Сергій Куюн: По всій Україні сьогодні 1,5 тисячі нелегальних заправок. Це вже епідемія

11 жовтня в кількох містах України відбувся флешмоб водіїв на «євробляхах» з вимогою знизити ціни на бензин та розмір акцизного збору. Автомобілісти зупинилися на дорогах загального користування на годину. У Вінниці заблокованими опинились мости через Південний Буг, що фактично паралізувало рух. В Одесі була перекрита дорога в районі «Двох стовпів». А в Києві автомобілі на європейських номерах страйкували під Кабміном.

Варто зазначити, що бензин почав зростати у ціні ще у серпні, коли гривня трохи «просіла». Сергій Куюн, директор «Консалтингової групи А-95», називає девальвацію національної валюти однією з причин здорожчання пального. Друга причина – зростання цін на нафту на світових ринках.

Сергій Куюн, директор «Консалтингової групи А-95»

Отже, що спровокувало зростання ціни на бензин?

Ціна почала зростати ще два місяці тому – у серпні. Тоді це було викликано девальвацією гривні. Долар піднявся до 28 гривень. Для імпорту нафтопродуктів зміна валютного курсу – це критично. Ми імпортуємо 80-85% від внутрішніх потреб. Чим дорожча валюта, тим вища собівартість  закупки нафтопродуктів. Пропорція така: кожна гривня в курсі долара – це 80 копійок в ціні на АЗС. Курс підскочив на дві гривні, значить, корекція на стелах АЗС склала в середньому 1 гривню 60 копійок. У вересні ситуація ще змінилася. Естафету підхопив світовий ринок. Ціна на нафту почала стрімко зростати. Із 72 доларів за барель на початку вересня ціна на 10 жовтня зросла до 85 доларів.

Що спричинило зростання вартості нафти?

Трейдери називають причиною введення США санкцій проти Ірану у листопаді. Санкції ці невідворотні. Америка пригрозила всім споживачам іранської нафти теж санкціями. Ринок очікує зменшення поставок. Тобто ще нічого не відбулося фізично, але на цих очікуваннях ціна злетіла на 15%. Ось ці два фактори спричинили ріст цін на паливо на 10% за останні півтора місяця.

Сьогодні наш ринок синхронізувався зі світовою ситуацією. І далі все залежатиме від ціни на нафту. Але є і гарні новини. Сьогодні показники знизилися. Якщо 10 жовтня вартість була 85 доларів, то 12 жовтня 81 долар за барель. Можу спрогнозувати, що наступного тижня почнеться зниження ціни на пальне на АЗС. Зниження – 1 гривня на літр.

Зазвичай, у нас ціни вгору, але щоб опускалися вниз?...

Але це буде відбуватися. Існує міф, що АЗС люблять торгувати дорого, завищувати ціни. Але цей вид бізнесу працює завдяки оборотам. Висока ціна на товар – ворог будь-якого бізнесу. Коли ти ставиш високу ціну, то люди тебе оминають. Вони йдуть до конкурентів або починають економити. АЗС заробляє свої 3-4 гривні на літрі за ціни у 20 гривень чи у 35 гривень. Але при 20 гривнях об’єм продажів буде більшим! Тому ринок буде шукати можливість, щоб ціну знизити на стільки, на скільки це буде можливим.

Щодо дизельного пального, то звісно реакція не буде такою, як на бензин. Адже дизпальне не так зростало в ціні.

«Об’єм ринку авіаційного пального у нас більше у 1,5 раза реальних потреб»

Із зовнішніми факторами все зрозуміло. Які внутрішні фактори впливають на ситуацію на ринку?

У кожному сегменті ринку є негативні явища, наприклад, недобросовісна конкуренція. Перш за все, зростання нелегальних мереж збуту. Якщо ви їздили по Кільцевій дорозі Києва, Київської області, то могли помітити засилля великої кількості дрібних бочок з дизпальним або зрідженим газом. Всі ці точки нелегальні, працюють без документів, касових апаратів. Це призводить  до того, що вони відтягують на себе продажі легальних операторів, через низьку ціну, подекуди різниця у 7 грн. Адже ці нелегали не платять податки. Легальні оператори змушені непокоїтися. Затрати на ведення бізнесу залишаються на тому ж рівні, а об’єми продажів падають.

Успіх нелегальних мереж збуту нафтопродуктів залежить від низької ціни. Сьогодні кількість нелегалів сягає 1,5 тисячі заправок по всій Україні. Епіцентри – Дніпропетровська та Київська області. Але вони ширяться і далі. Це вже на рівні епідемії. Об’єм нелегальних продажів бензину перевищив 15-17% ринку. Щодо зрідженого газу – близько 30-50%. Така ситуація б’є не тільки по легальних операторах, вона відбивається на надходженні податків, впливає на якість нафтопродуктів на ринку.

Основний нафтопромисел в Україні зосереджений на сході. У Кривому Розі два тижні тому була заблокована робота нафтопереробного заводу, який використовував крадену сировину із державного нафтопроводу Кременчук-Одеса. Сьогодні блокується робота цього заводу силами СБУ, держкомпанії «Укртранснафта». Доводиться констатувати, що місцеві силовики роблять усе для того, щоб повернути все назад. Складається враження, що місцеві органи контролюють цю незаконну діяльність.

От і маємо ланцюжок: нелегальний виробник, який виробляє контрафактний продукт, і мережі, які такий продукт збувають.

