Як створюється пропагандистський міф про «гоніння на канонічну церкву» на одному прикладі

Волинь стала тим регіоном, де в найбільш гострій формі відбувається обкатка пропагандистської технології «гонінь на канонічну церкву». У випадку конфлікту всередині церковних громад УПЦ (МП) щодо переходу до ПЦУ пропагандистські медіа, наближені до Московського патріархату в Україні, штучно розділяють громаду на «вірних канонічній церкві» та якихось неозначених «прихильників (або активістів) ПЦУ». Тобто, частина колись єдиної громади, яка хоче перейти до ПЦУ, миттєво демонізується та перетворюється на якихось сторонніх «прихильників ПЦУ» та «захоплювачів храму». При цьому на загал історія конфлікту подається в абсолютно викривленому вигляді, що може створити у необізнаної людини враження правового свавілля в державі та духовної деградації «активістів ПЦУ».

До речі, пропагандистські медіа під парасолькою УПЦ (МП) знають про те, що створюють фейки та дезінформують суспільство та помісні церкви щодо того, що відбувається в Україні. Так, один з телеграм каналів, коментуючи можливе прийняття нового законодавства про неприпустимість дезінформації, відверто визнає:

«Під удар можуть потрапити і православні інформаційні ресурси, які об'єктивно висвітлюють процеси в релігійній сфері України.

Наприклад, їх можуть звинуватити в «дезінформації» при подачі матеріалів про захоплення храмів. Нібито «рейдерства немає, громада все вирішила, ви перекручуєте те, що відбувається». Беручи до уваги хто буде опікати всю цю нову конструкцію, такий розвиток подій більш ніж реальний».

Ось як «об’єктивне висвітлення» виглядає на практиці на одному лише прикладі.

В селі Сусваль Володимиро-Волинського району Волинської області нещодавно стався обурливий випадок. Священник УПЦ (МП) з нечисленими своїми прихильниками не пустив до храму труну з тілом покійного для відспівування, стався конфлікт. При цьому розповіді обох конфліктуючих сторін відрізняються одна від одної просто радикально.

Ось як те, що відбулось, описує народний депутат Верховної ради від цього округу Ігор Гузь.

«У моєму окрузі є село Сусваль. Ну, Сусвалем воно стало декілька років тому, будучи названим на честь загиблого в АТО односельця. У цьому селі, як і багато в інших - увесь минулий рік йшла боротьба за перехід православної громади до Православної Церкви України. В принципі, ця боротьба триває і наразі. Хоча храм офіційно переданий ПЦУ.

На днях у селі відійшов у вічність батько голови місцевої ОТГ п. Степан. Прожив життя в цьому селі, до речі, його ж батько був закатований поляками і похований на подвір’ї місцевої церкви.

Коли п. Степан був живий, при опитуванні про перехід з УПЦ МП до ПЦУ, він віддав свій голос за ПЦУ і заповів, щоб, коли помре, його занесли до храму. І ось, прийнявши останню сповідь від настоятеля ПЦУ, невдовзі помер. Сім’я вирішила поховати покійного з священиком ПЦУ. Похоронна процесія вирушила до церкви. Прийшовши, побачили храм закритим. Священик УПЦ МП відмовився впустити родину до храму, а парафіяни МП стали стіною перед дверима.

Під час цього процесу труна з покійним стояла навпроти храму. Людина, яка прожила життя в рідному селі і хотіла піти в останню путь зі своєю церквою і у своєму храмі - не змогла це зробити».

А ось альтерантивна версія події від сумнозвісного своєю дезінформаційною діяльністю сайту СПЖ під заголовком «На Волині актив ПЦУ під приводом похорону спровокував конфлікт». Цитату подамо з коментарями Cerkvarium.

«Учасники похоронної процесії забули про покійного і приступили до штурму дверей храму, як тільки опинилися на подвір'ї церкви.

20 січня 2020 року в селі Сусваль Волинської області під приводом похорону активісти ПЦУ спровокували черговий релігійний конфлікт.

