Брат політв’язня Євгена Панова: Або ми домовимося з Медведчуком, або наші родичі помруть

Голодування Олега Сенцова повернуло в українських інформаційний простір тему перебування українців - політичних в’язнів Кремля. Вони або вже відбувають покарання в російських колоніях, або утримуються в СІЗО в очікуванні на вирок.

«Кримський диверсант» Євген Панов з Енергодара, учора (6 червня) вдруге у неволі відзначив свій День народження. Окупанти затримали його восьмого серпня 2016-го року. Кремль обвинувачує чоловіка у підготовці диверсій на захопленому ними півострові. Днями Ігор Котелянець, брат Євгена, повідомив, що той відмовився співпрацювати зі слідством, через що йому може загрожувати до 20 років ув’язнення. Якби Панов пішов на «угоду зі слідством», росіяни начебто могли обмежитися п’ятьма роками в’язниці.

Котелянець окрім того, що бореться за звільнення брата, також очолює громадську організацію «Об'єднання родичів політв'язнів Кремля», яка допомагає родичам бранців боротися за їх звільнення. Ігор каже, що після того, як до справи Панова долучилися адвокати Ольга та Дмитро Дінзе, фізичні тортури над Євгеном припинилися.

В інтерв’ю «Главкому» Ігор Котелянець розповів про те, як візит до Євгена архієпископа Климента кардинально змінив поведінку ув’язненого, як допомагає справі новопризначена Уповноважена Верховної Ради з прав  людини Людмила Денісова та про роль Віктора Медведчука у справі боротьби за українців у застінках російських тюрем.

Чи маєте змогу ви або інші родичі Євгена з ним бачитися, спілкуватися?

Наразі всі контакти винятково через адвокатів Ольгу і Дмитра Дінзе. До цього наша мама могла бачитися з Євгеном, вона їздила до Криму. За останній рік були три побачення. Зараз побачень не дають і у нас з ним, окрім як через адвокатів, жодного контакту немає. Через них ми передаємо слова підтримки, а вони передають нам його слова.

В одному з інтерв’ю ваша мати Віра Котелянець скаржилась, що Євгена годують їжею з мухами і личинками. Тепер щось уже змінилося?

Все продовжується, нічого не змінилося. Ще до окупації Криму Сімферопольське СІЗО в рейтингу українських СІЗО було на останньому місті. Там умови жахливіші, ніж в одеському СІЗО, яке тепер називають найгіршим. У Сімферопольському немає ані нормальної їжі, ані питної води. Єдине, чим в’язень може харчуватися, це харчі, придбані у СІЗО за рахунок грошей, які ми перераховуємо йому на банківський рахунок. За ці гроші він має змогу там щось собі замовити. Звичайно, ціни там утричі вищі за звичайні.

Що там можна купити?

Побутові речі. Найголовніше, що він там замовляє – це воду. Але ми можемо йому хоч мільйон рублів переслати, але він його не зможе витратити. У нього є умовний ліміт у п’ять тисяч рублів і він витрачає його на воду і якісь продукти, які не псуються.

Адвокат Ольга Дінзе розповіла, що Володимира Балуха, який голодує, морально катують тим, що приносять в камеру домашню їжу. Щось подібне траплялось з Євгеном?

Євген не голодував. До нього застосовували інші способи тиску. Ми вже не говоримо про фізичні тортури 2016-го року,  скажу лише про 2017-й рік, коли до справи вже були залучені нинішні адвокати. Вже у той період його поміщали у камеру зі щурами, які по ньому бігали, селили до камери з клопами. Наш адвокат показував фотографії, на яких Євген повністю покусаний. В камеру також підсаджували хворого на туберкульоз. Тоді ще Валерія Лутковська (екс-омбудсмен, - «Главком») нам допомагала здійняти інформаційний галас, щоби його переселили. Йому пропонували угоду зі слідством, мовляв, погоджуйся, відсидиш п’ять років і вийдеш. Але він на таке ніколи не піде, він патріотична і свідома людина. Він готовий сидіти і 20 років, якщо йому стільки дадуть.

