рус

    Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Лілія Гриневич: Фактично 50% вступників будуть навчатися «на бюджеті»

    • Катерина Пешко Станіслав Груздєв
    • Розсилка
    Лілія Гриневич: Фактично 50% вступників будуть навчатися «на бюджеті»

    «Нам вдалося виконати державне замовлення по технічних спеціальностях, що для України надзвичайно важливо»

    Стіни кабінету міністра освіти і науки Лілії Гриневич прикрашають фотографії усміхнених дітлахів шкільного віку. Ними вона, зайнявши цю посаду, замінила строгі фотокартини відомих навчальних закладів, що висіли тут за попереднього очільника відомства. Каже, так і «жвавіше», і одразу зрозуміло, про кого варто думати, реформуючи освіту.


    unnamed_02

    А змін останнім часом освіта (і не тільки шкільна, а й професійно-технічна, і вища), дійсно, зазнає. При чому, нерідко вони торкаються не лише навчальних програм, а й організації роботи в цілому.

    «Урвати» годинку часу, щоб усе обговорити, наприкінці вступної кампанії та в умовах підготовки шкіл до нового навчального року у міністра було нелегко. Кілька разів наша зустріч вимушено переносилась. Як зазначала сама Гриневич, «пожеж», які доводилося терміново «гасити», навіть на її перші 100 днів роботи випало вже немало.

    Про висновки вступної кампанії, підходи країни до державного замовлення та політичне рішення дозволити дітям з Криму та окупованого Донбасу для вступу до українських вишів не складати ЗНО, - читайте у першій частині інтерв’ю з Лілією Гриневич.

    «Кількість випускників шкіл щороку зменшується»

    Почнімо розмову з результатів цьогорічної вступної кампанії. Днями оприлюднено список вищих навчальних закладів, до яких подали документи вступники з найкращими балами ЗНО, і які в результаті отримали найбільше бюджетних місць. Чи можете ви назвати виші, що опинилися в «антирейтингу», куди не поспішають йти вступники?

    Звичайно, є виші, які наразі мають недобір, куди пішли вступники з нижчими балами. Всі бажаючі можуть дізнатися про ці виші через систему сервіс vstup.info.

    В цьому контексті постає проблема необхідності укрупнення ВНЗ.

    Так, саме чесна конкуренція показує які виші користуються більшою популярністю в абітурієнтів, які краще здійснюють профорієнтацію, співпрацюють зі школами, проводять учнівські олімпіади тощо. Саме такі виші згодом можуть стати більшими за рахунок приєднання менш конкурентоздатних ВНЗ. Власне, ця вступна кампанія відрізняється від попередніх тим, що супроводжувалася не ручним, а автоматичним розподілом місць державного замовлення, зорієнтованим на те, що абітурієнт обирає вищий навчальний заклад, і за ним іде місце державного замовлення. Від орієнтовних обсягів держзамовлення ВНЗ міг збільшити свій обсяг аж на 25% за рахунок абітурієнтів з вищими балами, які обрали цей навчальний заклад. Так ми побачили, які виші збільшили обсяг місць державного замовлення. В цей топ-20 поряд зі столичними потрапили й 11 регіональних вищих навчальних закладів. Тобто, регіональні ВНЗ, які є кращими, які працюють над вдосконаленням програм, над якістю освіти, також змогли значно наростити кількість місць державного замовлення. І це свідчить про те, що імідж ВНЗ починає зростати залежно від того, яку якість освіти він надає, як сприймають його дипломи на ринку праці.

    Загальна кількість місць держзамовлення у зв’язку з цим не змінилась? Якщо десь вона виросла, то десь – у вишах, що не користуються попитом у вступників, – скоротилась?

    Саме так.

    Раніше у нас були фіксовані обсяги державного замовлення для вишів. Кожен університет фактично в ручному режимі отримував певну кількість місць держзамовлення. Університети, які мали кращу якість освіти, могли мати таку фіксовану кількість місць державного замовлення, що навіть діти з високими балами ЗНО туди вже потрапити не могли, бо місця швидко вичерпувалися, і вони мусили йти в навчальний заклад з гіршою якістю освіти. Але ж ми повинні працювати в інтересах української молоді, яка хоче здобути якісну освіту. Цього року Міністерство економіки розподілило державне замовлення по спеціальностях, так, як це потрібно для економіки країни. Однак, яким чином ці місця держзамовлення розподіляються між університетами тепер залежить від вибору абітурієнта, який у такий спосіб фактично голосує за університет.

