Харків: 1000 днів війни. Мер Терехов – про енергетичний острів, сміливий бізнес, підземну освіту та медицину

Коли готувався цей матеріал, у Харкові знов лунала сирена: уранці 25 листопада ворог атакував середмістя ракетою С-400. 19 людей поранені. На щастя, ніхто не загинув.

Харків – за 20 км від лінії фронту. Місто зазнає чи не найбільше повітряних атак серед усіх обласних центрів. «Прості» російські ракети типу С-300 долітають сюди за 49 секунд. Сигнал тривоги не завжди встигає навіть увімкнутися з об’єктивних причин.

Проте місто-мільйонник живе. Якщо проїхати вулицями вечором, така нагода  нещодавно випала «Главкому», то здається, що мегаполіс десь далеко в тилу − вулиці чисті, освітлені, магазини грають вогнями, у кафе та ресторанах сидять люди. За даними мерії, у Харкові зараз мешкають 1,2 млн осіб. 

Про місто, що стало всеукраїнським пунктом незламності, про життя і роботу під землею – розмова «Главкома» із мером Харкова Ігорем Тереховим.

Хтось здивується, але, за словами міського голови, місцева влада вже працює на генеральним планом розвитку Харкова на післявоєнний період.

Останніми місяцями Харків щодня піддається ворожим атакам, дуже часто – КАБами. Яка ситуація в місті, які райони найбільше потерпають? Чи так само, як у перші роки війни, найбільший удар приймає Салтівка?

Харків постійно перебуває під потужними обстрілами. Оскільки місто розташоване неподалік кордону з Російською Федерацією, ракети С-300 долітають до нас за 49 секунд, КАБи − за 3-4 хвилини. Останнім часом це не тільки ракети С-300, «Іскандери» різного виробництва, не тільки КАБи і «шахеди». Новий вид озброєння, яке використовують росіяни, − такий невеличкий безпілотний апарат, який несе близько кілограма боєзаряду. Але, повірте, навіть такий малий заряд, потрапляючи в житлові будинки або квартири, спричиняє значні руйнування, пожежі, серйозно травмує людей. Останнім часом були фіксуються прильоти й таких БПЛА.

Сьогодні немає жодного району міста, який не був би під обстрілами, жодного! Дуже потерпають і Основ’янський район, і Слобідський, і Шевченківський, Холодногірський, Київський, той же Салтівський, − всі без винятку. Тільки за жовтень у місті 400 житлових будинків пошкоджено ворожими ударами, за дві декади листопада − 144 багатоповерхові будинки та 22 будинки у приватному секторі. Від початку війни в місті налічується 4414 пошкоджених багатоповерхівок і 3680 будівель у приватному секторі. Це дуже і дуже сумна статистика.

Щодо найбільш постраждалих районів, ви праві, найбільше постраждала Північна Салтівка, тому що від початку великої війни, коли ворог стояв на кільцевій дорозі біля Харкова, він прямою наводкою обстрілював цей житловий мікрорайон усіма вогневими засобами, які в нього були. У цьому районі не було жодного дитячого садочка, лікарні, школи, які би не постраждали від обстрілів, майже жодного житлового будинку, який не постраждав.

«Люди на Північній Салтівці живуть»

Яка ситуація на Салтівці зараз і чи там живе багато людей?

Звісно, люди живуть, хоч їх набагато менше, ніж раніше. Ми зробили все, щоб у цьому районі могли жити люди, − підключили систему опалення, заживили енергію, подали водопостачання в будинки. Не можна сказати, що всі будинки заповнені, − хтось виїхав, хтось переїхав до інших районів Харкова чи інших міст. Але люди на Північній Салтівці живуть. Звичайно ж, є такі будинки, в яких просто неможливо жити, − вони розтрощені вщент і підлягають знесенню.

Кількість зруйнованих Росією житлових будинків, яку ви назвали, шокує. А ще ж освітні, наукові установи, підприємства, торгові центри, архітектурні пам’ятки, останній приклад вандалізму − легендарний Держпром. Ви маєте статистику таких установ, зруйнованих під час війни?