В Україні нещодавно до роботи приступив новий омбудсмен –  Людмила Денісова. Вона вже долучалась до справи  вашого брата?

У нас була лише одна зустріч наприкінці квітня, яка відбулася у Верховній Раді. Ми тоді просто познайомилися. Пані Денісова висловила готовність нам допомагати, сказала, що заглиблюватиметься в тему, робитиме усе, що потрібно. Але поки у нас якоїсь такої взаємодії не було. Офіс Лутковської сам постійно закидав запитами Російську Федерацію, нас вони потім інформували. Наприклад, коли до Жені підсадили туберкульозника, то я написав Лутковській про це sms і вона одразу зреагувала. Одразу телефонувала Тетяні Москальковій (Уповноваженій президента з прав людини в РФ – «Главком») тощо. За останній місяць у нас не було екстрених ситуацій, щоби була потреба для такого звернення, але в інформаційному полі ми поки не помітили якоїсь активності з боку нового омбудсмена. Можливо, вона просто входить у курс справи.

Ігор Котелянець

Архієпископ Климент раніше розповідав про відвідини Володимира Балуха і Євгена Панова. Але останнім часом він не може з ними зустрітися. З чим це пов’язано?

У Євгена Климент був один раз. Його дуже довго не пускали, не дозволяли зустрітися. Звичайно, потреба в таких зустрічах у Євгена є. Тут навіть не в релігії справа. У владики Климента покликання – він заряджає силою, підтримує. Це те, що потрібно нашим політв’язням, це те, що потрібно моєму братові, те, що потрібно і Володимиру Балуху, і Олегу Сенцову. Це людська підтримка, яка потрібна кожному з нас, а їм тим паче. Бо вони рідко бачаться навіть зі своїми адвокатами. Вони перебувають в такому інформаційному вакуумі, а на них постійно тиснуть, кажучи, що вони нікому не потрібні тощо. Я пам’ятаю, як Женя змінився після того, як його відвідав архієпископ Климент. Якщо раніше Женя на судових засіданнях виглядав виснаженим, то потім став активним. Не соромився, перебивав прокурора, говорить, доносить свою думку, ставить запитання свідкам, прокурору. Тобто у нього з’явилися сили, щоби боротися. Він зрозумів: немає сенсу просто сидіти і чогось чекати.

Ви говорили, що і в президента, і в Ірини Геращенко, з якою контактуєте, і у вас різні погляди на те, як допомагати вашому братові і іншим політв’язням. У чому полягають ці розбіжності?

Все, що ми чуємо від Ірини Геращенко на кожній зустрічі: ми працюємо над вашим питанням. Я просто не можу вам всього сказати. Один раз, другий, третій раз такому можна повірити. Але коли ти це чуєш два роки… Наталья Каплан, сестра Олега Сенцова чотири роки це слухає… То ти вже не віриш цим словам, адже ніяких зрушень немає. Україна не визнає політв’язнів військовополоненими.

Що держава Україна має робити, аби допомогти зокрема і вашому брату?

Має ініціювати переговори. У нас є цілий Віктор Медведчук для цього. Прес-секретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков так і сказав днями: на питання, чи не збирається Росія відпустити Олега Сенцова, він зауважим, що питаннями обмінів займається Віктор Медведчук. Мовляв, питання до нього. Він також сказав, що з цього приводу створена якась робоча група, чи комісія, про яку я вперше чую.

Чи намагалися особисто зв’язатися з Медведчуком?

Пробували, але він не відповів. Через його помічників, листи передавали, дзвонили, навіть через Ірину Геращенко намагалися на нього вийти. Але нуль реакції.

Окрім Геращенко з ким із представників української влади спілкувалися?

