Танці, які обурили Верещук. Розмова про те, чи можна веселитися під час війни
Альберт Цукренко: «Я ніколи не намагався пхати свою творчість в очі людям, які цього не хочуть бачити»
Виступ колективу «Хамерман знищує віруси» (ХЗВ) на гірськолижному курорті Драгобрат спровокував у кінці минулого тижня скандал. На відео з концерту, яке просочилося в інтернет, артисти зі шкарпетками на статевих органах, що є частиною їхнього фірмового стилю, виконують свої пісні. На «голу» імпрезу відреагувала навіть міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук.
Все б нічого, але це вже не вперше. Епатажний гурт існує з 1996 року. За цей час відбулися сотні виступів артистів у дивних костюмах, або й взагалі голяка. Та чомусь і досі вони спричиняють резонанс. Не вперше критикує музикантів і політикиня Верещук. Та, певно, найгучніший скандал, учасниками якого були «Хамермани» Володимир Пахолюк і Альберт Цукренко, стався у 2018 році. Тоді напередодні мерських виборів у Івано-Франківську відбувся фестиваль Porto Franko. Виступ ХЗВ шокував місцеву добропорядну публіку, а особливо міського голову Руслана Марцінківа. Мер навіть доручив освятити сцену палацу Потоцький після майже оголених музикантів. З того часу ХЗВ у Франківську не виступає.
«Главком» поспілкувався з учасником ХЗВ, музичним журналістом Альбертом Цукренком після концерту на Драгобраті. Говорили про хейт через останній концерт, умови, за яких гурт повернеться до Івано-Франківська, доречність російської мови на сцені та донати на ЗСУ, які тепер обіцяє кожна афіша.
«Не можу сказати, що я так вже дуже тішуся цьому піару»
Відео із вашого виступу на курорті Драгобрат знову спровокувало неабиякий резонанс. Одним не сподобалося вбрання вашого гурту і тексти пісень, іншим, зокрема міністерці Ірині Верещук, не до вподоби розважальні концерти в принципі, коли інші воюють. «Мають бути межі під час війни», – написала вона. А де для вас проходять межі між тим, щоби не ранити військових, їхніх рідних й друзів, і тим, щоби допомагати людям переключитися, відпочити навіть у війну?
Межа для мене є. Я особисто не хочу травмувати і ніколи не хотів травмувати людей, яких наші перформанси можуть травмувати. Мене часто питають: «Чому ви не йдете на «Євробачення»?» чи «Чому не йдете на якісь конкурси?». Це ще в мирні часи запитували, і зараз так само.
З офісу «Євробачення» дзвонили кілька років поспіль (організатори українського відбору «Євробачення»), запрошували брати участь. Але ми дуже специфічний і нішевий продукт. Я абсолютно чітко усвідомлюю, що ми не можемо подобатися всім, ми не можемо подобатися більшості. Тому якщо говорити про межу, то ось вона.
Люди травмовані (війною) і будь-який прояв яскравих позитивних емоцій викликає у них таке несприйняття
Ми не піаримо, не пхаємо наші перформанси туди, де їх можуть побачити непідготовлені люди. А вже якщо нас хтось запросив кудись виступати, десь хтось розігнав історію про виступ, то відбуваються такі от конфлікти. І немає в цьому плані різниці, чи є війна, чи ні. Нам завжди якась частина суспільства казала, що так як ми робимо, не можна. Раніше казали «хіба ж можна без трусів?», «хіба ж можна матюки?». Зараз, кажуть: «хіба ж можна так як ви робите? Війна!». Тобто справжня причина (критики) в тому, що люди просто не сприймають такого мистецтва. У нас консервативне досить суспільство. Люди бачать це, ображаються, але причиною називають війну. Я кажу про переважну більшість людей, яка просто гортає інтернет і заплигує на інформаційну хвилю, яку вже хтось створив. Кажу не про солдатів в окопах. Тобто люди побачили якусь чиюсь сраку, і все – клікнули і понеслося.
Хоча, звісно, що я би був обережнішим зараз в публічному просторі. Ми колись робили фотосесії на вулиці. Зараз я розумію: це теж може тригернути когось. І найголовніше, що хочу сказати: я ніколи не намагався пхати свою творчість в очі людям, які цього не хочуть бачити. А те, що відбувається в клубі з платним входом 18+ після 22-ї години, це мало кого має стосуватися, бо це відбувається за дверима.
