Чорноморське протистояння Заходу й Росії

Наприкінці лютого Одеса люб’язно гостила у своєму військовому порту американського есмінця USS Donald Cook. Потужний бойовий корабель, який зазвичай стаціонується на  базі Naval Station Rota біля іспанського узбережжя, обладнаний новітньою системою протиракетної оборони. Головною зброєю есмінця є знамениті крилаті ракети Tomahawk з дальністю польоту до 2500 кілометрів, які здатні нести ядерні боєголовки. У звичайному і ударному варіантах есмінець оснащений 56-ма або 96-ма такими ракетами, відповідно.

З часу листопадового інциденту в районі Керченської протоки, коли Росія обстріляла й захопили три українські кораблі, USS Donald Cook вже неодноразово заходив у Чорне море. Зокрема, цьогоріч у січні американський есмінець завітав до порту Батумі, де взяв участь у спільних навчаннях з грузинськими кораблями берегової охорони.

В Одесі ж у лютому USS Donald Cook перетворився на майданчик міжнародних перемовин і політичних виступів за участі Президента України Петра Порошенка і американського спеціального представника з українських питань  Курта Волкера. Порошенко назвав візит американського корабля до Одеси «яскравою демонстрацією співпраці між Києвом і Вашингтоном». «Надзвичайна символічність зустрічі на борту саме USS Donald Cook, який є дуже частим гостем в Чорному морі, в Одесі», – зазначив він. За словами Порошенка, зустріч з Волкером на борту есмінця – «важливий сигнал Кремлю». «По-перше, тому що Крим є українським, по-друге, що свобода мореплавства у реґіоні буде забезпечена як гарантована конвенцією ООН з морського права, і по-третє, що українсько-американське партнерство єдине, як ніколи, і ми ефективно співпрацюємо у всіх сферах, у тому числі оборонній», – заявив український Президент.

У відповідь Курт Волкер зазначив, що США стоять на «твердій позиції підтримки незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України». За його словами, для США є важливою підтримка свободи судноплавства в Азовському і Чорному морях.  «Ми засуджуємо російську атаку на українські кораблі в Керченській протоці і закликаємо до звільнення українських моряків, котрих незаконно ув'язнено в Росії», – підкреслив він.

Окрім есмінця USS Donald Cook, в акваторії Чорного моря курсує також «Постійна група сил протимінної оборонних 2» (Standing NATO Mine Countermeasures Group 2 – SNMCMG2), якою зараз керують німці. У січні реґіоном кружляв американський десантний корабель USS Fort McHenry. Ще раніше британський розвідувальний корабель HMS Echo.

Тож без особливого галасу, але під пильним російським спостереженням, НАТО нарощує свою присутність в Чорному морі. Таким чином Північноатлантичний Альянс реагує на інцидент у Керченській протоці, компенсуючи свою надто мляву дипломатичну реакцію на листопадову російську агресію проти України і свободи судноплавства загалом.

«Щойно тепер НАТО намагається вдатися до рішучішої військової реакції, зосереджуючись на збільшенні присутності суден (у Чорному морі). Сполучені Штати неофіційно керують цією операцією. США хочуть надіслати Москві чіткий сигнал, що Чорне море не є російським резервуаром», – прокоментувала ситуацію аналітикиня лондонського King's College Дебора Сандер. Водночас вона зазначила, що баланс сил в Чорноморському басейні все одно вказує на безумовну військову перевагу Росії. За її словами, зараз навіть виникає небезпека блокування найважливішого українського чорноморського порту в Одесі, де після анексії Криму перебуває фактично весь український флот.

«Болгарія і Румунія диспонують занадто малою військово-морською потугою, а член НАТО Туреччина намагається утриматися від чіткої артикуляції симпатій тій чи іншій стороні. Окрім того, Анкара змушена розпорошувати свій флот між Чорним та Середземним морями. Та ще й через напруженість у відносинах між Туреччиною та Сполученими Штатами існує ризик віддалення Туреччини від НАТО», – пояснила Дебора Сандер. Водночас вона зазначила, що суперечки між Вашінґтоном і Анкарою не є фатальними, про що свідчить хоча б те, що перед візитом до Одеси все той же USS Donald Cook провів спільні маневри з турецьким фрегатом.

Водночас ситуація в чорноморській акваторії розвивається не на російську користь. Причому саме через російську агресію. На переконання німецького військового експерта, віце-адмірала у відставці Ганса Йоахіма Стрікера, Кремль сам спровокував надмірну увагу до реґіону. «Можна сказати, що через поведінку Росії Чорне море набуло більшої важливості. Москва неодноразово й чітко демонструвала, що Чорне й Азовське моря мають для неї особливе значення і що ніхто не повинен там "крутитися". Такої ситуації ми жодним чином не можемо акцептувати», – засеріг Стрікер.

Німецький віце-адмірал у відставці нагадав про концепцію A2/AD (Anti-Access/Area Denial), яка передбачає, що, збільшуючи власні військові можливості, ви можете заблокувати доступ противникові до певного реґіону. «Саме так намагається вчинити Росія, збільшивши свою присутність у Криму і розмістивши на півострові нові ракети. Саме тому НАТО не могло зреагувати по-іншому, аніж збільшивши присутність підрозділів Альянсу в Чорному морі. Саме таким є сигнал-реакція для Москви», – пояснив Стрікер.

У середині лютого Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ заявив, що Північноатлантичний Альянс розглядає можливість подальшого розширення своєї присутності в басейні Чорного моря. Російські політики зразу ж підняли крик, що це, мовляв, «натовська провокація». Це ж хто б ще про провокацію говорив. Проте існує певна перешкода на шляху до реалізації мети з вирівнювання військових потенціалів НАТО й Росії в чорноморському реґіоні – Конвенція Монтре. Ця угода від 1936 року не лише надала Туреччині повний контроль над Босфором, вона ще й запровадила певні обмеження для військових кораблів країн, які не мають чорноморського узбережжя. Такі судна не можуть перебувати в Чорному морі довше за 21 день. Також обмежено й тоннаж суден (не повинні перевищувати 30 тисяч тонн).

Тож компенсувати обмеження, встановлені Конвенцією Монтре, Північноатлантичний Альянс зможе, наприклад, активною допомогою Україні в розбудові її флоту. Бо ж йдеться нині не тільки про Чорне й Азовське моря, не тільки про Крим. Нинішня напруженість у відносинах між Заходом і Росією стала проявом масштабного протистояння через конкретні агресивні дії Кремля, спрямовані на відновлення своїх впливів сорокарічної давнини. Тут варто згадати, окрім інвазії в Україні, й загрозу «гібридної війни» в країнах Балтії і в Східній Європі, втручання у вибори в США і Європі, демонстрацію військової сили в «гарячих точках», та й не тільки. Але саме здатність Заходу вгамувати агресію Росії в Чорноморському реґіоні засвідчить, хто господар у «ґлобальній хаті».

Максим Муляр