Експерти оцінили адекватність списку літератури, який українські школярі отримали на канікули
Після свята останнього дзвоника, який через карантинні обмеження цьогоріч в українських школах пройшов дистанційно, учні отримали списки літератури на літо. Це – твори з основної програми української та зарубіжної літератури та для позакласного читання.
Зокрема, список для дев'ятикласників, який потрапив у розпорядження «Главкома», має ось такий вигляд.
Найбільші питання у батьків школярів викликає наявність у переліку твору Бориса Васільєва «А зорі тут тихі» (1969) - про п’ятьох радянських дівчат-зенітниць та їхнього командира у часи Другої світової війни, написаний в дусі радянської пропаганди. Звертає на себе також увагу наявність у списку романа Еріка Сігала «Історія одного кохання», оскільки він містить вельми відверті сексуальні сцени.
У списку літератури на літо для п’ятикласників зустрічається повість-казка «Незвичні пригоди Алі в країні Недоладії» сучасної письменниці Галини Малик. Вже з назви видно, що твір є рімейком, переказом «Аліси у країні Див» Льюїса Керрола. Фактично виходить, що дітей знайомлять з переписаним твором, а не з оригіналом (принаймні, у скороченому варіанті). Про те, що «Алі…» - це фактично адаптований варіант «Аліси» свідчить не лише назва казки – викладачі під час побудови уроків проводять паралелі із твором Керрола.
Програми Міносвіти
У відповідь на запит «Главкома» Міносвіти зауважило, що обидва списки, які отримали діти, не є затвердженими відомством. «Твір Б. Васильєва «А зорі тут тихі» навчальною програмою не передбачений», – запевнили «Главком» у відомстві та запропонували ознайомитися із самою програмою за посиланням. Серед рекомендованих до прочитання – в основному списку та переліку творів для позакласного читання – «А зорі тут тихі» справді не було. Але цей твір таки знайшовся – ця повість опинилася у програмі позакласного читання для 7-го класу.
У вивченні Сігала «Історія одного кохання» Міністерство теж не бачить нічого дивного. «Твори Р.Д. Бредбері «451° за Фаренгейтом», Гарпер Лі «Убити пересмішника», Е. В. Сігел «Історія одного кохання» розглядаються в розділі «Література XX–XXI ст. Життя, історія, культура», де вивчається один-два твори за вибором учнів і вчителя. Зокрема, у повісті «Історія одного кохання» порушується одна з проблем — любові та відданості», – йдеться у відповіді пресслужби міністерства.
Наявність у списку літератури для 5-го класу казки «Незвичних пригод Алі в країні Недоладії» Міносвіти прокоментувало так: «У ній, як і у більшості казок, порушується проблема добра та зла, що формує в дітей ціннісні орієнтири: «добро, а не зло», «милосердя, а не жорстокість». Крім того, у повісті-казці звертається увага на відповідальність людини за свої вчинки, вміння долати життєві перешкоди».
Називати прізвища конкретних людей, відповідальних за появу того чи іншого твору у списку, а також психологічну експертизу на відповідність віку, у Міністерстві не забажало. Відомство відповіло загальними фразами: «Для реалізації концепції «Нова українська школа» у 2017 році оновлено навчальні програми для учнів 5-9 класів, зокрема з української і зарубіжної літератури. Модернізація, створення навчальних програм проводилися з урахуванням вікових особливостей учнів, думки вчителів, науковців, представників громадськості».
Експерти – письменники, педагоги та психолог висловили свої думки щодо адекватності списків літератури, якими вантажать українських школярів.
Повернення до СРСР
Письменниця, літературознавець Оксана Забужко була надзвичайно обурена, коли дізналася, що підліткам пропонують прочитати повість «А зорі тут тихі». «А зорі тут тихі» - це повернення до СРСР! Я пам’ятаю, як нас, школярів, у 70-ті водили на сеанси фільму, знятого за цією книгою, пам’ятаю, як нам влаштовували військову гру «Зарница». Я не хочу повертатися у той час!», – не приховує емоцій Забужко у розмові з «Главкомом».
«За програмою, яка включає цю повість, сидить якесь «запарфьоновене» (відсилка до програм російського журналіст Парфьонова про життя у часи СРСР – «Главком») чмо часів смердючі брежневські 70-ті, це рівень райцентру Дерипупівки, де календар зупинився на позначці 1980-й. Ця книга – зі списку радянської обов’язкової військово-патріотичної літератури. Це книга, яка має дуже конкретну локалізацію у часі та просторі – Радянський Союз, 70-ті. Дайте мені потримати за горло людину, яка вписує у шкільну програму це у 2020-у році у незалежній Україні», – говорить Забужко.