У 2018 році щодо вашого гурту був великий скандал у Івано-Франківську, коли міський голова засудив виступ і навіть розпорядився освятити місце проведення концерту. Однак скандал, за вашими ж словами, тоді допоміг удвічі збільшити гонорари. Визнаєте, що навіть негативна реакція частини суспільства насправді сприяє популярності, заробіткам?
Певна залежність є, але теж двояка. З одного боку, за добу продалися всі квитки на наш концерт в Києві (концерт відбувся 31 січня). Це очевидно пов'язано з цим (резонансом, який виник після концерту на Драгобраті).
Знову ж таки, збір за цей концерт на Драгобраті з самого початку був запланований як 100% на ЗСУ. І я очікую, що завдяки цій ситуації збори будуть більшими ніж вони були би навіть від просто продажу усіх квитків.
З одного боку, є хейт, а з іншого – є купа постів з тегами «відчепіться від ХЗВ». Дуже багато підтримки. Є підтримка і любов, в якій ми зараз купаємося. Тому я думаю, що на цій емоційній хвилі ми зберемо і донатів більше, ніж могли б зібрати, якби цієї ситуації не було. Так само жвавіше продаються квитки в інших містах, в яких заплановані наші концерти. Я не можу сказати про розмір гонорару, чи збільшиться він на майбутні концерти. Бо поки в нас не було перемовин про прийдешні виступи.
Чому я кажу, що є двояка ситуація. Тому, що все ж є хейт, є ненависть, можливо десь в якихось ситуаціях може бути і агресія в наш бік. Тому не можу сказати, що я так вже дуже тішуся цьому піару, насолоджуюся ним, допомагаю йому і розганяю його.
Скільки коштів на ЗСУ вам на концертах вдається збирати?
На різних концертах по-різному. Не у всіх концертах ми є організаторами зборів. Буває, що ми знаємо, що 40% чи 60% на ЗСУ йде. Буває, що ці гроші прямо йдуть через наші руки в підрозділи, з якими ми дружимо, які воюють, чи медикам. Є концерти, які повністю благодійні, є такі, які частково, є повністю комерційні, це може бути якийсь корпоратив. На концертах у маленьких містах, де є збори на ЗСУ, менше 20-30 тис. грн, не буває. У Києві ми регулярно робили більше 100 тис. грн. У Львові ми якось зібрали 130 тис. грн. Це збори з одного концерту. Мені здається, що це хороший результат для групи нашого масштабу, не такого великого масштабу як інші гурти. Тобто ми, умовно, не «Антитіла», ми не є широко популярною групою, але у нас дуже лояльна аудиторія і вона дуже добра. Про це мені також говорив Олександр Сердюк – колишній комік, а зараз волонтер. Наші фанати нас дуже сильно люблять і пристають на ініціативи збору коштів.
«Коли Івано-Франківськ звільниться від Марцінківа, ми приїдемо з радістю»
В анонсах ваших виступів по Україні не знайти Івано-Франківська. Після 2018-го року так і не виступали в цьому місті? Воно закрите для вас зараз?
Ні, воно не закрите. Пару разів нас питали, чи виступатимемо. І навіть тоді, коли не було повномасштабної війни, я бачив, якою знервованою була паства мера Івано-Франківська тому я відмовлявся, бо не хотів конфліктів.
Наприклад, у Росії клуби часто відмовляють неугодним владі артистам. У Франківську таке є, саме такий механізм заборон? Наскільки сильно влада може впливати на бізнес приватних закладів?
Так, я думаю, що це могло бути як результат. Тобто він (міський голова) би міг написати якийсь пост, це могло б викликати якесь збурення. Ну і знову ж таки, я нічого не можу довести, але у мене є підстави думати, що те кримінальне переслідування, яке було проти нас після концерту в Івано-Франківську, було спричинене в тому числі через застосування адмінресурсу. Порушення справи відбулося з подачі міської влади чи людей, наближених до міської влади.
Чим завершилися обвинувачення?
