Член Ради НБУ Віталій Шапран: В Україні занадто низька інфляція. Це – не добре

Національний банк нещодавно знизив облікову ставку до історично рекордних 6%. Цей показник нібито має демонструвати, що українська економіка оздоровлюється і наближається, хоч і повільно, до найміцніших світових економік. Але в наших реаліях цей показник, скоріш, свідчить про негативні тренди.

Чому зниження ставки не призведе до росту кредитування, як Україна може скористатися світовою кризою та що буде з виконанням держбюджету в умовах пандемії коронавірусу. Про ці та інші питання в розмові «Главкома» з членом Ради Нацбанку Віталієм Шапраном.

Які економічні підстави були для зниження ставки?

Багато банків, особливо в розвинутих країнах, знизили ключові ставки у 1,5–2 рази, ввели в дію додаткові програми з викупу активів, застосували інші інструменти монетарного стимулювання економіки. Тому рішення зі зниження ставки потрібно сприймати скоріше як антикризовий захід. Формально ж обґрунтуванням зниження ставки є інфляція у річному вимірі на рівні менше 2%. Я нагадаю, що відповідно до основних засад грошово-кредитної політики, які затверджує Рада НБУ, інфляційний таргет моє дорівнювати 5% +/-1,0 п.п. Тобто в ідеалі інфляція в Україні мала дорівнювати 4-6%, а маємо менше 2%. Я б сказав, що такі дані говорять про те, що темпи зниження облікової ставки НБУ мали б бути швидшими у другій половині 2019-го та першій половині 2020 року. Але для України занадто низька інфляція – це також не добре, оскільки жорсткі монетарні умови негативно позначаються на стані економіки.

Які очікування від цього кроку? Активізується кредитування?

На жаль, цього року НБУ зробив гроші дешевими тоді, коли вони вже були не зовсім потрібні економіці. Низька інфляція, про яку ми згадували, частково є похідною від шокового зниження споживання. Зниження реальних доходів, яке відбулось через карантин, негативно позначилось і на попиті на кредити. Якщо б ми мали облікову ставку в 6-8% у другій половині 2019 року, то можна було б очікувати позитивного впливу на кредитування. А зараз ситуація змінилась.

Як показує статистика, середньозважена ставка за банківськими кредитами для населення – біля 30%, для бізнесу – біля 20%. Але проблема у тому, що не вдається наситити ринок кредитами навіть за пільговими програмами (ті ж «5-7-9%»). Зниження ділової активності місцями настільки глибоке, що негативно впливає на попит на кредити. Це звичайна реакція ринку на прогнозоване зниження ВВП на 5-8%. І питання тут не в ціні ресурсу: зробіть облікову ставку хоча б і 3%, але якщо є спад економічної активності, то буде знижуватись і попит на кредити, особливо якщо цей банківський кредитний ринок сильно зарегульований, а ставки на прямого позичальника слабко реагують на динаміку облікової ставки, іноді із запізненням на 3–6 місяців. Тобто моментального ефекту для кредитного ринку від зниження ставки очікувати не слід.

Добре, що президент і уряд започаткували пільгові програми для малого бізнесу і населення для підтримки найбільш вразливих учасників ринку під час кризи, і добре, що НБУ відгукнувся на такі кроки зниженням ставки, але ж роль розміру облікової ставки для економіки в нас дещо перебільшена. Як наслідок, станом на 12 червня цього року в нас заборгованість за депозитними сертифікатами НБУ зросла до 153 млрд грн і ще 42 млрд грн було на коррахунках банків. А середньоденна заборгованість за цими сертифікатами у 2020 році складала 152,9 млрд грн (для порівняння у тому ж самому періоді 2019 року – 54,86 млрд грн). Коли це в нас літом в Україні заборгованість за депозитними сертифікатами НБУ перевищувала 100 млрд грн? Така аномалія якраз і трапилась через те, що надлишок ліквідності, який є в банківській системі, не йде не те що на кредитний ринок, а навіть на ринок ОВДП. На кредитному ринку банки бояться збільшення відсотку списань за підсумками коронакризи, а на ринок ОВДП не йдуть через слабку ліквідність вторинного ринку.

«Україні не завадило б скористатись падінням цін і сформувати національний енергетичний резерв»

МВФ оцінив падіння ВВП в Україні цього року у 8%. Але оцінки для деяких європейських та не тільки країн (тієї ж Італії) ще гірші. Як Україна може скористатись світовою кон’юнктурою на свою користь, коли економіки деяких країн просто завмерли?

Думаю, випадки, коли Україні коронакриза зіграє в плюс будуть поодинокими і, скоріш за все, це будуть аномалії тимчасової дії. Наприклад, великий плюс буде нашим металургам від зростання ціни на залізорудну сировину через призупинення видобутку у Бразилії. Зараз вона торгується біля $103 за тону, а при дорогій руді сталевий прокат дешевим бути не може. З вітчизняних металургів найбільше виграють ті, хто забезпечений власною сировиною, бо їх витрати на видобуток не змінились, а от виторг зросте. Позитивом є і досить низька ціна на нафту та газ. Україні не завадило б скористатись падінням цін на енергоносії і сформувати національний енергетичний резерв, тим більше що вся необхідна інфраструктура для такого кроку є.

Транші МВФ, про які нещодавно було домовлено, вперше підуть безпосередньо до держбюджету. Чи не є це свідченням катастрофічної ситуації з українськими фінансами?