Письменниця також назвала цей твір продовженням «табачникового курсу». На її думку, після міністра освіти часів Януковича Дмитра Табачника ніхто не змінював логіку побудови програми. «Можливо, ця книга вказана у методичці, яку пишуть у Москві?», – запитала вона.
Забужко також підкреслила, що на тему Другої світової війни існує дуже багато якісної світової літератури: до прикладу, Вільям Стайрон «Вибір Софі».
Еротика для 13-річних?
Дитячий психолог Катерина Гольцберг, коментуючи відвертий роман «Історія одного кохання» у шкільній програмі, зауважила, що підлітки часто роблять неусвідомлений вибір, на який можуть впливати різні фактори. «Література і кіно можуть стати такими факторами – хоча б через те, що підліткам хочеться когось копіювати. Тож вибір тієї чи іншої поведінки може стати не власним вибором дитини, а копіюванням», – зазначила вона у коментарі «Главкому».
Гольцберг також зауважила, що сучасні діти рано стикаються з темою інтимних стосунків. «Вони рано починають дивитися такі відверті серіали, як, скажімо, «Статеве виховання» (Sex education, британський комедійно-драматичний серіал про життя учнів невеликої англійської середньої школи, - «Главком»). До прикладу, у ньому на одну невелику школу – три гомосексуальні пари», – пояснює вона.
Разом із тим, за словами Гольцберг, важливо не лише те, що прочитає дитина, а й те, як їй пояснять прочитане. «Якщо ми щось не даємо дитині, то не факт, що вона сама цього не знайде і не прочитає. Найважливіше – це хто і як обговорюватиме прочитане з дітьми. Важливо, щоб ця людина змогла побудувати бесіду із поважним ставленням до протилежної думки», – підкреслила експерт.
Психолог резюмувала: «Є діти вразливі, є критично налаштовані. Ми точно маємо вчити дітей критичному мисленню».
«Назвали, що знали»
Втім, претензії на адресу Міністерства освіти і науки з боку експертів стосуються не лише кількох творів, у філологів та вчителів є питання до програми в цілому.
Зокрема, Оксана Забужко бачить проблему у тому, що у програмі є і Уїльям Шекспір, і Олександр Пушкін. «Жодної хронології. Назвали, що знали. Немає гіршого за розпад логіки і смислових зв’язків. У включенні до програми «А зорі тут тихі» я бачу певну логіку, бачу свідому чи несвідому російську пропаганду. Якщо ж говорити про весь список, то це логіка затикання дірок та «и так сойдет», – обурилась письменниця.
«Я не знаю, що з цього приводу думає Інститут книги – пора їм розчохлитися, бо убивство культури читання починається з отакої херні. Чи вчить школа дітей любити книжку? Ми звикли лаяти шкільні програми з української літератури, а проблема не лише в українській, а й у зарубіжній. Мох у головах, і нікого не цікавить, як ті діти з книжками дадуть собі раду», – резюмувала Забужко.
«Наші учні читають «много та дурного», вважає дитяча письменниця, громадська діячка, учителька Лариса Ніцой.
Для порівняння вона продемонструвала «Главкому» польську шкільну програму. «Ліворуч ви бачите списки обов'язкової літератури у польській школі з 4 по 8 клас. Це за п’ять років навчання. Переважає польська література, червоним виділено зарубіжних авторів. Читають лише найвідоміші у світі книги. Наш список лише за 9 клас такий, як у них за всі п’ять років. При чому, зарубіжна в нас переважає», – звертає увагу письменниця.
У польській програмі зарубіжні автори виділені червоним. В українській програмі жовтим виділено українські автори, зеленавим - зарубіжні.
«У Польщі кардинально інший підхід до читання, ніж у нас. Там читають менше авторів, але повні твори, багато пишуть і багато розмовляють, шукають причино-наслідкові зв'язки, будують паралельні сюжети та аналізують. Їм є коли це робити, бо їхні голови не забиті літературним сміттям. Діти встигають на уроках розважатися. Вони аналізують на уроках читання мультики, комікси», - зауважила Ніцой.
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0