Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    «Стамбульська конвенція нічого подібного не передбачає». Як депутати подолали домашнє насильство

    права людини
    • Катерина Пешко
    • Розсилка
    Домашнє насильство - «Стамбульська конвенція нічого подібного не передбачає». Як депутати подолали домашнє насильство
    Домашнє насильство

    «Рада Європи не визнає ратифікацію Стамбульської конвенції Україною в такому ампутованому вигляді»

    В Україні вперше вводиться кримінальна відповідальність за домашнє насильство, Нацполіція отримує право контролювати поведінку кривдників, яких будуть вносити у спеціальний Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Все це передбачає закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (№5294), ухвалений Радою 7 грудня. За день до того парламент також вніс зміни до деяких законів у зв’язку із ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству (№4952).

    «В органів влади з’явились реальні механізми захисту всіх, хто постраждав від домашнього насильства. Буде профінансовано створення притулків, де жертви зможуть пройти реабілітацію, отримати психологічну і юридичну підтримку. Буде створена «гаряча лінія»…», - переможно прокоментувала ухвалення закону нардеп від БПП, представник президента у Верховній Раді Ірина Луценко.

    Домашнє насильство в Україні
    • Протягом року до органів правопорядку звертається близько 165 тис жінок (реальна кількість жертв домашнього насильства, за оцінками, вп’ятеро більша).
    • Майже 70% жінок піддаються різним формам знущань і принижень.
    • Щороку в Україні від побоїв чоловіків гине 1,5 тис жінок.
    • Щороку свідками і жертвами домашнього насильства стають 3 млн дітей.
    • Діти скривджених матерів у шість разів частіше намагаються накласти на себе руки. 50% з них схильні до зловживань наркотиками і алкоголем.
    • Майже 100% матерів, які зазнали насильства, народили хворих дітей (переважно з неврозами, заїканням, енурезами, церебральним паралічем, порушенням психіки).
    • Домашнє насильство в Україні - причина 100 тис днів госпіталізації, 30 тис звернень до відділів травматології, 40 тис викликів лікарів.
    • 23% тяжких насильницьких злочинів відбуваються в родинах.

    Дані, озвучені Іриною Луценко

    «Відтепер держава фіксуватиме таки випадки, поліція матиме повноваження реагувати, зупиняти домашнє насильство. Для кривдників передбачено комплекс заходів – від корекційної роботи, адміністративних заходів до арешту і позбавлення волі на строк від 2 до 8 років», - наголосила Ірина Луценко.

    Необхідність прийняття закону, як говориться у пояснювальній записці, зумовлена також підготовкою до ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція). Але якраз отут і вийшов «збій».

    Ложка дьогтю в питанні про ґендер

    При розгляді проекту «Про запобігання та протидію домашньому насильству» більшість не підтримала низку поправок щодо згадування у тексті словосполучення «ґендерно зумовлені стереотипи». Проект був проголосований в редакції комітету, де словосполучення з поняттям «ґендер» замінювалося іншими формулюваннями, зокрема «насильство за ознакою статі». І ряд депутатів вже заявили, що прийнятий закон поставив під загрозу виконання Стамбульської конвенції.

    На відміну від загального уявлення про гендерну рівність (заборону гендерної дискримінації) як рівність виключно між чоловіком та жінкою, Стамбульська конвенція впроваджує інше розуміння ґендеру та проводить чітке розрізнення між поняттями статі та ґендеру. У Стамбульській конвенції зазначено: «ґендер» означає соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків».

    Народний депутат Ірина Луценко на форумі, присвяченому проблемі насильства щодо жінок, заявляла, що в парламенті не вистачає голосів, щоб ратифікувати Стамбульську конвенціюДепутатам, за її словами, не подобаються визначення, прописані в тексті конвенції. «У нас в Україні ці стереотипи процвітають і далі: жінка нижча, варить борщі, виховує дітей – все, це її основна роль. Вона не може бути спікером, вона не може керувати літаком, не може бути снайпером, прем’єром і так далі. Ці стереотипи підтримує в нас і церква. І депутати, боячись цього слова «ґендер», чомусь трактують його по-іншому – з якимись там підтекстами», – пояснювала вона.

