Як у Росії борються з протестами сімей військових?
Що роблять з «отказниками» в армії загарбників
Журналісти проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії» зі своїх джерел в одному з розвідувальних органів України отримали аудіозапис зустрічі виконуючого обов’язки командувача 41 армії РФ полковника Олега Короткевича з родинами військовослужбовців 35-ї окремої мотострілецької бригади з Алейська на Алтаї. Представник командування російської армії розповідає про втрати бригади, так званих «отказников», формування нового батальйону та радить сім’ям військовослужбовців не поширювати «негатив» про алейську бригаду.
«Іде війна з усім блоком НАТО». Цими словами російський полковник Олег Короткевич завершував розмову з сім’ями військовослужбовців 35-ї ОМСБр збройних сил Російської Федерації.
Виконувач обов'язків командувача 41-ї армії приїхав у місце дислокації з'єднання на Алтаї, тому що «Алейськ – найскладніше містечко, там найбільше протестних настроїв з боку сімей, немає підтримки військовослужбовців».
А це, мовляв, заважає укомплектувати ще один батальйон. На час зустрічі на початку червня, коли за планом мало починатися бойове злагодження нового підрозділу, контракт підписали лише 20-25 чоловік. Водночас так званих «отказников» у бригаді щонайменше вдесятеро більше.
Шлях від Чернігова до переправи через Сіверський Донець
«Донбас Реалії» вже розповідали про російську 35 окрему мотострілецьку бригаду з Алейська. Вона брала участь в боях у Чернігівській області. Ми опублікували фотографії деяких російських солдатів, вони жили у будинках українців і надсилали рідним на Алтай фотографії вкрадених прикрас та косметики.
ЗСУ змусили бригаду відступити з Чернігівщини, вже тоді там були так звані «отказники», наприклад відповідний рапорт написав Сергій Мальцев. Причина – «пригнічений морально-психологічний стан у зв'язку з загибеллю товаришів, а також у зв'язку з наближенням закінчення контракту». У документі Мальцев стверджує, що перебував в Україні з 24 лютого по 31 березня.
Вже у травні військовослужбовці з Алтаю разом з іншими підрозділами форсували річку Сіверський Донець в районі Білогорівки, де російські війська зазнали значних втрат.
Американський Інститут вивчення війни повідомляв про загибель 485 військовослужбовців із направлених туди 550. На зустрічі полковник Короткевич згадує про дев'ять тіл, які досі не можуть забрати.
«Для того, щоб військовослужбовця, скажімо так (забрати - ред.), який дійсно загинув і знаходиться там, де були бойові дії, туди просто потрібно зайти і, відповідно, знайти те місце, де загинув військовослужбовець. На переправі він загинув чи перед переправою, чи в машині там щось сталося. Для того, щоб це зробити, потрібно, щоб у цьому місці ті військовослужбовці, які будуть займатися евакуацією, скажімо так, не опинилися в категорії загиблих. Це має бути гарантовано наша територія. Зараз цей район колишньої переправи під нашим контролем не перебуває», – розповів Олег Короткевич.
За словами замкомандувача щодо зниклих безвісти видаються відповідні накази для того, щоб дружини та матері військовослужбовців отримували їх заробітну плату та мали змогу вирішувати різні юридичні питання.
Зараз 35-та бригада, як розповів Короткевич, перебуває у другому ешелоні, в резерві. Військовослужбовців почали поступово відправляти у відпустку, на 15 діб. Найбільша проблема у бригаді – «отказники», так в Росії називають солдат та офіцерів, які відмовляються воювати.
«Дошка ганьби»
За даними, які озвучив Короткевич, у бригаді, до війни чисельністю близько 3500 військовослужбовців, на початок червня вже було понад 260 «отказников».
«261 звільнено, 134 виключені зі списків частини. Що означає виключені зі списків частини – припинені всі виплати. «Отказники» посвідчення ветерана бойових дій отримувати не будуть. Ми своїх в лапках патріотів повинні знати в обличчя».
У цей момент Короткевича перебив голос із залу, жінка запитала чи є «Дошка ганьби».
«Дошка ганьби» є, вона в підрозділах. Ми її у місті поки не розміщуємо. Але ми її обов'язково розмістимо, і кожного «позорника» будемо знати в обличчя. Так само як і кожного нашого героя ми будемо знати в лице», – заявив російський полковник.
У цей час на великому екрані у залі, де відбувалася зустріч, демонстрували поіменний список тих, хто відмовився продовжувати воювати в Україні. Як зізнався Короткевич, сім'ї «отказников» на цю зустріч не запросили, тому що «немає бажання розмовляти з даною категорією».