Держбюджет недовиконується через багато об’єктивних та суб’єктивних причин. Але проблема в тому, що в нас деякий час був паралізований первинний ринок ОВДП. Врешті-решт його запустили, але здебільшого учасниками ринку зараз є банки з державною часткою у капіталі. Протягом тривалого часу у 2020 році дохідність на вторинному ринку ОВДП була надто високою, що блокувало первинний ринок. Рада НБУ попереджала про такий можливий сценарій ще у листопаді 2019 року, втім до цих рекомендацій недослухались і тому система державних фінансів, на мій погляд, дала збій.

Якщо бюджет недовиконується за доходами з об’єктивних причин, скажімо, через падіння податкових відрахувань через кризу, логічно було б замістити такі надходження позиками, але якийсь час ці кроки для Мінфіну були недоступними. В нас зараз забагато розмов про відновлення кредитування, але ж стимулювання економіки через витрати державного бюджету будуть більш дієвими та оперативними, ніж ігри із розміром облікової ставки. На мою думку, НБУ та Мінфіну зараз потрібно зосередитись на внормуванні роботи первинного та вторинного ринку ОВДП. НБУ має стати маркет-мейкером вторинного ринку ОВДП, а Мінфін повинен закликати до таких кроків і державні банки. Це зовсім не означає, що НБУ має тільки купувати ОВДП на вторинному ринку, його завдання – організувати на ньому процес підтримки ліквідності. Ми ніколи більше не повинні допустити повторення ситуації, коли при дефіцитному бюджеті в нас блокується первинний ринок ОВДП через значний і слабко обґрунтований сплеск дохідності на вторинному ринку.

Дивно і сумно спостерігати рекорди на ринку депозитних сертифікатів Нацбанку, коли наш Мінфін позичає кошти під 11% при інфляції менше 2%. Я сподіваюсь що крапку у спорі між Мінфіном та НБУ, хто має зайнятись вторинним ринком ОВДП поставлять народні обранці, та розподілять необхідні функції через зміни у відповідні закони у директивному порядку.

Я розумію членів правління, які є проти того, щоб НБУ фінансував уряд через купівлю ОВДП, але, на жаль, мова йде не стільки про роль НБУ як інвестора, а більше як організатора з підтримки ліквідності. Що стосується Мінфіну, то тут і для нього є робота. Завеликий обсяг інфляційних ОВДП зараз є і у портфелі НБУ, і у портфелі держбанків. Ці папери взагалі не торгуються, не мають вторинного ринку і на адресу Ради НБУ вже надходили звернення від рад деяких держбанків з проханням позбутись цього непотрібного інструменту. Думаю, було б непогано якби уряд у перспективі провів репрофайлінг ОВДП і вивів з портфелів НБУ та держбанків ОВДП тих типів, які не мають активного ринку, і нецікаві його учасникам в принципі. Непогано було б забезпечити можливість обміну гривневих ОВДП на валютні і навпаки без зайвих витрат.

Попри кризу і неплатежі до бюджету, в Україні не було затримок з соцвиплатами. Звідки бралися ці кошти – позичалися, друкувалися?

Бюджетні видатки за незахищеними статтями відкладались, частина грошей позичалась, в тому числі у держбанках, коли розблокували первинний ринок ОВДП, були також затримки з відшкодування ПДВ, очевидно, деякі проекти, які фінансувались із державного бюджету, відкладались. З покращенням ситуації у системі державних фінансів після отримання коштів МВФ та ЄС, думаю, в уряду ще буде можливість повернутись до виконання запланованих проєктів. Потрібно вкладатись у інфраструктуру, аби вивозити наш врожай без втрат. Бізнес сам не впорається із оновленням радянської інфраструктури, тут потрібна допомога держави.

«Не бачу перспектив для девальвації гривні»

Які, умовно кажучи, загрозливі етапи українська економіка вже пройшла і які ще чекають її попереду?

Нам було дуже важливо не піти шляхом Італії. Досить жорсткі і вчасні карантинні заходи хоч і вдарили по економіці, але вберегли країну від більш жорсткої кризи. Уряд часто критикують за карантин, але насправді вірус досить сильно впливає на економіку і ігнорування цієї загрози могло призвести до непередбачуваних наслідків. До того ж, у нас фінансова система і система охорони здоров’я не такі міцні, як в Італії. Я сподіваюсь, що найбільший спад ми вже пройшли у травні – першій половині червня. Є обнадійлива статистика щодо вантажних перевезень, яка вказує на ймовірне поступове відновлення економіки. Втім згортання відбулось за пару місяців, а відновлення традиційно буде тривати довго. Без наслідків для світової економіки не пройдуть і численні програми монетарного стимулювання та кількісного пом’якшення. Надруковані банками-емітентами резервних валют гроші так чи інакше дійдуть і до ринків, що розвиваються, – і знову ми матимемо ціновий бум на сировинних ринках і сплеск цікавості до ринків, які розвиваються. Але все це вже буде точно не у 2020 році.

Влітку курс гривні зазвичай завмирає, але зараз надто особлива ситуація. Чи варто очікувати курсових гойдалок найближчим часом?

Традиційно НБУ не дає публічних прогнозів стосовно валютного ринку, але можу поділитись своїми очікуваннями. В нас обсяг золотовалютних резервів сягнув майже $30 млрд, ми очікуємо непоганий врожай зернових та непогані ціни на нього, наші металурги також можуть розраховувати на непогані ціни на свою продукцію на світовому ринку. Разом із тим ціни на наш основний енергетичний імпорт тримаються на мінімумах вже досить тривалий час. Тому я не бачу перспектив для девальвації гривні до долару і очікую від ринку певної стабільності.

Павло Вуєць, «Главком»