батькові змінювали місце проживання протягом одного місяця. Наприклад, Сокол Сергій Петрович в липні та серпні зробив 7 траншів по 148925 грн як мешканець села Дівички Переяслав-Хмельницького району. А вже з 8, 9 та 15 серпня таку ж суму вніс як мешканець міста Чернігів. Подібна ситуація траплялась і з іншими донорами, які в середині серпня змінювали місце проживання на Чернігів.

6. Політичні партії накопичують борги.

Найбільшим боржником серед парламентських партій традиційно виступає Опозиційний блок. Сума боргу станом на кінець ІІІ-го кварталу становить 9,1 млн грн. Найбільше партія винна – 8,5 млн ТОВ «Інтер Реклама Центр». Цю негативну тенденцію опоблоківці запозичили в «старшого товариша» - Партії регіонів, які до цього часу мають боргів на суму 11,3 млн грн.

Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», попри те, що за звітний період витратило на зарплату більше 1 млн грн, у фінансових зобов’язаннях зазначило майже 2 млн боргу фізичним особам-працівникам партії.

7. Партії прикривають реальних донорів та фінансуються через громадські організації.

Такими речами грішили в минулому переважно непарламентські партії. Але це перейняли в «Об’єднанні Самопоміч» та вдало цим зловживають. У третьому кварталі цього року партія отримала 2 млн від двох ГО – однойменної «Об’єднання «Самопоміч», заснованої самим Андрієм Садовим, та «Львів – безпечне місто». Цікавим є те, що засновником ГО «Львів – безпечне місто» є Яромир Шевців – рідний брат Андрія Шевціва, депутата Львіської міськради від «Самопомочі» та радника самого міського голови. Хто саме фінансував згадані громадські організації – невідомо, оскільки вони не звітуються.

8. Партії не мають власного майна.

Попри те, що політичні партії в Україні заявляють, що приходять в політику всерйоз і надовго – вони не поспішають набувати власне майно. Серед парламентських партій найбагатша – ВО «Батьківщина», яка володіє маленьким приміщенням у м. Мукачеве Закарпатської області та має автопарк із 27 автомобілів. Все решта – в оренді. Нагадаємо, що серед непарламентських партій лідирує Комуністична партія. Так, у власності компартії  – 42! об’єкти нерухомості по всій території країни, зокрема, центральний офіс КПУ в Києві за адресою вул. Ванди Василевської, 7 площею 792,8 кв. м, шість офісів у Криму. Ще частина житлових приміщень і квартир у непідконтрольних Україні містах Харцизьк, Ясинувата Донецької області та в Луганську.

Водночас партія є власником нерухомості в Тернопільські, Одеській, Закарпатській, Херсонській, Житомирській, Вінницькій, Черкаській, Хмельницькій та Дніпровській областях.

Також партія має складські приміщення у Кропивницькій і Сумській областях і власну земельну ділянку на Полтавщині.

9. Не всі партії підтримують свої місцеві організації фінансово.

Як правило, питання виживання осередків на місцях центральні організації покладають на місцевих активістів. Отримавши кошти з держбюджету лише дві політичні партії перерахували кошти в регіони – це БПП «Солідарність» та Опозиційний блок, вони перерахували 20,9 та 9,07 млн грн відповідно, що складає в обох випадках більше 60% від суми, яка отримана з держбюджету.

10. Партії масово реєструють власні газети.

Занепад ринку друкованих періодичних видань, викликаний шаленим розвитком електронних інформаційних ресурсів, для політичних партій спричинив певний дефіцит інформаційних майданчиків. Це призвело до появи нових газет, які були зареєстровані політичними партіями.

Лідер в цьому Радикальна партія Олега Ляшка. Окрім «Правди Ляшка» зареєстрованої у 2017 році партія у ІІІ-му кварталі зареєструвала ще «Слово Ляшка», «Слово Ляшка Дніпропетровщина», «Слово Ляшка Волинь», «Слово Ляшка Черкащина», «Слово Ляшка Львівщина», «Слово Ляшка Івано-Франківщина», «Слово Ляшка Житомирщина», «Слово Ляшка Запоріжжя», «Слово Ляшка Маріуполь». Жодна із них у звіті у розділі «Загальна інформація про партію» відображена так і не була.

Також була зареєстровані «Батьківщина Лубни», «Доманівка Наша Батьківщина» - зрозуміло якою партією.

Президентська партія зареєструвала газету «Солідарність». Полтавщина (українська), «Солидарность» Полтавщина (російська) та «Солідарність» Хмельниччина.

У середині року «Об’єднання Самопоміч» реєструє нову партійну газету «П’ятниця».

І це тільки початок.

Відтак, як показав аналіз партійних звітів за три квартали 2018 року, парламентські партії посилено готуються до виборчих змагань та нарощують медіа-«м'язи», витрачаючи мільйони на рекламу та людський ресурс. Проте, якщо політичні сили й надалі дозволятимуть собі фінансування з незаконних джерел, працювати в обхід банківської системи, а звідси - й поза можливістю проконтролювати їхні транзакції, використовуватимуть кошти з наших податків не за призначенням, що стало важче приховувати з новою звітністю, це може відобразитись на рівні довіри громадян.

Сергій Адаменко, Катерина Давиденко, Заміра Саідова – аналітики Центру «Ейдос» спеціально для Главкому

Матеріал підготовлено через аналітичну систему YouControl