Газово-політична зброя Путіна

«Північний потік», як дамоклів меч, завис над Європою. Його запуск щоразу відкладають із тих чи інших причин. Але раніше чи пізніше він таки запрацює, і тоді всі скептики зможуть переконатися, що цей проєкт – передовсім політична зброя Кремля.

Енергоносії в Європі дорожчають з кожним днем. Головною причиною цього став дефіцит природного газу, ціна на який нещодавно подолала психологічний бар’єр у 2000 доларів за тисячу кубометрів. І хоча завдяки певним об’єктним чинникам газ за останні кілька днів суттєво подешевшав (до $1200), його ціна все ж залишається непомірно високою.

Вже ні для кого не таємниця, що дефіцит газу в Європі був штучно створений Кремлем. Причому не лише для того, щоб збагатитися на спекулятивних цінах. Пріоритетніша його мета – послабити єдність Заходу, зокрема й у питанні підтримки України. Таким чином, газ, що б там не заявляли російський і німецький уряди, став потужною геополітичною зброєю у розв’язаній Володимиром Путіним «гібридній війні». А газогін «Північний потік-2» став головним елементом у кремлівській стратегії й водночас ключем до розуміння цієї складної ситуації.

Трубопровід довжиною 1230 кілометрів вартістю понад 10 мільярдів євро після запуску на повну потужність мав би подвоїти обсяги газу, експортовані з Росії до Німеччини дном Балтійського моря, довівши їх до 110 мільярдів кубометрів на рік. Трубопровід було завершено ще у вересні 2021 року, але поки що він не може розпочати комерційних поставок енергоносія. Бо досі не пройшов процедуру сертифікації і схвалення регуляторами Німеччини та Євроунії.

Наразі німецький енергетичний регулятор – Федеральна аґенція мереж (Bundesnetzagentur, BNetzA) – призупинив процедуру сертифікації ПП2. Нещодавно стало відомо, що рішення про підсумкову атестацію буде ухвалене щойно в другій половині 2022 року. Москву явно не влаштовує такий стан справ, тож вона й вдається до газового шантажу, навмисне зменшуючи експортні потужності газу, зокрема через українську ГТС. Обсяги експорту впали до шестирічного мінімуму. Це й стало причиною дефіциту газу в Європі. Відтак оптові ціни на цю енергосировину піднялися спершу до небачених раніше 800 доларів за 1000 кубометрів, потім до тисячі доларів, до $1500 і нарешті до $2000 і вище.

Речники Кремля заявляють, що Європа сама винна. Ось вам, мовляв, «Північний потік-2», вмикайте його – і буде вам щастя, дефіцит газу зникне, ціни почнуть падати.

Тим часом, за оцінками Rystad Energy – незалежної компанії зі штабквартирою в Осло, яка займається бізнес-аналітикою в галузі енергетики, – якщо Росія збільшить експорт газу хоча б на 20 відсотків, то це знизить ринкову ціну на газ на західноєвропейських ринках на 50 відсотків. І для такого нарощування потужностей зовсім не потрібно запускати ПП2, бо з головою вистачить наявних газогонів.

«На існуючих маршрутах є достатні потужності передачі, але Кремль місяцями вирішував поглиблювати дефіцит природного газу в сховищах ЄУ, відмовляючись зарезервувати додаткові транспортні потужності понад контрактні рівні на цих маршрутах», – розповів професор Гарвардського університету, колишній радник американського Департаменту з питань європейської енергетичної безпеки доктор Бенджамін Шмітт (Benjamin Schmitt). Це, за його словами, підсилює побоювання про те, що Росія використовуватиме свій газ як важіль і може змусити регулятори з Німеччини та Євроунії прискорити сертифікацію ПП2.

Німеччина після поступової відмови від ядерної енергетики та в процесі відмови від викопного палива стоїть перед важким вибором. У найближчому майбутньому відновлювані джерела енергії вироблятимуть лише відносно невелику кількість енергії. Тому ідеальним рішенням може здатися інфраструктура транзиту газу. І німці, звісно, бажали б, щоб газ до їхньої країни постачався безперебійно, щоб не було якихось перепон і ризиків у вигляди геополітичних протистоянь. А отже, за цією логікою, варто вилучити з числа транзитерів такі країни, як Польща та Україна, які лише ускладнюють газову співпрацю Німеччини з Росією.

Реалізувати описану «ідеальну» схему імпорту російського газу, з реалізацією якої Німеччина стала б потужним газовим хабом для Європи, заважає санкційна політика США, які намагаються не допустити, аби ПП2 став додатковим важелем політичного тиску Росії. Окрім цього, на заваді проєкту стали вимоги європейського законодавства в енергетичній царині та політика вже віднедавна урядової партії «Союз90/Зелені», яка консеквентно виступає проти російського газогону.

У будь-якому випадку, прагнучи залагодити ці проблеми, Берлін намагається розвіяти побоювання українців щодо того, що вони залишаться осторонь газотранспортного процесу. Новий німецький бундесканцлер Олаф Шольц (Olaf Scholz) запевняє, що Німеччина зробить все можливе, аби Україна залишилася транзитною країною для експорту російського газу до Європи. У липні Берлін також зумів переконати адміністрацію Байдена співфінансувати компенсацію для України (близько мільярда доларів), аби допомогти нашій державі диверсифікувати джерела енергії. Берлін також обіцяє відшкодовувати Україні збитки, яких вона зазнаватиме через обхідний транзит газу «Північним потоком-2», аж до 2024 року.

Водночас, спільна заява США та Німеччини щодо ПП2 зобов’язує Німеччину запровадити санкції проти Росії й передовсім проти газогону, якщо Москва почне використовувати ПП2 як політичну зброю.

Віднедавна ситуацію з «Північним потоком-2» ускладнює військова ескалація Росії біля українських кордонів. У грудні лідери Європейської Унії попередили Росію, що дії проти України матимуть «поважні наслідки». Європейська Комісія заявила, що готова запровадити додаткові санкції проти Росії, значно болісніші, ніж ті, що були введені 2014 року, після анексії Криму та аґресії на Донбасі. Точаться розмови про відімкнення Росії від міжнародної платіжної системи SWIFT та блокування ПП2. Утім країни-члени досі не узгодили питання, які конкретно це мають бути санкції та коли їх запроваджувати: негайно чи вже за фактом аґресії.

Багато проросійських політиків у Європі стверджує, що від блокування ПП2 більше постраждає Євроунія. Утім експерти в енергетичній сфері запевняють, що європейські країни аж ніяк не зазнають суттєвих збитків, якщо газогін дном Балтійського моря так і не запрацює. Адже вони можуть отримувати необхідний газ через вже існуючі трубопроводи.

Вже згаданий доктор Бенджамін Шмітт запевняє, що й на саму Німеччину фактично не вплине затримка зі запуском газогону. «Адже цей трубопровід не призначений для доставки значних нових обсягів газу на німецький ринок, а має на меті обійти Україну, постачаючи ту саму кількість газу через ПП2», – зазначив експерт.

Ще один експерт у сфері енергетики, доцент Університету Тафтса (Массачусетс) Кріс Міллер (Chris Miller) запевняє, що актуальне зростання цін на газ в Європі технічно зовсім не залежить від функціонування ПП2. «Проблема зараз полягає не у відсутності потужності трубопроводу, а в тому, що Росія не постачає достатньо газу до Європи», – зазначив він.

Максим Муляр