Кореспондент СПЖ поспілкувався з настоятелем релігійної громади УПЦ в Сусвалі ієреєм Богданом Гнатюком.

Священнослужитель розповів, що померлий житель села – батько голови Овадненської об'єднаної територіальної громади (ОТГ) Сергія Панасевича, який відстоює інтереси ПЦУ в церковному конфлікті. Покійний Степан Панасевич був парафіянином УПЦ, ієрей Богдан сповідав і причащав його (покійний перед смертю сповідався у священника ПЦУ та заповів відспівати себе в храмі - Cerkvarium).

Напередодні того, що сталося, голова ОТГ зателефонував священнослужителю і в наказовому порядку звелів відкрити завтра храм, аби там «здійснив чин похорону» представник ПЦУ (храм знаходиться у власності держави, а не громади або священника - Cerkvarium).

«Ми домовилися, що процесія зайде на територію церкви, як це вже було в день Богоявлення, коли їхня громада (отже, "прихильники ПЦУ - це таки релігійна громада, яка на зборах перейшла до ПЦУ - Cerkvarium) збиралася на церковному подвір'ї за нашою згодою. Однак, коли труну з тілом занесли на територію, почало відбуватися щось, що не піддається опису, – про небіжчика просто забули і почали штурмувати двері», – поділився зі співробітником СПЖ клірик канонічної Церкви.

Йому довелося повернутися в село з півдороги.

«Конфлікт тривав кілька годин, і прозвучало навіть: "Похорон ні при чому, потрібен храм" (жодних підтверджень, що ці слова були сказані, або священник УПЦ (МП) виклав їх в коректному контексті, немає - Cerkvarium). Я просив відкрити труну, щоб ми могли попрощатися з покійним, але нам відмовили, наполягаючи на тому, щоб ми обов'язково відкрили храм» (а чому отець Богдан не пускав труну в храм, якщо він сам стверджував, що покійний - його парафіянин? - Cerkvarium), – продовжив свою розповідь ієрей Богдан.

За його словами, щоб прорватися в храм, прихильники ПЦУ влаштували штовханину і почали зіштовхувати зі сходинок присутніх на захист своєї церкви парафіян УПЦ.

Правоохоронці в цей час просто спостерігали за подіями.

Віряни канонічної Церкви помітили в однієї з активісток ПЦУ заготовлені нові замки.

«Очевидно, що вони хотіли у будь-який спосіб домогтися, щоб ми відкрили двері, а далі вони б замінили замки», – припустив настоятель храму.

У підсумку двері храму опечатали відразу двома печатками – одну поставив голова ОТГ, іншу – представник ПЦУ".

У регіональних ЗМІ традиційно звинуватили в тому, що трапилося, настоятеля та парафіян місцевого Різдво-Богородичного храму УПЦ, які нібито «не пустили до церкви» похоронну процесію (так по факту ж і не пустили - Cerkvarium).

Нагадаємо, 16 березня 2019 року громаду канонічної Церкви в селі Сусваль незаконно перереєстрували на користь нової церковної структури, всупереч тому, що на законних парафіяльних зборах віряни заявили про бажання залишитися в лоні УПЦ (але така трактовка не збігається з фактажем, що громада дійсно вирішила на зборах перейти до ПЦУ - Cerkvarium). Охоронний договір на церковне приміщення у даний момент залишається укладеним з настоятелем храму ієреєм Богданом Гнатюком, адже коли складали документацію на громаду ПЦУ, старий договір не розірвано (неправда! - Cerkvarium). Активістів ПЦУ в селі небагато, тому захопити храм їм досі не вдалося (храм - пам'ятка архітектури у власності держави! - Cerkvarium)».

Нарешті, ось що пояснює священник ПЦУ Сергій Місан:

«Я, настоятель ПЦУ о. Сергій разом із парафіянами храму Різдва Пресвятої Богородиці висловлюємо щирі співчуття голові Оваднівської сільської ради та його родині з приводу важкої втрати смерті тата. І тому хочу пояснити читачам про ситуацію, яка склалася у день похорону і роз’яснити неправдивий коментар Богдана Гнатюка, який викладений на сайті єпархії УПЦ МП.