Із зали також лунало запитання про можливе розформування 35 ОМСБр, мовляв, є такі чутки. Але Короткевич заперечив: «Я знаю одну маленьку історію, що один військовий начальник, дорікаючи, скажімо так, за якісь проблеми іншому, я там не був присутнім, я намагаюсь максимально коректно це сказати: пригрозив цим питанням. Але просто пригрозив, ось і все.
Наша бригада... Так, не всі у нас бойові операції пройшли успішно, але я особисто вважаю, що це не з вини наших солдатів і офіцерів. Тому таке питання не повинно навіть звучати, розформують чи не розформують».
Короткевич також додав, що цього не буде навіть попри велику кількість «отказников».
«До останнього рапорт не писав, щоб не вважали, що я боягуз»
Майор Олександр Левинський став одним із військовослужбовців, якого в Росії записали в так звані «отказники».
Командир батареї 35 ОМСБР повернувся в Алейськ за місяць до закінчення контракту. У військовій частині атестаційна комісія визнала, що він «самовільно покинув район бойових позицій і зірвав виконання бойової операції».
«У нас у дивізіоні 18 бойових машин, на момент нашого вибуття були на ходу шість. Командир дивізіону, у нього бойова машина була несправна, він з моєї машини працював. Замість дивізіону була одна батарея, і відповідно він управляв однією батареєю. Керівництво здійснювалося так: нам з безпілотника передавали координати, ці координати зв’язківці передавали на вогневу позицію, там вже визначалися установки для стрільби і відбулася стрільба. Я, фактично, участі в управлінні вогнем не брав, так само як і командир дивізіону. Тобто два телефоністи – один телефоніст (зв’язувався – ред.) з штабом, інший телефоніст – з вогневою позицією», – розповів Левинський російському адвокату.
Тепер майора звільняють з армії не через закінчення контракту, а «у зв’язку з невиконанням умов контракту». Це російський офіцер планує оскаржувати у суді. Аудіозапис майже годинної консультації із адвокатом також є у розпорядженні проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії».
Левинський визнає, що 15 травня командир бригади заборонив йому покидати бойові позиції до дати завершення контракту, а відповідні рапорти командування не приймало. Бійцю залишалося служити ще понад місяць, але згодом в Алейськ його начебто відпустив командир дивізіону.
«І офіцер ще був приставлений, який нас довіз до населеного пункту. Він був за кермом, далі ми вже на таксі виїжджали з території України. Командиру бригади неприємно, він мене призначав і просував по службі... Йому неприємно, що я поїхав, зрозуміла його позиція. Тобто ми поїхали, інші люди теж дивляться, контракт закінчується, він їде, а ми тут що? Ми теж хочемо поїхати», – розповідає майор 35 ОМСБр.
Левинський каже, що був на хорошому рахунку, має вислугу 20 років і йому просто прикро, що його вважають «отказником».
«Я до останнього рапорт не писав, щоб не вважали, що я боягуз. За місяць до закінчення (контракту написав – ред.), щоб пройти ОВК (обласний військовий комісаріат – ред.), поїхати у відпустку. Питання у неприємному осаді, який залишився. Служив достойно, нормально служив, не був ніколи негідником, вирішив звільнитися і просто не дають. З такою характеристикою в тюрму навіть не візьмуть», – жаліється Левинський.
Адвокат порадив майору писати рапорт про незгоду з висновками атестаційної комісії і звертатися в суд. А також зробити комп’ютерну томографію, щоб підтвердити контузію, оскільки Левинський стверджує, що «підірвався на міні, але відмовився від медичної допомоги. Голова боліла кілька днів і наче все пройшло».
З розмови незрозуміло, чи багато подібних історій у бригаді, але Левинський стверджує, що у нього є свідки, які можуть підтвердити, що він покинув бойові позиції з дозволу командира дивізіону і яким «нічого боятися», бо вони теж планують звільнятися.
Формування нового батальйону
Виконувач обов'язків командувача 41-ї армії збройних сил РФ Олег Короткевич на зустрічі з сім'ями військовослужбовців також сказав, що окремих особливо активних «отказников» перевіряє контррозвідка. А єдиний шлях реабілітуватися у тих, хто відмовився воювати, повернутися на службу і знову поїхати в Україну, зокрема підписати контракт у батальйон, який зараз формується.