Загалом за час великої війни постраждали понад 10 тис. житлових приватних та багатоквартирних будинків у Харкові. Так чи інакше пошкоджено більше половини освітнього фонду, це 134 школи зі 184, 109 дитячих садочків із 205. Нам вдалося багато відремонтувати, але тим не менше статистика сумна.

Щодо архітектурних пам’яток, то крім Держпрома − візитної картки Харкова і пам’ятки архітектури всієї України, дуже багато історичних будівель частково чи майже повністю зруйновані: і Бекетовські будинки, і бібліотека імені Короленка постраждала, багато інших будівель, які створюють архітектурний ансамбль Харкова, зведених у минулому і позаминулому століттях.

Також зазнали суттєвих руйнувань заклади вищої школи, зокрема повністю чи частково зруйновані будівлі Університету імені Каразіна, Політеху, інших інститутів.

Днями я виступав на загальнонаціональному заході – Всесвітньому дні науки, організованому Міністерством освіти і науки саме у Харкові. На ньому були присутні ректори багатьох вищих навчальних заходів, науково-дослідних інститутів. Такі заходи варто проводити й надалі у нашому місті, у нас є можливість провести їх у безпечному місці. Це знак підтримки Харкову. І для тих, хто приїздить, це теж дуже важливо: щоб вони бачили на власні очі, а не по телебаченню чи в соцмережах, щоб доводили до своїх студентів, до суспільства, якою ціною Харків відстоює інтереси всієї держави, яку ціну сплачує. Зараз важливо об’єднати суспільство, і я дуже хочу, щоб Харків був лідером цього об’єднання.

До слова, Харків завжди був студентською столицею, науковим центром. Ми пишаємося своїми вишами, які нікуди не виїхали з Харкова, вони працюють, навчають студентів, незважаючи на постійні обстріли і сигнали тривоги. Тож у Харкова навіть сьогодні є шалений потенціал, хай не ображаються на мене інші міста. Я дуже хочу зберегти цей потенціал − щоб і після війни Харків залишався студентською, науковою столицею. І я сказав міністрові (освіти і науки Оксену Лісовому − «Главком»), що реформування вишів у Харкові сьогодні недоцільне.

Щодо прильоту в будівлю Держпрому. Відомо, що Україна зверталася до ЮНЕСКО та інших міжнародних інституцій з цього приводу. Якою є їхня реакція? Чи бачите ви складнощі з реставрацією будівлі Держпрому?

У мене особливе ставлення до цієї унікальної будівлі, бо мій дід її будував. У Держпром було два влучання − одне пряме, а другий приліт був поруч, але уламки теж зачепили будівлю, вибито вікна. Нагадаю, що під час Другої світової окупанти намагалися зруйнувати Держпром, але не змогли.

Я бачу візуально, що будівлю можна відбудувати. Я ініціював перемовини з представниками ЮНЕСКО, ця організація миттєво відгукнулася, і на наступний день уже провели консультації. ЮНЕСКО готова фінансувати експертні висновки, які допомагатимуть формувати номінаційне досьє для внесення всього ансамблю площі Свободи до Списку всесвітньої спадщини. Місто-побратим Варшава теж готове долучитися до роботи з відновлення.

Мерія, вочевидь, відстежує демографічні зміни в місті. Скільки людей змушені були виїхати, а скільки натомість приїхало переселенців? Скільки загалом людей живе у місті сьогодні?

Звісно, ми ведемо таку статистику, вона необхідна для роботи всіх служб життєзабезпечення міста.

Хочу сказати, що до 2022 року в Харкові було, за офіційними даними, 1,6 млн мешканців. Але насправді в місті жили близько двох мільйонів, адже було майже 300 тисяч студентів і ще тисячі людей приїздили з області в Харків на роботу, жили тут весь робочий тиждень і на вихідні поверталися додому.

Зараз у Харкові постійно живе 1,2 млн людей. Так, багато людей виїхали з міста, але багато й приїхали з інших областей, переважно з Донецької та Луганської, з Запорізької області, з територій, які потрапили під окупацію або де зараз ідуть активні бойові дії. Дуже багато людей з тих міст та районів Харківської області, які особливо потраждали від бойових дій, − з Куп’янського району, Ізюма, Балаклеї та інших міст.

А як визначають чисельність людей у місті за таких екстремальних умов?

За трафіком мобільних телефонів.