Справа про групове хуліганство. Це серйозна стаття, це 4-5 років ув’язнення. Її зрештою було закрито за відсутністю складу злочину. Її один раз закрили, потім її поновила Івано-Франківська прокуратура. Тобто всередині вони намагалися щось з нею якось викрутити, але не вийшло.
Тобто ви боїтеся їхати до Івано-Франківська?
Слово «боїтеся» не дуже підходить. Просто це неприємна історія і не хочеться її повторювати. Я знаю, що нічого такого не буде, не буде криміналу, нас не посадять в тюрму, але «на фіга»? Я ж кажу, що такі скандали відбуваються не тому, що ми хочемо скандалу, а тому що так відбувається, тому що так стається.
Що має статися, щоб гурт виступив у Франківську?
Марцінків – це такий консервативний популіст, а-ля Орбан. Людина, яка паразитує на страхах і консерватизмі свого виборця. Тому ця історія, яка відбулася з нами в Івано-Франківську у 2018 році була абсолютно політичною. Мова не про якісь там мистецькі, культурні розходження у смаках. Нагадаю, ми брали участь у фестивалі Porto Franko, прекрасний фестиваль. Його спонсором був, бізнесмен Шевченко (співорганізатором фестивалю був Благодійний фонд бізнесмена і політика Олександра Шевченка, власника курорту «Буковель» – «Главком»). Він був конкурентом Руслана Марцінківа на мерських виборах.
Тому для Марцінківа було дуже важливо показати: Шевченко, його конкурент, привозить такий «сатанізм», таке неподобство до нашого християнського міста. Фестиваль став жертвою популістської політичної гри. Через ту ситуацію, яка виникла з нами, він більше в Івано-Франківську не проводиться.
Також можуть стати жертвами власники закладів. Тобто я припускаю, що мер може спровокувати якусь агресію в їхній бік, в бік клубу якогось і, звісно, нас, артистів. Тому щоб не провокувати цю агресію, щоб не спровокувати конфлікт, ми не приїжджаємо.
Марцінків – це консервативний популіст, а-ля Орбан
Чекатимете на прихід нового мера і тільки тоді повернетеся до Франківська?
Так, буду чекати. Я перечекаю, ми однозначно перечекаємо. Бо ми були при Кучмі, були при Ющенкові, при Януковичі, при Порошенку і при Зеленському так само. Думаю, коли Івано-Франківськ звільниться від Марцінківа, то ми приїдемо з радістю.
Бо в чому парадокс цього міста – воно так само як консервативне, так само і прогресивне в мистецькому плані. Там дуже-дуже потужна літературна, театральна і, власне, мистецька школи. Дуже прогресивні митці і дуже-дуже класна аудиторія.
«Кількість концертів за останній рік повернулася до довоєнних обсягів і, можливо, навіть зросла»
Як змінилися гонорари після початку повномасштабної війни? Взагалі яка ситуація на ринку, з колегами-артистами спілкуєтеся?
Не знаю як у інших, але у нас прибутки з концертів зменшилися: велика частка – коли більше, коли менше – йде на ЗСУ. Це по-перше. По-друге. Беручи до уваги те, що гривня знецінилась, думаю, що ми заробляємо менше, ніж перед повномасштабною війною, хоча кількість концертів за останній рік повернулася до довоєнних обсягів і, можливо, навіть десь і зросла.
У вас в репертуарі є пісні російською мовою. Після початку великої війни ви їх на концертах виконуєте? Взагалі яке маєте ставлення до пісень російською зараз?
Іноді виконуємо. Хоча я це не дуже люблю. Дивіться, у чому історія. Я відповідаю за музику, за тексти відповідає Володимир Пахолюк. Він намагався перекладати наші пісні російські українською. Тобто ті пісні, які саме чистою російською. Але в нашому випадку це не дуже виходить, бо найчастіше вони не перекладаються. Тобто їх неможливо перекласти, принаймні, Володимир так каже.
Ми у деяких містах, де знаємо, що пісні російською сприйматимуться гостро, взагалі їх не виконуємо. От є у нас пісня «Турничок», то ми питаємо в людей, чи хочуть вони її почути. Якщо люди скандують «Турничок!», то ми її співаємо.
