Війна триватиме довго. Чому американські чиновники, які говорять про швидке падіння Києва, помиляються

Голова Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Марк Міллі заявив на закритій зустрічі з американськими законодавцями, що Київ може впасти протягом 72 годин, якщо відбудеться повномасштабне вторгнення Росії в Україну, про це повідомляє Fox News з посиланням на кілька анонімних джерел у Конгресі. Перед цим з аналогічною статтею вийшла і Вашингтон Пост, щоправда, у ній не вказувалося імені чиновника, який зробив цей панічний прогноз, і де це відбувалося. Цікаво, що паралельно з американцями заяву про те, що війна з Україною триватиме максимум 3-4 дні заявив Олександр Лукашенко.

Якщо подивитися хронологію цих публікації, то видно, що Лукашенко першим сказав про тривалість війни у 3–4 дні. Анонс про, те, що він дав інтерв'ю, з'явився 4 лютого, саму тезу про тривалість війни білоруське агентство Белта повідомило 5 лютого.

Найбільш ймовірно, що це справді збіг. У Росії є традиція «шапкозакидання» перед будь-якою війною. Це робила і царська Росія, і Радянський Союз, і Росія нинішня. В цьому конкретному випадку роблять обережніше — ротом Лукашенка.

Логіка американських чиновників може бути іншою. Можна зрозуміти їхні побоювання, що наші ЗСУ переоцінені, але так само переоцінені й ЗС Московії, але на це мало хто з аналітиків звертає увагу. Наприклад, хвалені російські ракети «Іскандер» закупила Вірменія, але під час війни з Азербайджаном, за словами вірменського прем'єра Ніколи Пашиняна, вони не вибухнули «або вибухнули лише на 10%». У війні з Україною вони можуть запустити новіші й більш справні ракети, але вірменський приклад може слугувати певним індикатором стану російської зброї.

На тлі стрімкого падіння проамериканського уряду в Афганістані військові у Вашингтоні можуть накладати афганську ситуацію на Україну, що, безумовно, є великою помилкою. Також несвідомо вони можуть погоджуватися з російськими наративами, що України – це випадкова країна, яка фактично є частиною Росії, і тому ніхто з Росією воювати не буде, як у тому-таки Афганістані ніхто не воював з родичами, які пішли у Талібан.

Також Росія роками просувала на Заході уявлення про суперсильну російську армію і суперсучасну російську зброю. Як свідчить дослідження Kings College, така дезінформація була основним російським наративом у британських ЗМІ. Аналогічні дослідження щодо американських ЗМІ нам не траплялися.

У цій ситуації варто нагадати, що за будь-яких сценаріїв російського вторгнення воно не відбуватиметься швидко. І звісно, ми не знаємо – воно відбудеться чи ні.

По-перше: зацитуємо дослідження, у якому йдеться про труднощі, з якими зіштовхнуться окупанти на ґрунті: «Механізовані атаки не завжди такі швидкі, як того прагнуть нападники. Два найшвидші просування броньованих військ в історії – нацистський ривок Гудеріана крізь Арден і захоплення Дюнкерка у травні 1940 року, а також просування коаліції під проводом США з Кувейту до Багдада у 2003-му – одначе, означали в середньому лише приблизно 30 км на день».

По-друге: російська армія має обмежені логістичні спроможності й не може швидко просуватися без залізниці. До того ж у лютому температура повітря коливатиметься поблизу Києва навколо 0 градусів. Розмерзла земля суттєво сповільнює просування військ.

По-третє: повітряні удари тривають теж довго. НАТО бомбардувало Сербію декілька місяців, перш ніж знищити інфраструктуру. Україна має набагато більшу територію, має краще ППО, а Росії далеко до авіаційно-ракетної спроможності НАТО.

По-четверте: Для перемоги у війні завжди потрібна наземна операція, і тут ми повертаємося до швидкості просування.

По-п'яте: Війна у самому Києві може розтягнутися на довгі місяці й навіть роки. Прикладів тривалих боїв за великі міста достатньо.

Російське вторгнення цілком можливе, і можливі різні варіанти: від боїв на Донбасі до атаки на Київ. Війна – це непередбачуваність, і результат може бути різний, але ми впевнені в одному: Україна чинитиме спротив, і в разі вторгнення швидкої війни не вийде, Росія не досягне своїх цілей — поставити в Україні бутафорську владу і відновити СРСР. Було б добре, якби західні союзники враховували вищенаведені фактори при озвученні своїх сценаріїв, адже їхні слова теж мають вплив на бойовий дух українців і на рішення, які приймаються у Кремлі.

А нам не залишається нічого іншого, як готувати цивільний захист і ЗСУ до найгірших сценаріїв.

А українська влада і Міноборони після таких заяв союзників мають повідомити громадськість і показати факти, які б свідчили, що ЗСУ готується до ймовірної атаки ворога на столицю.