Грузинський доброволець Ладо Гамсахурдія: Наше завдання – звільнити весь Кавказ від російської окупації

Ладо Гамсахурдія, командира «Кавказького легіону», що воює в Україні, заочно засуджено до 18 років тюремного ув'язнення й оголошено в міжнародний розшук. Про це повідомили російські пропагандистські медіа з посиланням на повідомлення Слідчого комітету РФ. Судове рішення виніс так званий «суд «ДНР» на окупованій Росією частині Донецької області.

«Вирок» грузинському добровольцю було винесено на тлі масових протестів у Грузії. Під час виборчої кампанії він заявив, що в разі, якщо «Грузинська мрія» залишиться при владі, то на країну чекає революція. Гамсахурдія навіть збирався приїхати в Грузію, але через небезпеку, яка йому загрожує через нові обставини, що виникли, поки що від поїздки утримується.

Від початку повномасштабної війни Росії проти України Гамсахурдія долучився до українського опору спочатку в «Грузинському національному легіоні», потім очолював підрозділ у «Кавказькому легіоні». Після двох років активних бойових дій Гамсахурдія очолив військовий комітет міжнародної організації «Кавказький союз», яка стала спадкоємицею організації «Круглий стіл – вільний Кавказ», заснованої 2020 року.

В інтерв'ю «Главкому» Ладо Гамсахурдія розповів про найімовірніші сценарії розвитку подій у Грузії, які він називає революцією. Доброволець також дав пораду президенту Саломе Зурабішвілі, а також пояснив мету кавказців, які воюють за Україну, і перерахував проблеми, з якими стикаються іноземні добровольці в ЗСУ.

Ладо, як ви сприйняли те, що окупаційний «суд у «ДНР» засудив вас до 18 років тюремного ув'язнення?

Це «суд ДНР»? Чесно кажучи, я думав, що вони мене вже давно засудили. Вони ж мене і до вироку називали терористом, тому нічого несподіваного. Я взагалі хотів поїхати до Грузії, уже практично був квиток у кишені. Ще під час виборчої кампанії в Грузії почалася кампанія чорного піару проти мене: що я терорист, що я хочу приїхати і кров пролити в Грузії. Але насправді це ж вони самі кров проливають. Зараз я думаю, як можу допомогти своїй батьківщині, коли нинішня влада тероризує грузинський народ. Я не та людина, яку можна, як мишу, в кут загнати. Знаєте, влада боїться нашої ідеології свободи. Ми хочемо звільнити весь Кавказ від російської окупації. У нас у Кавказькому союзі створено військовий комітет, який якраз працює вже два роки над тим, яким чином буде можливо звільнити Кавказ від росіян. Саме цього насправді боїться Росія, а не мене особисто.

Перед виборами в Грузії ви говорили, що в разі, якщо при владі залишиться «Грузинська мрія», у країні почнеться революція – ніхто не віддасть Грузію Кремлю. Те, що ми сьогодні спостерігаємо в Тбілісі, інших містах, уже революція?

Так, це вже початок революції. Можна революцією називати, чи ще якось. Головне, що відбувається опір тим проросійським силам, які фактично захопили владу в Грузії. Кремль не влаштується в Грузії. Якщо це в нього таки вийде, то це призведе до війни. Я вам більше скажу, Грузія стане ціллю для України, якщо на чолі Грузії буде своя для Росії людина Бідзіна Іванішвілі. Тобто Путін, коли йому буде потрібно, буде використовувати проти України грузинські порти. Приміром, порт в Очамчирі, в окупованій Абхазії, вже використовує проти України, оскільки Путін туди завів свої кораблі. Це, по-перше. По-друге, Росії потрібно, щоб Грузія була коридором для підсанкційних товарів, щоб вони проходили через Грузію в Росію. У цьому Росія залежить від Грузії. Щоб цього всього не сталося, проросійський політик не повинен бути на чолі Грузії. Насамперед, це потрібно самим грузинам, по-друге, Україні, а по-третє, взагалі всім демократичним країнам, усьому цивілізованому світу.