Коли був живий тато голови сільської ради, при опитуванні про перехід з УПЦ МП до ПЦУ він віддав свій голос за ПЦУ, але заповів, щоб коли помре, його занесли до храму. І ось прийнявши останню сповідь від настоятеля ПЦУ, невдовзі помер.

Звичайно, що і чин похорону мав звершити священник ПЦУ, але стало питання як же виконати останню волю покійного, тому що Богдан Гнатюк відмовився відкрити церкву, хоча голова у нього просив про це, а не наказував. І тому, коли похоронна процесія зайшла на територію храму, люди побачили, що храм закритий.

Усі рідні, які з’їхалися на похорон, обурилися і просили відкрити храм, адже їхня родина є корінними жителями села і навіть на території храму похований тато покійного, який був закатований поляками. Почалася штовханина і прихожани УПЦ МП, які були біля дверей храму (в кількості 5 осіб), ніяк не хотіли відходити від них.

Богдана Гнатюка в цей час не було і тому, щоб врегулювати конфлікт викликали поліцію, яка прибула і запитала, що сталося на території храму. Я, як настоятель храму, показав усі документи на храм, які є у громади ПЦУ, та пояснив, що прихожани УПЦ незаконно утримують храм і в такий скорботний час не впускають у храм покійного, щоб виконати його останню волю.

Потім під’їхав Богдан Гнатюк, поліція запитала його чому закритий храм, який є пам’яткою архітектури і власністю держави та переданий в користування громаді та запитала де їхні документи. О. Богдан відповів, що вони у нього вдома і з міркувань безпеки він їх не привіз, хоч запевнив що вони є. Час ішов і треба було хоронити покійного, бо чин похорону уже був відслуженний, труна з покійним стояла перед церквою відкрита (а не закрита) і усі бажаючі прощалися з покійним.

Коли храм не відкрили, двері храму опечатали до вирішення конфлікту.

Я, настоятель Свято-Різдво-Богородичного храму с. Сусваль о. Сергій, запевняю усіх, що Богдан Гнатюк поширює неправдиву інформацію про наявність документів, тим самим вводить всіх в оману та провокує конфлікти.

Достовірну інформацію про наявність документів у громади ПЦУ усі бажаючі можуть перевірити у Волинській державній адміністрації та відділі освіти і культури Володимир-Волинської районної державної адміністрації.

Охоронний договір № 5-Вл від 11.05.2018 р., яким користується Богдан Гнатюк, припинив свою дію 20.12.2019 р.

Вічна пам’ять покійному».

Конфлікт триває вже рік. На початку 2019 р. в селі відбулось кілька зборів, де віруючі вирішили перейти в ПЦУ. Однак священник, у якого зберігаються ключі від храму, просто не впустив громаду ПЦУ до храму. Що найцікавіше, задля блокування храму прийшли не тільки прихожани УПЦ (МП), а й їхні родичі. Але членів громади, які проголосували за перехід до ПЦУ, священник Московського патріархату відмовляється вважати прихожанами церкви:

«Люди, які називають себе прихожанами церкви, тобто представники ПЦУ, не є прихожанами церкви, а просто жителями села. Вони не мають права вирішувати чи переходити чи ні. Наші прихожани визначилися. Далі ж почали люди чинити свавілля».

А от присутність на блокуванні храму приїжджих священник пояснює зовсім в інакшому ключі:

«Священик зазначає, що люди, які ходять до церкви, «прийшли до храму і просто покликали своїх рідних».

Отже, він відмовляє в праві бути членами релігійної громади жителям села, при цьому своїх немісцевих прихильників вважає такими, що мають відношення до цієї церкви:

«Кажуть, що ті, хто немісцеві, не мають відношення до церкви. Так, якщо ми не місцеві, то не можемо зайти в Почаївську лавру?».

Як то кажуть, висновки робіть самі.