Громадський чи освітянський?

Ось уже другий рік я активно беру участь у програмі громадського бюджету міста Львова. Приємно, що після Львова цю ініціативу підхопили в інших містах України. Адже, на мою думку, це один із чинників формування громадянського суспільства в Україні, коли люди на засадах самоорганізації, проявивши власну ініціативу, можуть дійсно впливати на покращення добробуту своїх міст.

Надзвичайно важливо, що автори проектів розробляють нові креативні ідеї, які поступово знаходять підтримку в містян, що проявляється в істотному зростанні активності львів’ян під час голосування, а це засвідчує небайдужість, зацікавленість і фактично є найвагомішим результатом конкурсу.

Минуло трохи часу від завершення голосування, і можна спробувати обміркувати вислід, отриманий цього року.

У цьому тексті я свідомо не подаватиму жодної повної назви проектів і (тим більше) прізвищ їхніх авторів, бо всі вони (автори), незалежно від того, підтримало їхній проект кілька осіб чи кілька тисяч, варті похвали, оскільки в теперішний непростий час беруть на себе ініціативу і різними способами її просувають.  

7 листопада з’явилася стаття голови громадської організації «Зручне місто» Юрія Тер-Арутюняна «Конкурс громадського бюджету не має бути битвою шкіл і дитсадків», де сказано: «Засмучує те, що громадський бюджет перетворився на битву шкіл та дитячих садочків. Його вже можна упевнено перейменовувати на "шкільний бюджет", особливо, якщо переглянути статистику голосування за перший день: там самі шкільні проекти».

Щиро кажучи, у перший день голосування за малі проекти у Франківському районі я також був приголомшений тим, що за один із проектів категорії «Освіта» надійшло понад 120 голосів. Але завершилося голосування, емоції вщухли, і можна ретельніше проаналізувати підсумкові статистичні дані.

Перш ніж перейти до конкретних цифр, доцільно зробити одне уточнення, яке, на мою думку, має істотний вплив на розуміння отриманих показників. Автори програми громадського бюджету запропонували певну категоризацію проектів («Освіта», «Спорт», «Комунальне господарство», «Навколишнє середовище», «Енергозбереження», «Безпека і громадський порядок» і под.), яка в практичному використанні викликає щонайменше здивування. Адже, наприклад, проекти, назви яких містять конкретні номери навчальних закладів і яким передує словосполучення «заміна вікон», зараховують до категорії «Освіта»; «нові вікна» – до категорії «Енергозбереження», а «сучасні вікна» – до категорії «Комунальне господарство» (тим часом у всіх цих випадках йдеться про фактичну заміну вікон у конкретно визначеній школі). «Облаштування дитячих (ігрових) майданчиків» втрапляє в категорії: «Освіта», «Комунальне господарство» і «Спорт», а два проекти, назви яких починаються словом «відеоспостереження» і котрі стосуються шкіл, в одному випадку належать до категорії «Освіта», а в іншому – до категорії «Безпека і громадський порядок». Можливо, тут ідеться про майбутніх виконавців робіт? Але ж проекти лише надійшли, про них як про потенційних переможців ще не йдеться, про їх реалізацію – тим паче.

Врешті проект благоустрою території шкіл №53 та №87 зайняв перше місце серед переможців у категорії «Великі проекти» – до 3 млн грн на реалізацію

В цілому, я приходжу до висновку, що логічної послідовності у цьому питання організатори програми громадського бюджету не мають. Не хотілося б робити припущення про те, що організатори, бачачи велику кількість проектів із закладів освіти (а їх є 78, тобто понад 30% від усіх проектів), спробували їх диверсифікувати, щоби створити враження різнокатегорійності.

Тому пропонується простий поділ: проекти, які передбачають реалізацію на території конкретного освітнього закладу (обмежені огорожею цього навчального закладу і дотичні до огорожі, подвір’я, майданчика, вікон, класів, інших об’єктів на території школи) відносити до закладів освіти і далі за текстом їх називати «освітянськими».

Після проведеного аналізу сюди, крім 78 зазначених, можна зарахувати ще 67 проектів. Отже, разом – 145 проектів (що становить 56% від усіх поданих). Це, на мою думку, об’єктивна частка освітянських проектів, за які проголосувало майже 73 тисячі львів’ян, що становить 66,5% від усіх голосів, з яких:

– великі проекти (бюджет до 3 000 000 грн) – освітянських було 33 проекти (50% від усіх) з кількістю голосів понад 28,5 тис. (практично 57,5% від усіх голосів, відданих за цю категорію);

– малі проекти (бюджет до 500 000 грн) – освітянських було 112 проектів (близько 58% від усіх), з кількістю голосів понад 44 тис. (практично 74% від усіх голосів, відданих за цю категорію).