Вочевидь, мерія складає мартиролог людських втрат. Скільки мирних харків’ян загинули та були поранені за час великої війни?

Ми домовилися не оприлюднювати цю статистику. На жаль, йдеться не про сотні і не про тисячу загиблих та поранених − це і діти, і люди середнього віку, і старші люди. Статистика сумна. Ми її оприлюднимо, коли закінчиться війна.

Скільки дітей народилося у місті за ці важкі роки?

У Харкові народилося 7733 дитини за 1000 днів війни. Якщо взяти по роках, динаміка така: 2022 рік − 2492 дитини, 2023 − 2814 дітей, за 10 місяців цього року − 2663 дитини. Отже, щотижня народжується 50-60 дітей.

Відомо про харківські підземні школи. Була інформація, що і пологові відділення Харків теж поступово планує переводити у сховища. Розкажіть про це, будь ласка.

На жаль, у нас немає можливості перевести всі пологові будинки на підземні локації. Хочу сказати, що ми зараз здійснюємо проєкт і до кінця року будемо мати дві підземні лікарні, де, зокрема, пологи теж прийматимуть. Сьогодні харківські лікарні обладнані найпростішими укриттями, і справді там, під землею, приймають пологи.

Щодо підземних шкіл, то зараз у місті працює одна така школа в Індустріальному районі, будується ще шість. Крім цього, діти навчаються у класах на шести станціях метрополітену.

Чи й цьогоріч Харків планує запалювати новорічну ялинку в метро? Коли відкриваєте: за старим церковним календарем, 19 грудня, чи за новим, 6 грудня?

Миколай буде і ялинка буде. Як завжди під час війни, ялинку встановимо у безпечному просторі − на станції метрополітену. Дуже важливо, щоб діти і дорослі, які збиратимуться коло ялинки, були убезпечені від прильотів. Будемо давати вистави − і біля ялинки, і на декількох інших локаціях. Хочемо зробити так, щоб якомога більше харків’ян могли долучитися до свята і отримати гарні емоції. Адже дуже важливо, щоб всі ми мали віру в майбутнє, вірили в дива, новорічні дива, і дуже хочеться, щоб в наступному році настав справедливий мир і ми всі жили в зовсім інших умовах, ніж живемо сьогодні.

То 6 грудня чи 19 Харків відкриває ялинку?

Дивіться, ялинку будемо відкривати, і будуть свята − Миколая й Різдво, інші новорічні свята. Все буде, як завжди.

«З початку 2024 року офіційно зареєстрували свій бізнес у Харкові 11019 ФОПів»

Останнім часом доводилося чути, що частина бізнесу згортає свою діяльність у місті – надто небезпечно. Причин багато, і одна з них полягає у великих матеріальних втратах від прильотів, адже під час війни страхові компанії не покривають такі втрати. Отже, який бізнес працює зараз у Харкові, а який пішов? Які податки збирає місто?

Для нас дуже важливо, щоб бізнес залишався у Харкові, ми боремося за кожне мале підприємство і лобіюємо бізнес на всіх рівнях. Ви питаєте, скільки коштів перераховують підприємства в бюджет міста. Ні, не перераховують − вже майже рік, як ми звільнили бізнес від місцевих податків і зборів для того, щоб у підприємців залишалися обігові кошти і щоб вони працювали у Харкові. Залишилися плата за землю, за нерухомість, орендна плата − це те, що стосується міського бюджету.

Також, як ви знаєте, ми пішли на безпрецедентний крок: від початку війни проїзд у всьому громадському транспорті, включно з метрополітеном, − безкоштовний. Це теж один зі стимулів людям залишатися у Харкові.

Ви чудово розумієте, коли кожного дня прильоти і руйнації, хтось із підприємців просто не витримує такого навантаження і перелоковується. Але хочу сказати, спираючись на статистику, яку нам надає Податкова служба, кількість відкритих у Харкові ФОПів перевищує кількість закритих на 13%. Станом на 1 листопада кількість зареєстрованих у Харкові ФОП − 119304, тоді як на початку 2022 року їх було 118209. Разом з тим понад 9 тис фізичних осіб-підприємців припинили свою діяльність, перемістили бізнес з Харкова чи змінили податкову адресу на іншу територіальну громаду, таке є. Водночас від січня по жовтень 2024 року розпочали діяльність, офіційно зареєстрували свій бізнес 11019 ФОПів.

