Консерватори частіше за лібералів вірять у вигадані загрози

Коли брехливі новини чи заяви політиків передбачають певну загрозу - люди з більш консервативними політичними поглядами з більшою ймовірністю за ліберальніших людей повірять у них. Це американське дослідження, тому «консерватори» і «ліберали» тут вжиті в американськму сенсі. Та все ж ці нові знання можуть дещо пояснити феномен «зради», який шириться в українському патріотичному середовищі з моменту початку російської агресії.

Про це йдеться в матеріалі LA Times. Наводимо скорочений переказ:

Дослідники з Каліфорнійського університета Лос-Анжелеса науково довели, що не всі однаково розрізняють правду та вигадки. А саме: якщо вигадки включають вигадану загрозу - консервативніші люди частіше приймають такі вигадки за правду, ніж люди, більше схильні до ліберальних поглядів.

Вразливість консерваторів до неправди є специфічною й стосується не всіх вигадок однаково. Проте коли йдеться про брехню щодо небезпек та можливих апокаліптичних наслідків - консервативніші учасники дослідження з більшою ймовірністю вірять у ці вигадки, ніж якби брехня стосувалась уявних позитивних наслідків.

Учасники, які мають більш «ліві» (в американському розумінні) погляди, також можуть бути надто довірливими - але в їхньому випадку «лякалки» (страшним) працюють анітрохи не краще за «обіцялки» (позитивного).

Коротко кажучи, консерватори легше розвішують вуха (drop their guard), коли потенційні наслідки сприймаються похмуро. У лібералів такої різниці менше.

Так, цим дослідженням LA ілюструє той факт, що консерватор Дональд Трамп отримав таку значну підтримку на тлі фейкових новин та власних необґрунтованих тверджень про загрози. Скажімо, дослідження допомагає зрозуміти, чому стільки американців свого часу повірили маячні про Гілларі Клінтон як злочинну людину. Й чому стільки людей повірили похмурим твердженням її суперника, хоча можна було легко перевірити (та спростувати) їхню правдивість.

Й нарешті, це ж дослідження пояснює, чому ці хибні твердження з більшою готовністю приймали люди, які підтримують консервативні політичні рішення, ніж ті, чиї погляди є ліберальними.

«Є багато громадян, які особливо ретельно стежать за потенційними загрозами, проте не особливо мотивовані чи готові обробляти інформацію критично та систематично», – сказав Джон Джост, співдиректор Центру соціальної та політичної поведінки Нью-Йоркського університету. Таким людям роками «представляли жахливі меседжі, яким бракує здорового глузду та які відкрито зневажають наукові стандарти доказовості».

Джост, який не має стосунку до даного дослідження, прокоментував, що нові дані показують, як за наявності похмурих тверджень і апокаліптичних візій багато з цих неспокійних виборців відмовляться від скепсису й вибірково прийматимуть на віру страшні заяви, незалежно від їхньої правдивості. Й цей результат може схилити шальку терезів під час виборів на бік політиків, які наганяють страхи.

Це дослідження, яке очолював антрополог Університету Каліфорнії Деніел Феслер, досліджує довірливість як функцію ідеологічних уявлень. Учасники не були строго репрезентативними як електорат США, й деякі кореляції послаблювалися, коли дослідники прибирали ті питання, які стосувалися конкретно тероризму.

Крім того, дехто стверджує, що довірливішим робить людей не ідеологічне переконання, а психологічне почуття поразки (feeling beaten). Коли певні частини суспільства викидаються з влади або довгий час не мали представництва - їхні прихильники, природно, схильні вірити в жахливі речі про суперників, каже політолог з університету Маямі Джозеф Ушінскі.

Однак нові результати цілком узгоджуються з картиною про різницю в поглядах, яка походить з різних кутків соціальних наук. У широкому ряді різноманітних досліджень антропологи, соціальні психологи та політологи виявляли, що ті, хто називає себе лібералами й ті, хто називає себе консерваторами, просто мислять по різному.

Всі люди дуже відрізняються між собою за спектром особистості та способу мислення - але в середньому, порівняно з лібералами, консерватори тяжче переносять будь-який ризик і відчувають більшу потребу в певності та «закритості» ситуації.