«Батальйон комплектується військовослужбовцями за контрактом з числа поранених військовослужбовців, які одужують. З числа призваних військовослужбовців на короткострокові контракти – до 4-х місяців і більше. Батальйон для нас важливий, тому що він їде туди, до наших, допомагати, на підсилення.
Напевне, всі розуміють, що коли в строю чи на виконанні завдання ставиться 300 чоловік чи 600 чоловік, то є різниця, так?
Сидить, наприклад, в Барнаулі мужик – готовий, нормальний, сильний, здоровий. Планує піти на військову службу за контрактом, підписати короткостроковий контракт, щоб грошей заробити. Відкриває інтернет і читає всю інформацію, яка є, про алейську бригаду і всю інформацію, яка є, наприклад, про юргинську бригаду (74 окрема мотострілецька бригада, місто Юрга Кемеровської області, яка також брала участь у форсуванні річки Сіверський Донець в районі Білогорівки Луганської області – ред.)
Я вам вже говорив – втрати приблизно однакові, кількість поранених приблизно однакова. Бойові завдання, які виконують наші військовослужбовці, вони в одному і тому ж районі, регіоні, як завгодно називайте. Але на тлі ваших протестних повідомлень, негативу, люди просто не йдуть. Вони читають, як ми кажемо, «кошмаряться» і відповідно змінюють своє рішення на користь юргинської бригади», – розповідає Олег Короткевич.
Російський полковник декілька разів повторив, що «не варто поширювати речі, які наганяють на людей негатив» і писати про це в соцмережах. До того ж після формування першого резервного батальйону планують набрати другий.
Насправді зараз, крім поодиноких повідомлень про поховання загиблих під час «спецоперації», інформації про війну в Україні в алтайських онлайн-виданнях та відкритих групах у соцмережах надзвичайно мало. Іноді в коментарях можна зустріти історії схожі на ситуацію Левинського, жінки пишуть, що чоловіків «немає ким замінити в Україні», контракти скоро закінчуються, а їх не відпускають.
Однак таких масових і публічних звернень як це було, наприклад, у Бурятії немає.
Жителі Алтайського краю і зокрема міста Алейськ здебільшого пишуть про різноманітні пропагандистські акції та концерти з використанням символів «Z» та «V». Або ж масово поширюють повідомлення, що на території 35 ОМСБр збудують храм, де між іконами будуть вказані імена загиблих в Україні та Сирії військовослужбовців.
Багато також інформації про набір на службу за контрактом.
Чоловіків у віці від 18 до 45 років шукають на вакантні посади снайперів, кулеметників, гранатометників, розвідників, водіїв та радіотелефоністів. Зарплата – від 40 тисяч рублів.
Короткевич, зокрема, розповів, що кожного місяця за участь у «спецоперації» військовослужбовці отримують два оклади і 53 долари добових. Окремо за участь у «штурмових діях» ще платять 8 тисяч рублів на добу так званих бойових.
«Іде війна, практично, з усім блоком НАТО»
Зустріч виконувача обов’язків командувача 41 армії збройних сир Росії Олега Короткевича з сім’ями військовослужбовців тривала майже годину.
«Зараз, якщо брати у глобальному масштабі те, що відбувається, ідуть бойові дії на території іншої держави між двома країнами, всі так думають.
Насправді іде війна, практично, з усім блоком НАТО. Тільки блок НАТО воює кров’ю українського народу. Мозок пудрить і потім відправляє на фронт. Якщо зараз це завдання виконати не до кінця, на половину… Може наш президент, між нами кажучи, завтра по телевізору сказати: так, все, я ухвалив рішення зупинити спеціальну військову операцію?
Може? Може. Він же верховний головнокомандувач. Звичайно, може. Тільки що у нас вийде? Все, що зроблено, все дарма? І ось цей весь націоналізм, який залишився недобитий, він просто до нас прийде через рік, він просто через рік буде тут. В Алейську, в Новосибірську, в Томську, в Тюмені, в Москві, скрізь він буде. Тому що нашій державі, як побитій собаці, доведеться звідти піти, розумієте. Ми цього не можемо собі дозволити, як би це складно, важко не було», – сказав на завершення розмови Короткевич.
Родини військовослужбовців протягом зустрічі ставили не так багато запитань, здебільшого їх цікавили:
- бойові виплати,
- компенсації сім'ям загиблих
- чи списання кредитів.
Було, щоправда, і питання про те, «як довго у їхніх синів та чоловіків» ще триватиме так зване відрядження». Але на нього російський полковник відповіді не знайшов.
Коментарі — 0