    Дійсно, десь є слабкі вищі навчальні заклади, які дають низьку якість освіти, і які не обирають випускники. Тому і не може далі продовжуватись ситуація, коли в ручному режимі їм виділяють державне замовлення, і діти через те, що не можуть потрапити в кращий виш, змушені йти в цей заклад. Нова система підштовхне заклади між собою об’єднуватися. Ще один виклик: у нас щороку зменшується кількість випускників шкіл. Наступного року їх буде ще менше. Це вже призвело до того, що в нас, взагалі, кількість місць в цілому для навчання в університетах більша, ніж потенційно людей, які можуть там навчатися. Саме тому виші мають оцінити ситуацію та об’єднувати між собою свої ресурси і створювати потужні академічні центри в регіонах.

    Вже є успішні приклади такого об’єднання? Чи відчувається протидія на місцях?

    Приклади є. Звісно, в деяких вишах відчувався спротив, але наразі всі вони доволі успішно працюють. Наприклад, маємо таку ситуацію у Сумах, де Українську академію банківської справи реорганізовано шляхом приєднання до Сумського державного університету. Так потужний класичний університет об’єднався з ще одним вишем, і у такий спосіб збільшилося ресурсозабезпечення для обох закладів.

    Об’єднання буде йти тільки «знизу» чи з Міносвіти будуть «радити»: вибачте, але ви або об’єднуєтесь, або зачиняєтесь?

    Думаю, це буде відбуватися і з тієї, і з іншої сторони. Я не прихильник ручного керування системою вищої освіти. Бо вищі навчальні заклади є автономними, і це була базова цінність, яку ми впроваджували в українські реалії новим законом «Про вищу освіту». Разом із тим, у випадку, коли навчальний заклад порушує ліцензійні вимоги, не має достатньо підстав для отримання акредитації, ми будемо чітко звертатися і казати, що цей вищий навчальний заклад надалі існувати в такому форматі не може.

    Ви зазначили: один з викликів для вишів - зменшення кількості випускників шкіл. Причина суто демографічна?

    Кількість випускників 11 класів зменшилися порівняно з минулим роком на 8,3%. Демографічний спад є першочерговою причиною. Ми ведемо мову про людей, яким зараз 17 років, які народилися в 1999 році. Пам’ятаєте, тоді був час, коли закривали дошкільні заклади, бо був спад народжуваності. Зараз ці діти підросли і йдуть в університети, і система вищої освіти має бути для цього готовою. Позитив, який ми можемо в цій ситуації отримати, – це спонукати виші до чесного конкурування у боротьбі за абітурієнтів, підвищення якості освіти, а також укрупнення, створення потужних академічних центрів.


    unnamed_1_01

    «Нам вдалося виконати держзамовлення з технічних спеціальностей»

    Ще з особливостей цьогорічної вступної кампанії. Якщо абітурієнт потрапив у виш, де не набирається необхідна кількість студентів для відкриття групи по обраній ним спеціальності, він спрямовується системою на місце держзамовлення в інший ВНЗ. Скільки є таких «переведень»? В яких вишах? На яких спеціальностях?

    Особливістю цієї компанії було те, що ми зберігали за студентом спеціальність, яку він обрав за першим пріоритетом. Саме завдяки тому, наприклад, нам вдалося виконати державне замовлення по технічних спеціальностях, що для України надзвичайно важливо.

    Раніше воно не виконувалось?

    Так, минулого року державне замовлення з технічних спеціальностей не було виконано.

    Зараз ситуація така. Якщо студент подався в якийсь університет на певну спеціальність, і там не набирається група, то йому можуть запропонувати споріднену спеціальність або перенаправити в інший вищий навчальний заклад, де він може здобути обраний фах.

    Щодо кількості і прикладів. До 5 серпня абітурієнти повинні були подати документи в обрані ними вищі навчальні заклади. І ми зможемо детально проаналізувати всю статистику цієї кампанії. Для мене, як для міністра, важливо, щоб всі позитиви і можливі негативні уроки цієї кампанії врахувати до наступної вступної кампанії.

    Які негативні уроки ви вже винесли з цієї кампанії?

    Цього року абітурієнти подавали документи за допомогою електронної системи вступу. Більшість вступників намагалась терміново подати документи – в перші дні – хоча часу було відведено достатньо. На жаль, система через таке навантаження працювала не стабільно. Пропускна здатність електронної системи вступу не дозволила всім бажаючим подати документи одночасно. Згодом, нам вдалось стабілізувати роботу системи і приймальних комісій. Ми проаналізували ситуацію і розуміємо, що є ціла низка технічних питань, які треба врахувати та вирішити на наступний рік. Наприклад, нам знадобляться більш потужні сервери для того, щоб можна було здійснювати електронний вступ на належному рівні. Також потрібні більш чітко виписані правила, зокрема щодо того, в якому форматі та в якому розмірі завантажувати електронні версії документів. Бо вступники подавали скан-копії своїх документів в дуже великому форматі.