Якщо проаналізувати малі проекти за районами міста Львова, то освітянських було:

– у Галицькому районі – 13 (понад 39% від усіх), за які віддали понад 2,4 тис. голосів (понад 40% від усіх голосів у районі);

– у Залізничному районі – 22 (понад 67% від усіх), за які віддали близько 8,7 тис. голосів (88% від усіх голосів у районі);

– у Личаківському районі – 19 (70% від усіх), за які віддали понад 7,6 тис. голосів (майже 77% від усіх голосів у районі);

– у Сихівському районі – 22 (понад 63% від усіх), за які віддали близько 9,3 тис. голосів (майже 88% від усіх голосів у районі);

– у Франківському районі – 19 (понад 65,5% від усіх), за які віддали близько 7,4 тис. голосів (87% від усіх голосів у районі);

– у Шевченківському районі – 17 (близько 47% від усіх), за які віддали близько 8,5 тис. голосів (58,5% від усіх голосів у районі).

Якщо розглядати потенційних переможців, то це вже практично оголошені (на прес-конференції керівників міста) три великі проекти (із яких два освітянських); а щодо малих проектів, то в межах визначеного бюджету очікують, що в кожному районі Львова буде не більше п’яти переможців, серед яких: у Залізничному, Сихівському та Франківському районах всі 5 переможців – освітянські проекти; в Личаківському та Шевченківському районах – по чотири проекти-переможці освітянські, у Галицькому – один такий проект.

Проект облаштування спортивного майданчика на території СЗШ №33 за адресою вул. Т. Шевченка, 34 третій у п'ятірці переможців серед великих проектів – фінансування з Громадського бюджету у розмірі до 3 млн грн

Отже, потенційно 26 із 33-х прогнозованих переможців – це освітянські проекти (близько 79%).

Я розумію, що освітні заклади потребують облаштувань і ремонтів. Знаю, що адміністрація навчальних закладів використала момент, застосовуючи різні способи матеральної та нематеріальної мотивації, морального тиску і навіть шантажу до батьків школярів з тим, щоби вони проголосувати за проекти навчальних закладів – і про це добре знають організатори конкурсу (та й окремі працівники державних органів, які мені називали конкретні суми коштів, які адміністрація школи планує виділити для класу, що приніс найбільшу кількість голосів).

Ще один приклад. Знайома дуже дякувала моїй дружині за те, що та віддала голос за великий освітянський проект, бо її дитині-третьокласниці потрібно буде надати звіт вчительці про те, хто конкретно зі знайомих її батьків проголосував за нього.

На третьому місці серед п'ятірки переможців у великих проектах – футбольний стадіон на території СЗШ №97

Звичайно, адміністрації шкіл формально нічого не порушили (бо положення про громадський бюджет, якщо не помиляюсь, такого не регламентує – а все, «що не заборонено, те дозволено»). Але, з іншого боку, це просто демотивувало авторів інших (умовно кажучи, індивідуальних) проектів, і певна частина з них (я відстежував це на малих проектах щонайменше у Франківському районі), починаючи з 10–11 листопада, практично призупинила боротьбу…

Тож якщо Львівська міська рада у майбутньому хоче продовжити програму громадського бюджету, то потрібно істотно розмежувати громадські індивідуальні проекти, в яких йдеться про території з вільним доступом мешканців, і проекти, які стосуються певних об’єктів (навчальних закладів, лікарень, будинків культури і под., включаючи території, на яких вони розташовані).

Ще одне: торік бюджет малих проектів сягав 200 тисяч грн, цього року він досягнув 500 тисяч грн, що призвело до зменшення кількості проектів-переможців. Можливо, доцільно переглянути розміри сум для малих проектів і повернутися до обмеження 200–300 тис. грн, водночас ретельніше аналізувати засади підготовки проектів, зокрема в частині кошторису – щоб автори штучно не занижували суми (аби бути в категорії малого проекту), оскільки наперед відомо, що малих проектів буде реалізовано значно більше, ніж великих.

Підтримую думку про те, що потребує доопрацювання система голосування.

Взагалі, доцільно було би як експертам, так і громадськості на підставі отриманого досвіду доопрацювати «Положення про громадський бюджет» з тим, щоб у львів’ян було бажання висувати, пропагувати та відстоювати ідеї, в рівноправній конкурентній боротьбі виборювати підтримку з об’єктивним визначенням результатів.

Бажаю всім, хто не байдужий до таких ініціатив, наснаги і подальшого поступу.

Ярослав Рибак