Помічниця нардепа і танцівниця Валерія Гриценко: Пов’язую своє майбутнє з політикою
«З депутатом Олексієм Мовчаном ми росли в одному дворі»
Новини про те, що нардепи нового скликання парламенту почали наймати собі у помічники танцівниць і моделей підірвали соцмережі. Наприклад, прославилась на всю країну Валерія Гриценко, тепер вона – помічниця депутата-мажоритарника від «Слуги народу» Олексія Мовчана, який виграв вибори в окрузі №150 (Горішні Плавні, частина Кременчука, Глобине Полтавської області), випередивши відомого бізнесмена Костянтина Жеваго. Валерія родом з Кременчука, за освітою хореограф-постановник, закінчила Харківську державну академію культури. Кілька років працювала у Європі, танцювала на лайнері і в готелях. Покинула творчу роботу, бо захотіла повернутися в Україну, аби долучитися до змін, які нині відбуваються на Батьківщині. Дівчині 24 роки. У липні цього року поступила до Національної академії державного управління при президентові України, де вивчає Інформаційні технології та цифровізацію в системі державного управління. Каже, що не очікувала такої уваги до себе, тепер у соцмережах в друзі стукають багато незнайомих людей. Помічниця трохи збентежена тим, що перші публікації у ЗМІ наголошували саме на тому, що дівчина насамперед танцівниця. Валерія жартує, що нічого не знала до резонансу про іншу помічницю нардепа Мар’яну Михолап, про яку нині також багато пишуть ЗМІ. Але після публікацій вони познайомилися між собою.
У відвертому інтерв’ю «Главкому» Валерія Гриценко розповіла про свої амбіції в політиці, та пояснила, чому змінила танці, з якими виступала в Німеччині і Туреччині, на роботу у парламенті, яку вона планує суміщати з іншою діяльністю.
Валеріє, інформація про те, депутат Олексій Мовчан взяв на роботу помічницею танцівницю спровокувала хвилю інтересу до вас. Популярність відчуваєте?
Я ніколи не гналася і зараз не женуся за популярністю. Для мене це дуже неочікувано. А так, дійсно, трошки більше друзів додалося у Facebook. Надсилають запит у друзі, але я фільтрую, кого додавати, а кого – ні. Розумію, що вони всі зайшли на мою сторінку після новини про мою нову роботу, яка розлетілася у ЗМІ.
«Я все ж таки освічена людина, а не просто танцівниця»
Facebook використовуватимете для роботи?
Facebook так, а Instagram ні, бо там фотографії. У Facebook надаватиму інформацію, писатиму свої думки щодо тієї чи іншої проблеми. Нині потрібно показувати людям, що я все ж таки освічена людина, а не просто танцівниця.
Танці – це вже минула сторінка вашого життя?
Так, це – минула сторінка. Але я завжди пишалася тим, що працювала у круїзній німецькій компанії AIDA. Тоді, а це роки три тому, я проходила дуже складний кастинг, дуже готувалася до цього, аби потрапити на цю роботу. Коли розповсюдили інформацію про це, стало якось сумно.
Чому ж?
Просто представили з такого не дуже доброго боку. Стало сумно, що люди так сприймають інформацію. До цього я ж ніколи не працювала з журналістами. Тепер я розумію, як працюють журналісти, потрібно бути більш обачливою.
Ви працювали закордоном, займалися тим, що подобається. Але вирішити повернутися в Україну і працювати помічником народного депутата. Як так сталося?
Дійсно, у мене була робота мрії. Спочатку ми жили в Німеччині, у Гамбурзі. Два місяці там ми з трупою готували програму. Це була міжнародна трупа артистів. На лайнері ми півдня гуляли як туристи, а ввечері давали перформанс на сцені. Але через два роки роботи закордоном я зрозуміла, що хочу в Україну, хочу бути зі своєю сім’єю, ріднею, а не почуватися чужою в багатьох країнах світу. Ті люди, які працювали закордоном, мабуть, мене трохи розуміють. Бо є постійне відчуття, що ти на заробітках. А там, в Україні, є реальне життя, яке проходить повз мене. Перебуваючи на лайнері я зрозуміла, що хочу більшого, розвиватися, хочу робити це саме тут.
На початку цього року в соцмережах ви написали, що шукаєте роботу організатора масових заходів. Так і не знайшли?
Не знаю, чому говорять про початок року. Я розмістила своє резюме, коли повернулася з контракту. А це було у липні (2018-го). Відтоді почала шукати роботу. В резюме йшлося про те, що у Києві я шукаю роботу івент-організатора, організатора весіль.
Чи поєднуватимете нинішню роботу помічниці депутата з організацією весіль, адже судячи із вашої сторінки у Facebook, це вам якось вдається?
Ми про різні речі говоримо. Організація весіль – це одне. Ще є, як там написали (у ЗМІ), весільний адміністратор. А я церемоніймейстер. Тобто людина, яка стоїть у ЗАГСі, одружує молодят. Окрім того, я співпрацюю з Міністерством юстиції, з ДП «Сетам» (система електронних торгів арештованим майном). Проходила там курс, маю спеціальний сертифікат. Церемоніймейстер – це робота до душі. Можна сказати, що таким чином я замінила ту сцену, яка у мене була. Зараз для мене ці 15 хвилин – величезне задоволення бачити ці очі, бути частиною цієї події.
Окрім бажання повернутися додому є і природне бажання мати достойну зарплату. Невже професійною танцівницею можна заробити менше, ніж помічницею нардепа?