    Під час вступу у нас також виникли певні неузгодженості з мистецькими закладами, де був не врахований в алгоритмі розподіл за спеціалізаціями. Більшість таких неточностей ми вже виправили або виправляємо в оперативному режимі спільно з вишами. Але важливо, щоб всі ці ситуації були враховані та недопущені під час наступної вступної кампанії.

    Щодо державного замовлення. Ви зазначили, що Мінекономіки визначало потрібні країні спеціальності…

    Принаймні, наскільки це можливо з точки зору прогнозування розвитку ринку праці на 5-6 років. Бо бакалаври вийдуть за 4 роки, магістри - ще пізніше. А інститут прогнозування ринку праці у нас, на жаль, розвинутий надто слабо і над ним ще багато потрібно працювати.

    Можете порівняти: які спеціальності були визначені Мінекономіки як необхідні країни і які спеціальності користувалися найбільшим попитом у цьогорічних абітурієнтів?

    Ми дочекаємося остаточного закінчення вступної кампанії і проаналізуємо, які спеціальності цього року користувалися найбільшим попитом. Але дещо я можу сказати вже сьогодні. До прикладу, Міністерство економіки збільшило державне замовлення на програмістів, на фахівців у сфері IT. Бо є очевидна недостатність їх на ринку праці. Натомість так само були збільшені місця на інженерні, власне, технічні спеціальності. Це те, що нам дуже потрібно.

    Також ми зменшили держзамовлення на право, економіку, бо цих фахівців вже дуже багато. Крім того, за цими спеціальностями є попит і на платне навчання. Якщо проаналізувати попит на контрактну форму навчання, то, в першу чергу, як бачимо, люди готові платити за здобуття юридичних, економічних та філологічних спеціальностей.

    Є питання щодо саме формування держзамовлення. От Мінекономіки збільшило місця державного замовлення для програмістів. Проте ми ж розуміємо, що переважна більшість з них буде працювати у приватних компаніях, часом – іноземних. З деякими спеціальностями – подібна ситуація. Чи готуєте ви якийсь план змін системи державного замовлення фахівців?

    В Україні немає планової економіки, коли майже все було державним, і кожна дитина, яка отримувала місце держзамовлення, мала йти на відпрацювання за призначенням. Як ви знаєте, це відпрацювання було скасовано законом «Про вищу освіту», і залишилося сьогодні фактично лише у медичній освіті. Питання свободи вибору місця праці – це конституційне право людини. Нам потрібні, звичайно, контракти, які необхідно укладати із вступниками, щоб вони були свідомі того, що вони потім мають відпрацьовувати своє навчання на конкретному підприємстві, в установі чи організації. Думаю, на наступний рік має бути чітко визначено в системі держзамовлення, за яких умов майбутній студент має укладати такі контракти. Але ми сьогодні не в стані забезпечити гарантоване місце праці всім випускникам навіть тим, хто здобував освіту за бюджетні кошти. І це не лише українська проблема. Сьогодні навіть провідні економіки світу не завжди можуть забезпечити гарантоване місце праці для кожного студента, який навчався за державні кошти.

    Питання граничного обсягу цих державних коштів – дискусійне. В якому обсязі ми повинні надавати державне замовлення? І сьогодні не тільки Міністерство фінансів, а й громадські організації ставлять це питання.

    Який це обсяг на сьогодні, до речі?

    Сьогодні фактично 50% тих, хто вступає і хоче здобути вищу освіту того чи іншого кваліфікаційного рівня, будуть навчатися за бюджетні кошти.

    Однак часто можна почути думки, що держзамовлення має складати тільки третину від числа всіх бажаючих. Словом, питання про те, яка кількість абітурієнтів має навчатися за бюджетні кошти, потребує широкого фахового обговорення.

    «Люди конкурують за те, щоб потрапити у квоту»

    Чи є сьогодні категорії вступників, які можуть вступати за квотами, що складають 10% від держзамовлення, або користуються пільговими умовами при вступі?

    Є категорії, які вступають у межах квот. І люди конкурують за те, щоб потрапити у цю квоту.

