Що робити з Путіним? – The Guardian

Варіанти військових дій у Сирії обговорюються знову у Вашингтоні, але ключовим питанням вже не як краще усунути сирійського диктатора Башара аль-Асада, а як зупинити російських військових, головного союзника Асада, які несуть відповідальність, прямо або опосередковано, за численні смертоносні повітряні атаки на цивільних осіб, лікарні та школи, в тому числі руйнування конвою гуманітарної допомоги ООН минулого місяця.

Сергій Лавров, міністр закордонних справ Росії, заявив цих вихідних: «Вашингтон ... не може використовувати мову сили, санкцій і ультиматумів з Росією, продовжуючи вибірково співпрацювати з нашою країною тільки тоді, коли це вигідно США».

Минулого тижня Путін також дав зрозуміти, що Росії не будуть вказувати, що робити, і що вона є глобальною силою, з якою не можна не рахуватися. У відповідь на офіційне звинувачення з боку уряду США, згідно з яким Москва запустила кампанію кібервійни, щоб «втручатися в процес виборів у США», Путін заперечив, що він намагався допомогти республіканському кандидатові в президенти Дональду Трампу.

«Вони почали цю істерію, кажучи, що цей [злом] є в інтересах Росії, але це не має нічого спільного з інтересами Росії», сказав Путін. Його уряд буде працювати з тим, хто переможе на виборах, «якщо, звичайно, новий американський лідер бажатиме працювати з нашою країною».

Путін явно говорив, що Росія вже не посткомуністична країна з безкорисними економічною та військовою сферами, якою вона стала на короткий час під керівництвом його попередника Бориса Єльцина, і більше не потребує та не шукає схвалення чи згоди з-боку США для того, щоб вжити заходів у своїх власних інтересах у Сирії або в іншому місці. Якщо Барак Обама або його наступник хочуть співпрацювати з Росією в майбутньому, то Росія повинна розглядатися як глобальна рівна держава, пише The Guardian.

Автор статті звертає увагу на проблему досягнення консенсусу серед західних країн щодо того, що робити з Росією – думки розділилися в Європі, де багато країн залежать від поставок російських енергоносіїв.

Виклик, представлений Росією, також є одним із найбільших перед наступним президентом США. Видання наводить три можливі варіанти дій для Клінтон, якщо вона переможе на виборах:

1) визнати, що позиція Путіна є справедливою, коли він стверджує, що США, ЄС і НАТО проігнорували або потоптали інтереси Росії в пострадянську епоху, прийняти, що Крим втрачений, і що Асад наразі залишиться при владі, та зосередити увагу в майбутньому на прагматичних, одноразових угодах, де збігаються інтереси;

2) стримувати Росію всюди, де це можливо, підтримувати або посилювати санкції і чекати відходу Путіна, що деякі економісти пов’язують із неминучим економічним крахом Росії;

3) рухатися вперед і цілеспрямовано протистояти Росії, не тільки в Сирії, але і в ряді інших територій, з можливим застосуванням військової сили.

Третя можливість видається найбільш імовірною, зважаючи на поточну позицію Клінтон щодо зовнішньої політики, зазначає автор.