    «Парламент зробив Україні «ведмежу послугу», створивши перешкоду на шляху ратифікації Стамбульської конвенції. Без вказаних дефініцій ґендер», «ґендерна ідентичність», «ґендерно обумовлене насильство» та «ґендерні стереотипи». - «Главком») законопроект не може вважатися імплементаційним, адже він не відповідає нашим міжнародним зобов’язанням». - зазначила Ірина Суслова. Вона вважає, що законопроект не містить тих системних пропозицій, які є в тексті конвенції.

    «Рада Європи не визнає ратифікацію Стамбульської конвенції Україною в такому ампутованому вигляді, - висловилась депутат від БПП Світлана Заліщук. - Внесені зміни спотворюють суть Стамбульської конвенції, яка мала би боротися проти будь-якої дискримінації. Натомість голосування в парламенті продемонструвало, що дискримінація в Україні - це частина політичного мислення, частина політичної культури».

    Стамбульська конвенція, прийнята 11 травня 2011 року країнами-членами Ради Європи, стала першим юридично зобов’язуючим документом в Європі, яким застосовується комплексний підхід до боротьби з насиллям стосовно жінок. Україна підписала Стамбульську конвенцію 7 листопада 2011 року, але не ратифікувала її.

    Що змінюють ухвалені депутатами закони?

    Домашнє насильство – що це?

    Відтепер під термін «домашнє насильство» підпадають усі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, вчинені між колишнім чи теперішнім подружжям або людьми, які жили чи живуть разом. Раніше, якщо шлюб не був зареєстрований, то злочин могли не кваліфікувати як домашнє насильство.

    Економічне насильство - форма домашнього насильства, яка включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, майна, коштів або документів, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборона працювати, навчатися та інше.

    Психологічне насильство - словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, завдали шкоди психічному здоров’ю.

    Сексуальне насильство - будь-які діяння сексуального характеру, вчинені щодо повнолітнього чи дитини без її згоди, примушування до секс-актів з третьою особою та інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі, вчинені стосовно дитини або в її присутності.

    Фізичне насильство - ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчиненні інших правопорушень насильницького характеру.

    На кого поширюється дія закону?

    Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:

    • подружжя;
    • колишнє подружжя;
    • наречені;
    • мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя);
    • особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;
    • особи, які мають спільну дитину (дітей);
    • батьки (мати, батько) і дитина (діти);
    • дід (баба) та онук (онука);
    • прадід (прабаба) та правнук (правнучка);
    • вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка);
    • рідні брати і сестри;
    • інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);
    • діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими;
    • опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням;
    • прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя.

    Що таке Єдиний реєстр кривдників і жертв?

    Законом «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено створення Єдиного держреєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі.

    Реєстр ведеться з метою:
    • захисту життєво важливих інтересів постраждалих осіб, зокрема дітей;
    • попередження повторних випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі;
    • забезпечення здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі;
    • надання комплексної та своєчасної допомоги постраждалим особам суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі;
    • обліку випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі;
    • координації діяльності суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі.

    Які дані будуть вноситися в цей реєстр?

    До реєстру будуть вноситися відомості окремо по кожному випадку насильства про:

    • працівника суб’єкта, що здійснює заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, або суб'єкта, що здійснює заходи у сфері запобігання та протидії насильству, який вніс відомості про випадок насильства до Реєстру або відкоригував їх;
    • особу, яка повідомила про вчинення насильства;
    • постраждалого;
    • кривдника;
    • випадок домашнього насильства;
    • потреби потерпілого;
    • суб’єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії насильству;
    • вичерпний перелік заходів, які застосовувались при виявленні і реагуванні у разі насильства.

    Відомості про кривдника, варто зазначити, вносяться до реєстру за наявності обґрунтованих підозр здійснення ним насильства.

    Як довго зберігатимуться дані в реєстрі?

    Персональні дані про особу, яка повідомила про вчинення насильства, зберігаються в реєстрі протягом одного року з дня надходження інформації про насильство.

    Дані про потерпілого зберігаються протягом трьох років.