    Базова цінність, яка є важливою для проведення вступної кампанії відповідно до закону «Про вищу освіту» і Конституції України, - доступ до вищої освіти відбувається на конкурсних засадах. Ти не можеш бути неготовий до вищої освіти, наприклад, не володіти базовими знаннями з предмету, який вимагається до цієї спеціальності, і претендувати на здобуття вищої освіти. Якщо ти не готовий – іди, будь ласка, підготуйся, і повертайся коли будеш готовий до цього. Це так працює, незалежно від того, яка б це категорія не була: чи особи звільнені з військової служби, чи діти-сироти, чи ті, хто не зміг пройти ЗНО через захворювання. Тому навіть в межах квот існує конкуренція та конкурсний добір. Так само додалися категорії вступників з Криму і непідконтрольних територій, які були не готові складати ЗНО.

    Коли ви говорите «не були готові складати ЗНО», що саме маєте на увазі?

    Дітям з тих територій (Криму та окупованої частини Донбасу, - «Главком») ми дали можливість складати ЗНО. Частина цим скористалася. Але на цих територіях фактично вже два роки є російська система освіти…

    Діти з тих територій не зобов’язані проходити навчання в школах, що знаходяться на підконтрольній Україні території, щоб вступити до українського вишу?

    Вони можуть навчатися екстерном в українських школах. Поки що в нас не розроблено, і це треба визнати, повноцінне дистанційне навчання, яке би ми могли забезпечити для цих дітей. Це для нас ще один виклик. Є якісь фрагментарні курси, наприклад, засоби із дистанційної підготовки до ЗНО. Але ці курси не можуть замінити повноцінне навчання в українській школі.

    Потрібно нагадати, що створення додаткових можливостей для вступу у виші дітей з Криму та Донбасу - це також політичне рішення, яке прийняв парламент. Воно є стратегічним, оскільки створює передумови до реінтеграції в майбутньому цих територій в Україну. Ми впевнені, що Крим і Донбас є українськими і у зв’язку з цим нам потрібні молоді люди, які потім будуть допомагати реінтегрувати ці території. Саме тому вони мають здобути українську вищу освіту. Це необхідно для збереження ідентичності, виховання патріотизму. Важливо надати таку можливість дітям, які не по своїй волі опинилися на непідконтрольних або анексованих територіях. Якщо вони роблять такий вибір – вони мають право здобувати вищу освіту. І, звісно, вони мають бути готові складати вступні іспити.

    Ще раз: без українського шкільного атестату діти з тих територій могли вступити до українського вишу на умовах здачі екзаменів, а не ЗНО?

    Я поясню цей механізм. Якщо у них є ЗНО, і вони екстерном здобули українську освіту в українських школах і мають відповідний атестат, вони можуть вступити до будь-якого вищого навчального закладу на рівні з усіма нашими вступниками.

    Якщо вони не змогли цього зробити з тих чи інших причин, вони мають можливість цього року вступати до визначеної кількості вишів. Наприклад, для кримчан є квоти у 12 українських університетах по всій території країни, куди вони можуть подати так звану освітню декларацію, бо ми не визнаємо їхні документи про освіту. Далі вони мають скласти іспит з української мови та історії України і цим довести, що здатні навчатися в українському виші українською мовою. Також – скласти іспит по спеціальності. Потім, впродовж року, такі вступники мають скласти державну підсумкову атестацію з різних предметів, яка засвідчить про здобуття ними загальної середньої освіти і дозволить їм отримати атестат українського зразка.

    Схожі правила діють для дітей з непідконтрольних територій і територій розмежування, крім того, що на них не поширюються квоти. Але йдеться про вищі навчальні заклади, які розташовані в Донецькій і Луганській областях, а також навчальні заклади, евакуйовані з окупованого Донбасу.

    І квота для таких дітей на місцях держзамовлення у таких вишах складала вже 30%?

    Ні, такі абітурієнти просто отримують право скласти вступні іспити замість ЗНО. А от квота в 30% надана вищим навчальним закладам, які розташовані в Донецькій і Луганській областях, а також евакуйованим з окупованого Донбасу для дітей сиріт, осіб звільнених з військової служби після 30 листопада 2015 року, учасників бойових дій.

    Є ще одна категорія дітей, які мали свою квоту на вступ. Це діти, батьки яких загинули в АТО. Але кажуть, що у них якраз були проблеми з тим, щоб потрапити на гарантовані місця держзамовлення, бо не всі комісії поспішали виконувати цю вимогу.

    Відповідну постанову уряд прийняв безпосередньо перед закінченням вступної кампанії. І ситуація така, що не всі про неї знають, судячи з усього. Хоча на сайті міністерства все розписано: ми, де могли, розповсюдили цю інформацію. Тим не менш, були люди, які все одно про це не знали. І навіть були приймальні комісії, які неправильно реагували на цю ситуацію, це правда.