Авжеж, ні. Але не через гроші я повернулася в Україну. Мені хотілося бути корисною саме в Україні. Хочу отримати ще одну освіту, оскільки мені не вистачає освіти хореографа, хочу розвиватися у сфері політики.
Як ви стали помічником народного депутата?
З Олексієм ми знайомі давно, обоє з Кременчука. Ми росли в одному дворі, якщо можна так сказати. Коли я повернулася в Україну, з ним спілкувалася, підтримувала його, коли він йшов у депутати. Я також працювала у його передвиборчій кампанії. Думаю, наше співробітництво дуже вигідне Олексію. По-перше, я знаю округ, адже на ньому я провела усе своє дитинство і зараз приїжджаю до батьків. По-друге, я живу як у Києві, так і в Кременчуці. Тобто депутат тут в Києві зі мною спілкується, а я спілкуюся з мешканцями на окрузі.
Одразу після виборів ми зв’язалися з Олексієм і домовилися про співпрацю. У серпні ми почали їздити по округу, об’їжджати голів ОТГ (об’єднаних територіальних громад). Я працювала і продовжую працювати на громадських засадах помічником депутата Київської обласної ради Ольги Бабій («Самопоміч»). Вона мене запросила бути співорганізатором Львівського екологічного форуму (Lviv Eco Forum), який у вересні успішно пройшов на «Арені Львів». Відтоді я помічник-консультант.
Тобто виходить так, що нині у вас нині три роботи?
Саме так. Поки молода, потрібно розвиватися і вчитися.
«До якого кабінету не зайдеш, завжди допоможуть»
Ви за освітою хореограф-постановник, закінчили Харківську державну академію культури. Але помічник депутата може навіть писати проекти законів. Освіта хореографа може вам в цьому допомогти?
Я не займаюся юридичними питаннями. До моїх обов’язків входить документообіг, депутатські звернення, громадські звернення, робота в окрузі, підготовка документів для народного депутата. Юридичними питаннями займаються юристи з ProZorro та члени робочої групи з розробки кодексу процедури банкрутства.
Ви вивчаєте Інформаційні технології та цифровізацію (цифрові трансформації) в системі державного управління. Але ваш шеф працює в підкомітеті з питань регулювання публічних закупівель та ефективного управління державним і комунальним майном. Як ці знання збираєтеся застосовувати у роботі?
Якщо говорити про обов’язки депутата як голови підкомітету, то знову повертаємося до фахівців з ProZorro і фахівці з робочої групи з розробки кодексу процедури банкрутства. У нас у Верховні Раді дуже гарні люди, усі допомагають. До якого кабінету не зайдеш, завжди допоможуть.
Нині я вивчаю публічне управління та адміністрування. У мене факультет цифровізації, інформаційні технології. Оскільки ми маленькими кроками йдемо до держави у смартфоні, тому я обрала саме цю кафедру. Цифрова демократія, цифрове суспільство, цифрове самоврядування – це наше майбутнє. Писатиму магістерську на тему цифрового суспільства в Україні та у світі.
З кимось із депутатів були раніше знайомі?
Знала до цього Романа Грищука. Ми з ним співпрацювали. Я організовувала івенти, а він на них був ведучим. Нікого більше не знала раніше.
«Я з дитинства в політиці»
Свого часу колишній генпрокурор Юрій Луценко починав кар’єру помічником Олександра Мороза. Чи пов’язуєте своє майбутнє з великою політикою?
Так, мені це цікаво. Маю цілі, бо вважаю себе цілеспрямованою і амбіційною. Думаю, цей факт зіграв роль, коли Олексій мене брав до себе у помічники. Всьому світу про це більше не хочу розповідати.
Я більше займаюся громадськими зверненнями, бабусями. Вони знають номер мого телефону. Сподіваюся, це плюс до моєї карми (посміхається).
З якими проблемами звертаються люди?
Думаю, всі мажоритарники стикаються з тим, що люди звертаються з проблемами, вирішення яких не входить до компетенції народного депутата. Зрозуміло, якщо це все пояснювати, одразу виникне негативне сприйняття. Сподіваюся, що я знаходжу вирішення цих питань. Найбільші проблеми – виділення коштів на медичне обслуговування, дороги, школи, шкільний автобус, питання працевлаштування.
То як допомагаєте, якщо зі своєї кишені на ліки гроші виділити не можете?
Наприклад, була у нас бабуся з двома ампутованими ногами. Коли я зателефонувала до Департаменту соціального захисту і місто Глобине, мені відповіли, що ця бабуся не вперше звертається і їй кожного разу виділяють допомогу… Тобто наша задача реагувати на звернення. Пишу запити, звертаюся до потрібних інстанцій. Потім установи нам листом звітують, як само вони допомогли конкретній людині.
Валеріє, ви є донькою секретаря міськради Кременчука Юрія Гриценка. Це якось допомогло вам визначитися із нинішньою роботою?
Звичайно. Можна сказати, що я з дитинства в політиці тому, що батько також у політиці. І мені завжди було цікаво чути його думки з того, чи іншого приводу. Тому, коли я повернулася з-за кордону, одразу пішла на семінари до Інституту політичної освіти (директором є депутат київради Андрій Странніков, фракція «Солідарність»). Трохи незручно було, коли всі піднімалися, представлялися, що є депутатом такої то ради. А я казала, що хореограф. Всі одразу починали підходити, знайомитися. Паралельно з цим займалася організацією івентів.
Михайло Глуховський, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»
Коментарі — 0