Я вже не пам'ятаю з якого року, але це було ще перед повномасштабним вторгненням, Вова перестав писати російською. Але є в нас кілька пісень, які є таким от багажем, який неможливо скинути, бо це хіти.
У продовження теми перекладу пісень. Зараз чимало музикантів займаються перекладом свого репертуару. Який переклад вам здається найбільш вдалим і найменш вдалим?
Є такі випадки, коли це (переклад) дуже-дуже крінж (від англ. to cringe — ніяковіти. Жаргонізм, який означає дискомфорт й сором за щось, або за когось), як у випадку з Гаріком Кричевським (російськомовна пісня «Киевлянка», яка стала «Кияночкою»). Спеціально не слідкував (за перекладами), але от мені здається, що Кричевський зробив, скажімо, ще й з таким геополітичним присмаком нових геополітичних реалій переклад. Воно досить крінжово звучить, як на мене.
Тобто коли літературний переклад вдалий, то це ОК, коли не втрачається якась хітовість. Знаєте, це лотерея. Якщо основні слова, основний гук словесний в одній пісні може перекластися, то в іншій буде таке перекладене слово, яке ну ніяк не увійде.
От найвдалішим я би назвав пісню реперів OiFusk (Оі Фусик (це справжнє ім’я) народився у Донецьку та переїхав до Києва у 2014 році. Як пише «Слух», надихнувшись творчістю Юрія Каплана («Валентин Стрикало»), в університеті він якось у руки взяв гітару, щоб «співать дівчаткам солоденькі пісеньки». Oi Fusk є лідером та одним із засновників електронної формації GRVGRV, якій у 2023 р. виповнилося два роки), як це не парадоксально. Вони стару російськомовну пісню переозвучили. Тобто йде пісня російською і поверх неї якийсь відомий український стендапер читає український текст. Це не в музику, не спів, не в ритм, а просто так читає закадровий текст, як ніби перекладає кіно. І це дуже прикольно. Тобто це не рятує саму пісню, але як акт мистецтва рішення мені дуже сподобалось.
Ви буваєте у Німеччині, їздите до рідних. Які підстави маєте на виїзд, на який термін дозвіл вам видано?
Це трішки особиста тема. Є медична причина, чому мені дозволений виїзд, маю серйозне хронічне захворювання, яке почалося задовго до початку повномасштабної війни, воно підтверджене ВЛК. Як ви бачите, я цим дозволом дуже не зловживаю. Виїжджаю тільки до сім'ї і на якусь дуже невелику кількість концертів.
У Німеччині Олега Винника, часом, не зустрічали?
Ні. Я, до речі, в Берліні був всього один чи два рази, на вулиці з ним не зустрівся, їздив до іншого німецьке місто.
Чи не зловживають артисти можливістю виїжджати з країни під приводом збору коштів для армії? І як на це реагує публіка.
Знову ж таки, тут не можна всіх під одну гребінку. Потрібно дивитися хто що робить. Звісно, якщо людина їде в Америку з турами і привозить звідти $1 тис. тисячу доларів, то це якось дивно. Але я знаю, що і поп-, і рок-артисти деякі їздять і збирають великі суми, ТНМК наприклад. Якщо цим правом виїжджати не зловживають і займаються саме тим, для чого їх випускають, і ще й з користю для країни, то я тільки за.
Все залежить від аудиторії конкретного артиста. Якщо авдиторія, скажімо, нервово-патріотична, то від неї може прилітати хейт. А якщо аудиторія така, якій самій дай можливість і вона втекла б закордон, то вони на це схвально дивляться: «Красавчики, супер, молодці».
Наскільки я знаю з виїздами трохи складно зараз, досі тягнеться ця історія через відомого стендапера, який виїхав (стендап-комік Андрій Щегель проігнорував три повістки і втік з України. Про це він сам розповів в одному з інтерв’ю на початку березня 2023 р. Після цього Мінкульт заявило, що ускладнить порядок виїзду закордон митців – «Главком»).
Знаю, що деякі гурти скаржилися, що скандал зі Щегелем зірвав їм тур. Львівська «важка» група «1914» довго не могла виїхати притому, що вони досить популярні в металевій тусовці за кордоном.