    Як це діє. Є діти загиблих, які вступали у вищі навчальні заклади. Вони складали ЗНО. Але частина з них не пройшла на бюджет, а пройшла на платне навчання. Якщо вони пройшли на платне навчання і були рекомендовані до зарахування, тоді ми їм даємо місце державного замовлення. Тобто вони спочатку конкурують з іншими вступниками, мусять вступити у виш, і тоді отримують місце державного замовлення.

    Це в тих загальних 10% відсотках чи додатково?

    Це додаткові місця, які в ніякий спосіб не порушують права інших абітурієнтів.

    Випадків, про які ви сказали, небагато. Але навіть проблема однієї родини загиблого для нас є важливою і ми орієнтуємо вступні комісії дуже уважно ставитися до таких абітурієнтів. Також, спеціально для таких випадків ми відкрили спеціальну електронну скриньку, про що є повідомлення на сайті Міністерства освіти і науки Україні – [email protected]. Кожен може написати на цю адресу про будь-які порушення або труднощі, пов’язані з правами учасників або родичів загиблих в зоні АТО.


    unnamed_2

    «Професійно-технічна освіта має управлятися з рівня області»

    У нас є інформація, що подекуди у регіонах перед викладачами ПТУ існує заборгованість по зарплаті в умовах фактичної наявності цих грошей. Як вирішується дана проблема?

    Це один з наслідків неусвідомлення органами місцевого самоврядування того, що фінансові ресурси приходять разом з додатковими повноваженнями. Не може бути так, що фінансовий ресурс з державного бюджету забирається на місця, а повноваження, які потребують фінансування з державного бюджету залишились. Що сталося з професійно-технічною освітою? Її передали на міста обласного значення, які далеко не завжди здатні її забезпечити. Вважаю, що це була помилка. Бо міста обласного значення у нас є різними. Дохідна частина великих міст обласного значення збільшилася дуже сильно, малих міст обласного значення – не значно. І вийшла неспівмірна ситуація, коли, наприклад, є мале місто обласного значення, і в нього дуже значну частину ресурсів забирає система профтехосвіти, в той час як у великих міст обласного значення це далеко не така помітна частина витрат.

    Я вже вам сказала, що за трохи більше ніж півроку додатково пішли на місцеві адміністрації 23 мільярди гривень. Для порівняння – весь бюджет професійно-технічної освіти в Україні на рік складає 5,6 мільярдів гривень. Це означає, що при добрій волі вони могли б профінансувати професійну технічну освіту повністю. Натомість уряду довелося підтримувати систему профтехосвіти з центрального бюджету. Ми один раз зробили транш 500 мільйонів гривень, які розподілили між областями, щоб дофінансувати професійно-технічні навчальні заклади в першому півріччі. А нещодавно розподілили 98 мільйонів гривень, які мають піти саме тим містам обласного значення, в яких витрати на професійно-технічну освіту становлять понад 20% видаткової частини їхнього бюджету. Це все тому, що їм дійсно дуже складно профінансувати ці видатки.

    Але ми маємо і інші приклади. Наприклад, у Чернігові, у деяких містах Одеської області, у Ізмаїлі, Чорноморську, Подільську, ще минулого тижня була заборгованість перед профтехосвітою, і в той же час в деяких з цих міст лежать гроші на казначейських рахунках і навіть кошти на депозитних рахунках! Тобто вони заробляють відсотки на тих коштах, з яких мали б виплатити людям заробітну плату і стипендію. Це злісне ухиляння від обов’язків, які визначені законом. Ми можемо дискутувати, чи цей закон правильний, чи не правильний, але ми мусимо його виконувати.

    З 2017 року – це наша пропозиція – вся професійно-технічна освіта має управлятися з рівня області. Область може домовитися з великими містами, наприклад, обласними центрами, які хочуть мати свою регіональну систему профтехосвіти, про передачу частини профтехзакладів. І їм буде надаватися субвенція на здобуття загальної середньої освіти. Адже там вчаться діти, які ще здобувають середню освіту, після 9 класу. Це допоможе стабілізувати систему та врівноважити видатки.

    Про готовність шкіл до 1 вересня, зміни у навчальних програмах та яким має бути рівень гідної зарплатні для вчителя – у другій частині розмови з міністром незабаром на «Главкомі»

    Катерина Пешко, Станіслав Груздєв (фото) «Главком»



    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

    Про використання cookies: Продовжуючи переглядати glavcom.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом і погоджуєтеся на використання файлів cookies Згоден   Про файли cookies