Попри цю проблему, у нас зростає і контрабанда нафтопродуктів. Звісно, сьогодні вона немає таких об’ємів, як за часів Януковича, але і схема інша. Сьогодні об’єм авіаційного пального на ринку більше у 1,5 раза наших реальних потреб. Складається враження, що Україна перетворилася на міжнародний авіаційний хаб. Але насправді 30% поставок в аеропорти не потрапляє. А йде воно на змішування з дизельним пальним, адже це близькі за своїм складом нафтопродукти. Через різницю в акцизах, йде заробіток – на одній тонні до 100 євро. Акциз на авіаційне пальне усемеро нижчий.  Рентабельність шалена. За вісім місяців цього року цей сегмент ринку, де пальне використовується не за призначенням, склав 160 тис. тонн. Це вже перевищило рівень поставок всього минулого року щодо авіакеросину.

Чому ви це називаєте контрабандою?

Якби не було б цих поставок авіакеросину, то ринок був змушений постачати дизельне пальне і сплачувати підвищену ставку акцизного збору. Отже, доходи у бюджет були б більші. А так імпортується авіапальне з дешевим акцизом, і бюджет зазнає великих збитків. Згідно з нашими оцінками, за 8 місяців це дірка у 950 млн грн. Основні поставки цього авіакеросину йдуть через порт у Миколаєві. Дуже дивно, що податкова не бачить цього. Хоча працює система електронного адміністрування акцизного збору, і все всі повинні бачити. Але такі величезні об’єми чомусь залишаються поза увагою фіскалів.

Як нині формується ціна бензину і чи можливо її знизити?

Ціна складається із трьох позицій: 50% – закупівельна вартість імпорту на кордоні, 35% – податки (акцизний збір та ПДВ), 15% – логістика, витрати і прибуток АЗС. Прибуток АЗС складає 3-4 гривні на літр, з яких ще будуть сплачені податки.

Ми – країна-імпортер, тому не можемо впливати на світові ціни. Знизити податки? Сьогодні бензин в середньому коштує 33 грн за літр, з них 11 грн податки – ПДВ та акцизний збір. З цих 11 гривень ПДВ – 6 гривень. Зниження ПДВ не передбачається. 5-6 гривень – акцизний збір. Якщо його скоротити, то ціна на пальне впаде на 10%. Якщо нафта буде 100 доларів за барель, а такі чутки є, то вся маніпуляція зі зниженням акцизу буде нівельована до кінця року. Споживач цього просто не помітить, а бюджет отримає велику пробоїну. Чому акцизний збір такий важливий? Тому що 50% акцизного збору з нафтопродуктів йде у дорожній фонд. З нього фінансується будівництво, ремонт доріг. Два роки вже йде ця програма. І що скептики не казали б, але цього року ми очікуємо рекорд поставок дорожнього бітуму на рівні 700 тис. тонн. Навіть в рік Євро-2012 не було таких поставок. Минулоріч такі поставки були на рівні 670 тис. тонн.

Якщо зменшити зараз акциз, як вимагають протестувальники на «євробляхах», то будівництво доріг швидко закінчиться. У нас насправді невеликий акциз. В Європі він уп’ятеро-вшестеро разів вищий. Так, я розумію, що і доходи у населення у нас нижчі, але наш акциз все ж не такий великий. І його зниження, повторюся, практично не вплине на зниження ціни на пальне.

Акциз визначається в євро. Це виправдано?

У цьому дійсно є невідповідність. У всіх країнах податки встановлені в національній валюті, а у нас чомусь в євро. Уряду дуже зручна така ситуація. Адже ми теж свої заощадження робимо в іноземній валюті. Проте треба розуміти, що прив’язка акцизу до євро провокує постійне зростання ціни, коли відбуваються коливання на валютному ринку. Якби ціна акцизу була зафіксована в гривні, то ми спокійніше проходили б періоди коливань. Тему фіксації акцизу в гривні піднімають профільні асоціації дуже давно, але уряд ніколи не реагує. Тому підсумовуючи, акциз знижувати не можна, але треба його фіксувати в гривні.

Наскільки ми можемо перекрити наші потреби власними ресурсами, аби менше імпортувати?

Усім здається, якщо нафта українського походження, то вона нічого не коштує. Це не так. Наприклад, наші нафтопереробні заводи випускають бензин, дизель за євростандартами «Євро 5». Наша продукція нічим не гірша за білоруську, російську, литовську чи румунську. Але є одна проблема – у нас дуже мало власної сировини. Ми можемо себе забезпечити всього лише на 15% нафти разом з газовим конденсатом. А 15% це лише п’ять днів споживання в місяць.

«Ми можемо відмовитися від прямих поставок з Росії, і купувати дорожче у білорусів і литовців»

Залежність щодо нафтопродуктів з країною-агресором зберігається?

Ні. Основні поставки з РФ – дизельне пальне. Це 40% ринку дизелю. Але це відбувається не тому, що Україна не може більше десь купити, а тому що там найдешевше. У чому полягає різниця ситуації із газом? Якщо Росія захоче перекрити поставки дизелю або ми введемо якісь санкції, то ринок швидко переорієнтується на постачання з моря через порти.

Я не вважаю, що в цьому є щось погане. Адже ми країна-імпортер, тому шукаємо, де дешевше. Треба розуміти, що росіяни продадуть свій продукт завжди. Якщо це вигідно нашій економіці, якщо це не заборонено, то навіщо город городити. Але підкреслю, у нас немає залежності від Росії.

Ми купуємо нафтопродукти у Білорусії, Литві. Там з якою сировиною працюють?

У тому то й річ, що ці всі продукти з російської нафти. Ми можемо відмовитися від прямих поставок з Росії, які є дешевшими, і купувати у білорусів, країнах Балтії або на морі.  Але треба розуміти, що все це пальне виготовляється з російської нафти, тому в кінцевому варіанті ми все одно платимо РФ. Тому треба вибирати менше зло, тобто брати, де дешевше. Адже ситуації шантажу, як із газом, немає.

Наталія Малиновська, «Главком»