Зараз ретельніше перевіряють документи, аби було відомо куди їдеш, хто запрошує, що ти привіз після попереднього виїзду, що у тебе з військово-обліковими документами, стоїш ти на обліку чи ти ховаєшся.
Чомусь саме до музикантів і стендаперів найбільша претензія
Вам з Володимиром неодноразово закидали «чому ви не на фронті?». Досі запитують? Що ви відповідаєте на це питання людям?
Взагалі нічого не відповідаю, бо більшість людей не на фронті. Це просто факт життя і питати кожного про це… От до мене сьогодні сантехнік зайшов. Я ж його не питаю, чому він не на фронті. Чомусь саме до артистів така дивна претензія.
Артисти – публічні люди, у центрі уваги...
Якась дуже дивна історія саме з артистами, бо той самий сантехнік коли до тебе заходить, робить тобі якусь роботу і ти платиш йому гроші. І я ж його не питаю, чи він задонатить з цього гонорару до ЗСУ, чи ні. Натомість артисти донатять, так як вкладаються вони, музиканти маю на увазі, у підтримку війська, мабуть, ніхто не вкладається. Хіба ще стендапери. Музика дає змогу на куражі, на єднанні людей зібрати гроші.
Але чомусь саме до музикантів і стендаперів найбільша претензія: «От як так можна під час війни?» і «Чого ви співаєте, чого ви танцюєте?». Можливо, людей просто дратує будь-яка позитивна вібрація під час війни.
Це заздрість?
Я навіть не списую це на заздрість. Люди справді травмовані (війною) і будь-який прояв яскравих позитивних емоцій викликає у них таке несприйняття. З цим треба жити. У нас травмоване суспільство, і треба не конфліктувати з цими людьми, а якось пояснювати те, що ти робиш.
Я взагалі цікаве помітив: дуже багатьох людей, які включаються на емоційній хвилі у хейт, якщо з ними персонально говорити, дуже швидко переходять в якесь раціональне, конструктивне русло. Ну, просто ставлю їм чіткі питання: «А чому ви думаєте, що так не можна?», «А що саме вам не сподобалося?», «А що саме ви про нас знаєте, врешті-решт?». Бо коли несеться ця хвиля, вони собі уявляють, що це якісь сатаністи, гомосексуалісти, які просто хочуть всіх образити, всіх принизити, над усіма посміятися. І коли вони під час спілкування бачать нормальних людей, хейт спадає. Багато у хейті колективного, стадного. Я не в сенсі образити, а в сенсі, що люди дуже ловляться на цю колективну емоцію. Ну якби у мене було багато часу, то я б з кожним, хто хейтить, поговорив, заспокоїв би і пояснив….
Ну це як комусь сподобається стриптиз чи фільми якісь, які іншим не заходять. У кожного свої вподобання.
У вас давно не виходив новий альбом. Коли фанати дочекаються?
Зараз ми випускаємо сингли. Є пару нових пісень, зовсім нещодавно вийшов сингл з артистом, якого ви всі знаєте (мова про співака EL Кравчук. Його ім’я не вказують – «Главком»), називається «Слуга» і він власне звучить у тому скандальному відео, яке розлетілося з подачі журналіста (Віталія Глаголи) на Драгобраті. Пишуться нові пісні, ми продюсуємо молодіжний реп гурт «Рожевий Бліндаж і Гав-Гав», туди сили вкладаємо, допомагаємо їм пісні писати.
Окрім того, скоро має вийти на вінілі «живий» альбом, записаний у студії. Був у нас такий проєкт, в якому окрім нас на сцені було багато дуже-дуже крутих музикантів: знаменитий український басист Андрій Арнаутов, мабуть, найкращий барабанщик Алік Фантаєв, який працював з багатьма зірками, від Каті Чилі до Земфіри, прекрасний Мітя Герасимов, прекрасна піаністка Саша Морозова. У такому складі ми робили кілька великих концертів і записали у 2018 році в студії пісні, які ніколи не видавалися, окрім як на концертах їх ніхто б не почув. От зараз ми хочемо це видати. Нові пісні також пишемо, але скоріше за все вони виходитимуть синглами, або в крайньому випадку міні-альбомом.
Михайло Глуховський, «Главком»
Коментарі — 0