Перш за все з МЗС. Вони постійно надсилають ноти протесту до РФ, їздять на засідання Ради безпеки ООН, зустрічаються з колегами з інших країн, намагаються просувати тему українських політв’язнів. Ми їх інформуємо, активізуємо список українських політв’язнів, переказуємо через наших дипломатів прохання до міжнародних партнерів України тощо. Це більше інформаційний напрямок роботи. Але ми самі як активісти можемо зустрічатися і зустрічаємося з європейськими і американськими політиками. Для інформаційного фону це прекрасно – для того, щоби в суспільстві була актуальною ця проблема. Але це не питання звільнення бранців. Питання звільнення – це коли приходиш конкретно до Медведчука і пропонуєш йому конкретну угоду, запитуючи, що він хоче? От ми хочемо це, а та сторона – інше. Все як в бізнесі. Так має вирішуватися ця ситуація.

Свого часу Медведчук допомагав звільнити Надію Савченко. Це згодом створило неоднозначну репутацію Надії…

Для мене критерій такий: або наші родичі помруть в тюрмах, або ми домовимося з Медведчуком і вони вийдуть на волю. Не бачу тут шкоди.

В чому Євген відчуває найбільшу потребу, перебуваючи в камері?

В медичні допомозі, звичайно. Після катувань у нього дуже болять коліна, спина, у нього випадають зуби. Насправді це проблеми на все життя. Ви чули про катування із сексуальним підтекстом, з геніталіями. Коли ми його повернемо, я думаю, ми довго займатимемося його реабілітацією. Але зараз немає можливості його нормально пролікувати. Російська Уповноважена президента з прав людини Москалькова не надає такої можливості. Хоча Україна була готова направити своїх лікарів. В СІЗО пишуть відписки, мовляв, Євгена перевірили, лікарі обстежили, він абсолютно здоровий. Тобто таке пишуть після усіх катувань. І таке – по кожному політв’язню.

Чи допомагає держава вам і команді захисників фінансово?

Поки що ні. Є проблема прийняття законопроекту про підтримку українських політв’язнів (законопроект № 8205 «Про правовий статус і соціальні гарантії осіб, які незаконно позбавлені волі, заручники, або засуджені на тимчасово окупованих територіях України та за її межами»»). Перший варіант цього проекту абсолютно недолугий. У нього виписано, що СБУ вирішує, хто є політв’язнем, а хто – ні. Це незважаючи на те, що політв’язні – це не тема СБУ. За критеріями цього законопроекту наші родичі не є політв’язнями. Тобто для кого написаний законопроект в такій редакції – ми не знаємо. Ми зустрічалися з цього приводу з пані Геращенко (одним з авторів цього законопроекту) і з іншими депутатами. Вони нам обіцяли, що наші правки будуть враховані до другого читання. Знову поданий до Ради цей законопроект, але, наскільки я знаю, наші зауваження, правки не враховані.

З ким іще зустрічалися?

З Іриною Сусловою (народний депутат від «Самопомочі», також один із авторів вищезгаданого законопроекту). Вона дуже нас підтримувала. Була зустріч із помічником депутата Юрія Шухевича. Але драйвер всього цього процесу Ірина Геращенко, яка обіцяла, що всі правки будуть враховані.

Чи зустрічалися ви з президентом Порошенком, як він може вплинути на ситуацію?

Ні, не зустрічалися, але потреба така є. Він може подзвонити Путіну і запропонувати умови для обміну. У нас в країні жодне міністерство чи відомство не візьме на себе ті функції, які не прописані у них в посадових інструкціях. У нас жодна людина не відповідає за звільнення політв’язнів. Єдина людина, яка може призначити таку людину, наділити відповідними повноваженнями або поставити задачі перед нею, – це президент. Ми би хотіли напряму звернутися до президента.

Які перешкоди для зустрічі з главою держави?

Так, можна записатися на прийом, але вони дадуть заступника заступника... Відповіли нам, що нехай Євген тримається, не здається. Це була зустріч не для камери і мене просили про це не говорити, тому не розповідатиму все. Вони казали, що все зроблять, щоби його витягти, просили, щоби він не здавався і нічого не підписував. Я відповів, що він і так нічого не підписує, тільки, кажу, що ви ж нічого не робите.

Михайло Глуховський, «Главком»