Щодо ФОПів, тобто малого бізнесу, зрозуміло. А щодо середнього і великого бізнесу? Іноземний бізнес ще працює в місті? Умовно кажучи, МcDonald’s від початку війни не відновив же роботу?

Якщо говорити про конкретний наведений вами приклад, то МcDonald’s у нас не працює. Але працює КFC. Я мав перемовини з керівництвом представництва МcDonald’s в Україні, пропонував відкритися, але вони кажуть: кількість повітряних тривог вражаюча (і так є насправді), тож не бачать сьогодні економічної доцільності відкриття своїх підприємств у Харкові. Я запропонував їм побудувати свої ресторани в переходах метрополітену. Це важливо не тому, що нема чого їсти чи немає фастфудів − вони є, і не тому, що я люблю бургери (насправді їм я їх вкрай рідко), а тому, що МcDonald’s − це певна фішка, символ звичайного, довоєнноо життя міста. Але вони поки що утримуються (від рішення відновити роботу в Харкові − «Главком»).

Хочу, до речі, сказати, що ми працюємо над диференціацією повітряних тривог, і коли будемо мати таку систему, то зовсім по-іншому лунатимуть повітряні тривоги, охоплюватимуть інший час. І це, маю надію, позитивно вплине на бізнес, який хоче розпочинати свою роботу в Харкові.

Решта великих компаній, не тільки іноземних, але й вітчизняних, частково згортають свою роботу чи лишаються?

Щодо великих компаній, так, хтось працює, хтось призупинив діяльність. Але хочу сказати, що не було масової релокації потужних підприємств з Харкова. На початку війни, як я розумію, були такі думки, але багато бізнесів адаптувалися і працюють. Основні «глиби» − вони працюють.

Як у місті з теплом та світлом? І який захист енергооб’єктів застосовує Харків?

Опалювальний сезон ми розпочали. Щодо захисту енергооб’єктів, то трансформаторні підстанції належать «Укренерго», яке разом з Державною агенцією з відновлення та розвитку інфраструктури вибудовувало укриття і захист цих підстанцій, отож будемо бачити − зараз нічого не можу коментувати. Так само щодо газорозподільчих систем − це мережа, яка належить НАК «Нафтогаз України», який теж дуже багато робив для захисту цих систем. Теж будемо бачити.

Хочу сказати, що ми сьогодні працюємо над новою енергетичною системою − прагнемо створити так званий енергетичний острів для того, щоб Харків не залежав від інших міст і регіонів України, бо сьогодні, на жаль, Харків не має власної генерації. Ми працюємо разом з нашими міжнародними партнерами − Світовим банком, урядом Німеччини, ЄБРР, Європейським інвестиційним банком, з такими агенціями, як USAID, для того, щоб місто мало незалежну генерацію. Я з усіма мав перемовини, для нас це надважливе питання. Йдемо шляхом децентралізації енергопостачання, тепло- та водопостачання, і вже є певні кроки, домовленості про певне обладнання. На жаль, це обладнання не виготовляється в Україні, а за кордоном його виробляють не так багато, графік поставок розписано на роки, і це об’єктивні причини того, що справа не рухається так швидко, як хотілося б.

Це будуть якісь підземні теплові енергопотужності? Який спосіб виробництва енергії планується?

Маємо на увазі насамперед газогенератори і когенераційне обладнання.

На підземних локаціях?

Воно може бути встановлено по-різному, але, як ви розумієте, набагато дорожче встановлювати під землею і не завжди це доцільно. Але ж що стосується підведення туди мереж, то, звісно, вони будуть прокладені під землею.

Загалом ми вже працюємо над стратегією розвитку Харкова у післявоєнний період. Разом з фундацією лорда Нормана Фостера розробляємо генеральний план розвитку міста. Днями презентували економічну модель, розроблену за участі провідних фахівців Оксфорду і Гарварду. План розрахований на те, що після війни в Харкові буде 2,5 млн населення, він буде науковою і студентською столицею України. Плани відновлення потрібно складати вже сьогодні.

Олена Зварич, для «Главкома»