    Персональні дані про кривдника зберігаються:

    • у разі відсутності кримінального провадження, рішення суду про застосування обмежувального припису або накладення адмінстягнення, вироку суду - протягом року з дня надходження інформації про вчинення насильства;
    • у разі порушення кримінального провадження - протягом періоду розслідування кримінального провадження;
    • у разі ухвалення рішення суду, що набрало законної сили, про застосування обмежувального припису або накладення адмінстягнення – протягом трьох років;
    • у разі винесення вироку суду про визнання кривдника винуватим з відбуванням покарання – 10 років з дня закінчення строку відбування покарання;
    • у разі винесення вироку суду про визнання кривдника винуватим без відбування покарання – протягом 10 років.

    У разі спростування факту вчинення насильства, а також після закінчення строку зберігання такі дані підлягають видаленню або знищенню.

    Хто має доступ до реєстру?

    До цього реєстру доступ надається лише:

    • працівникам спеціально уповноважених органів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
    • координаторам з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі місцевих держадміністрацій та рад;
    • працівникам відповідальних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій та рад;
    • працівникам Національної поліції;
    • працівникам служб у справах дітей – у частині випадків насильства, в яких кривдниками або потерпілими особами є діти.

    Доступ до реєстру здійснюється з використанням електронного цифрового підпису.

    Які є претензії до такого реєстру?

    Пункт щодо створення такого реєстру також є досить суперечливим, оскільки така норма відсутня у Стамбульській конвенції.

    «До тексту фінального варіанту законопроекту потрапила одіозна норма про Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства. Стамбульська конвенція нічого подібного не передбачає. Натомість колеги так «вдосконалили» документ, що тепер тисячі осіб - від працівників сільських рад до працівників міністерств – матимуть доступ до персональних даних жертв, свідків і кривдників. Матимемо протилежний від очікуваного результату – про факти домашнього насильства просто не будуть повідомляти, щоб не «світити» інформацію про себе», - зазначила нардеп Ірина Суслова.

    Як каратимуть кривдників?

    Законом №4952 до Кримінального кодексу вводиться стаття про домашнє насильство.

    Кривдникам (особам, які вчинили домашнє насильство у будь-якій формі) загрожує покарання у вигляді 150-240 годин громадських робіт, арешт до шести місяців, обмеження волі (тримання особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу (виправних центрах) у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до її постійного місця проживання без ізоляції від суспільства в умовах здійснення над нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. – «Главком») до п’яти років або позбавлення волі до двох років.

    «Введений новий розділ у Кримінальний кодекс, який стосується обмежувальних заходів: коли суд буде розглядати кримінальні справи, пов’язані з домашнім насильством, то буде призначено покарання та обмежувальні заходи. Наприклад, заборона перебувати у місті спільного проживання, обмеження спілкування з дитиною, заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства», - розповідала ЗМІ юрист ГО «Жіночи перспективи» Галина Федькович. Обмеження встановлюватиме суд разом з вироком по кримінальній справі. Обмежувальні заходи встановлюватимуть на термін від 1 до 3 міс, а за потреби вони можуть бути продовженні.

    Раніше кривдника чекала адмінвідповідальність, його могли затримати на 15 діб.

    Крім того, у Кримінальному кодексі депутати передбачили кримінальну відповідальність за примус до шлюбу або продовження примусово укладеного шлюбу, за примусове співжиття, примусовий шлюб з метою переміщення людини до іншої країни. За такі діяння передбачається кримінальна відповідальність у вигляді арешту до шести місяців, обмеження або позбавлення волі до трьох років.

    Які спеціальні заходи здійснюються щодо кривдника?

    Терміновий заборонний припис стосовно кривдника (це може бути зобов’язання залишити місце проживання постраждалої особи, заборона на вхід та перебування там, заборону контактувати з постраждалою особою). Він виноситься строком до 10 діб.

    Обмежувальний припис стосовно кривдника (це може бути заборона перебувати в місці спільного проживання із постраждалою особою, усунення перешкод у користуванні спільним майном, обмеження спілкування, заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання постраждалою особи, розшукувати її, вести листування чи телефонні розмови). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

    Взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи уповноваженим підрозділом Нацполіції.