Під час досліджень, що включали електроди для вимірювання фізіологічних змін, консервативніші люди сильніше реагують на загрозливі стимули, ніж учасники на протилежному боці політичного спектра: в середньому, у них більше підвищується серцебиття, почащується дихання, мокріють долоні.

Феслер почав з більш загальних даних еволюційної антропології. Стаючи перед лицем небезпеки, люди з більшою ймовірністю запам'ятають цей досвід, ніж коли вони постають перед нейтральними чи приємними подразниками.

Це називається «упередженням негативності» – схильністю надавати особливої ваги негативному досвіду. Це допомагало захищатися в майбутньому, вважають науковці. Адже, не надаючи ваги подібним небезпекам, можна було загинути, й люди, які ставилися до небезпек поблажливо, з більшою ймовірністю не залишали нащадків.

Унаслідок такого еволюційного добору, схильність більшу увагу приділяти негативному досвіду - і страшним попередженням - відчувається по всьому політичному спектру.

Але деякі люди схильні до подібного відбору негативної інформації більше за інших.

Під час двох експериментів Феслер і його команда відібрали 948 дорослих громадян США. Щоб оцінити їхні політичні переконання, дослідники ставили учасникам ряд запитань щодо політичних аспектів, які зазвичають розділяють консерваторів і лібералів. Після цього автори просили учасників оцінити, наскільки вони вірять або не вірять кожному з 16 тверджень. «Деякі, але не всі» з цих тверджень правдиві, було сказано учасникам.

Насправді 14 з 16 тверджень були хибними.

Шість із них мали загалом позитивні посили («Люди, які мають котів, живуть довше за людей, які не мають котів).

Десять були твердженнями про потенційні загрози. Деякі – дуже серйозні. Наприклад, що після 11 вересня у США загалом виросла кількість терактів (станом на момент дослідження це було неправдою). Або що п'яні пасажири можуть відкрити аварійний вихід літака під час польоту (неправда). Або що в капусті накопичуються високі рівні токсичних важких металів (неправда). Або що злодії можуть зчитати персональні дані з викрадених готельних магнітних ключів (неправда).

Багато людей повірили брехні як про небезпеку, так і про переваги. Й люди будь-яких поглядів загалом більш схильні вірити страшним твердженням і трохи менше – підбадьорливим.

Але чим більше учасники схилялися в консервативний бік, тим більше вони піддавалися на брехню про страшне, тим легше страшне змітало їхній скептицизм і критичне мислення.

Чим більше учасник схилявся до політичних позицій, які пов'язані з ліберальними поглядами, тим більш рівномірним залишався скептицизм як до страшних, так і до підбадьорливих тверджень.

Ця різниця не є разючою – але статистично значущою: довірливість до похмурих заяв прямо корелює з місцем людини на політичному спектрі.

Статистично вимірюючи розкиданість учасників дослідження по політичному спектру (кількість відповідей «дуже», частково» згоден, «чатково», «дуже» не згоден), дослідники обчислили, що кожен крок праворуч (стаття в LA Times не вказує кількість балів у шкалі) у середньому відповідав за 2% менший скептицизм до негативних тверджень порівняно зі скептицизмом щодо позитивних тверджень.

Цей ефект здається доволі слабким – але помножте його, у США, на електорат у 231 мільйон людей, які мають право голосувати, й ця схильність із більшою готовністю приймати страшну брехню може зробити тих, хто нагяняє страх, потужною силою.

Феслер також заявив, що його результати можуть пояснити цікаве явище, яке вже досліджено комерційно тими, хто фабрикує фейкові та маніпулятивні новини заради прибутку: історії, спрямовані на консервативну аудиторію, з більшою ймовірністю стають вірусними.

Розділивши консерваторів на три підгрупи, дослідники виявили, що схильність вірити в похмурі твердження найбільша серед тих, хто визначає свій консерватизм передусім у соціальних і культурних твердженнях. Що ж стосується тих, чий консерватизм визначають передусім фінансові погляди (віра в низькі податки й мале соціальне забезпечення) вибіркова довірливість до страшних тверджень не очевидна.

Висновок: усім потрібна «дієта правди». Оскільки апокаліптичні заяви завжди отримають трохи більшу довіру - краще хай вони ґрунтуються лише на фактах.

«Можна змінити ставлення людей до конкретних питань, але не зміниш їхнє стабільне ставлення до світу», – сказав Феслер.