    Направлення кривдника на проходження програми для кривдників. За виконання таких програм відповідальними є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Кривдника може бути направлено судом на проходження програми на строк від 3 місяців до року.

    Що зможе робити Нацполіція?

    Національна поліція отримує право контролювати поведінку кривдника, щоб не допустити повторного насильства. Правоохоронці також можуть стежити, щоб порушник дотримувався накладених на нього тимчасових обмежень і виконував певні обов’язки.

    Поліцейські можуть проникати до житла особи без вмотивованого рішення суду в невідкладних випадках, пов’язаних із припиненням акту домашнього насильства, у разі безпосередньої небезпеки для життя чи здоров’я постраждалої особи.

    Роль медиків та вчителів

    Органи управління освітою забезпечують підготовку фахівців із запобігання та протидії домашньому насильству, забезпечують включення до освітньо-професійних програм питань запобігання та протидії домашньому насильству, навчальні заклади та установи системи освіти проводять з учасниками навчально-виховного процесу відповідну виховну роботу, інформаційно-просвітницькі заходи, організовують роботу практичного психолога, соціального педагога з постраждалими дітьми та інше.

    Коли освітяни виявлятимуть факти домашнього насильства у дітей чи отримувати про це заяви чи повідомлення, вони повинні повідомити про це службу у справах дітей та Нацполіцію не пізніше ніж за добу, організувати роботу практичного психолога або соціального педагога з постраждалими дітьми.

    Медики повинні повідомляти місцевій владі та Нацполіції про ушкодження, які пацієнт міг отримати через домашнє насильство. А якщо такий пацієнт - дитина, то лікарі повинні зателефонувати ще й у службу у справах дітей.

    В разі виявлення тілесних ушкоджень - мають проводити медобстеження, в разі виявлення ушкоджень сексуального характеру - направляти постраждалих на тестування на ВІЛ. А також надавати меддопомогу і інформувати постраждалих про заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися.

    Яка роль служб підтримки постраждалих?

    Постраждалим в результаті домашнього насильства має надаватися безоплатна правова допомога спеццентрами. Загальні та спеціалізовані служби підтримки:

    • здійснюють прийом і розгляд заяв від постраждалих осіб або їхніх представників про отримання допомоги;
    • інформують місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування, Нацполіцію про виявлені факти домашнього насильства;
    • оцінюють потреби постраждалих;
    • надають постраждалим інформацію про їхні права та можливості отримання допомоги; 
    • надають соціальні послуги, медичну, соціальну, психологічну допомогу на безоплатній основі, сприяють наданню правової допомоги, забезпечують тимчасовий притулок для таких осіб та їхніх дітей;
    • інформують місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування про осіб, яким надавалася допомога, та про результати її надання.

    Законом також передбачається функціонування колл-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству щодо дітей. Це державна установа, яка має територіальні відділення в усіх регіонах України.

    На що має право постраждала особа?

    • невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства;
    • звернення (особисто або через представника) до суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
    • отримання інформації про свої права і соціальні послуги, медичну, соціальну, психологічну допомогу, якими вона може скористатися;
    • безоплатне отримання соціальних послуг, медичної, психологічної та соцдопомоги;
    • безоплатну правову допомогу;
    • повагу, уважне та гуманне ставлення з боку суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
    • конфіденційність інформації особистого характеру;
    • вибір спеціаліста за статтю (за можливості);
    • відшкодування кривдниками завданих матеріальних збитків і шкоди, заподіяної фізичному та психічному здоров’ю;
    • звернення до правоохоронних органів і суду задля притягнення кривдників до відповідальності;
    • своєчасне отримання інформації про остаточні рішення суду та процесуальні рішення правоохоронних органів, пов’язані з розглядом факту насильства проти неї та ін.

    Якщо постраждала в результаті насильства дитина не може проживати із своїми батьками, іншими законними представниками, вона на певний час може бути влаштована до родичів, у сім’ю патронатного вихователя, до центру соціально-психологічної реабілітації дітей, притулку для дітей служб у справах дітей, інших установ для дітей.

    Катерина Пешко, «Главком»

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