«Грузинська мрія» під час виборів відверто лякала виборців. Мовляв, якщо не вони, то буде війна з Росією, лякали населення грузинськими добровольцями, які воюють в Україні і приїдуть до Грузії зі зброєю в руках. Ви будете повертатися в Грузію і допомагати революції? У якій ролі себе бачите?

Грузинська влада говорила, що якщо виграє опозиція, тоді проллється кров. Але Ладо Гамсахурдія в Україні, а кров уже пролилася. Що Росія каже, то відбувається насправді зовсім навпаки. Це її стиль. Ми всі знаємо «русский мир»: нібито вони за мир, але насправді скрізь воюють. Влада Грузії говорила, що хоче миру, але сама почала протестувальників забивати ногами. Представники влади також зі зброєю в руках ходять, залякують протестувальників. «Тітушки» стрибають по журналістах. Це мир? Ні, ось так само чинить «Грузинська мрія». Коли я приїду в Грузію і що буду робити, це інше питання. Так, я на них, на владу злий. Просто хочу, щоб вони пішли, менше шкоди завдавали нашому народу, щоб вони призначили повторні вибори. Хоча особисто мене в Грузії немає, люди з Кавказького легіону там перебувають, беруть участь у мирних протестах. У нас є вся інформація, що насправді відбувається. 

Чим далі, тим події в Грузії більше схожі на те, що відбувалося в Україні у 2013-2014 роках на Майдані. Тоді були силові розгони і побиття протестувальників. Створення протестувальниками самооборони. І навіть новорічна ялинка в Тбілісі схожа на київську в грудні 2013-го. Далі в Києві були більш трагічні події, вбивства. Події в Грузії йдуть за таким самим сценарієм?

Така сама ялинка, чи ні, ці деталі не важливі. Головне, що ідеологія наша схожа. І в Україні, і в Грузії це ідеологія боротьби за свободу свого народу, боротьба проти впливу Росії. Ми хочемо демократії та незалежності для своєї країни.

Єдиний вихід із ситуації, що склалася, – перевибори. Грузинська поліція, яка була всьому приклад, сьогодні б'є жителів Грузії кийками. Вона так само ніби не помічає, як б'ють громадян «тітушки». Після того як відбулися реформи в поліції за президента Саакашвілі, такого насильства не було. «Грузинська мрія», очевидно, так просто з цієї ситуації не вийде. Щоб залишитися при владі, у них залишився один спосіб – стріляти в народ. І якщо вони це робитимуть, почнеться громадянська війна. На жаль, Іванішвілі та його підлеглі готові проливати кров народу, щоб залишитися при владі.

В експертному середовищі говорять про два варіанти розвитку подій. Перший – формування президентом і лідерами опозиції альтернативних органів влади, за участю силовиків, які переходитимуть на бік народу з подальшими перевиборами. Другий варіант – білоруський: коли влада силою зуміла придушити протести, а потім пересаджати всіх більш-менш активних громадян. Який сценарій імовірніший?

Головне, як себе поведе зараз політична опозиція. Я спочатку мав план, який запропонував, зокрема, президенту Саломе Зурабішвілі.  Я їй так і сказав, що у вас повна легітимність, за вас, за опозиційні сили проголосували більшість людей на виборах насправді. Отже, як майбутній уряд, беріть на себе відповідальність. Але вони не хочуть поводитися як влада, не хочуть брати відповідальність. План полягає в тому, щоб формувати альтернативний уряд Грузії, скасовувати закони, які ухвалювала «Грузинська мрія» і призначити перевибори. Для легітимних структур, які ще залишилися, потрібен захист. Потрібно створення народної армії. Для цього потрібно створювати альтернативну структуру, щоб людям було куди переходити на бік народу. Наприклад, народну гвардію, куди б увійшли добровольцями колишні силовики, або ті, які зараз захочуть приєднатися, люди, у яких є офіційно зареєстрована зброя. Усі ці люди зможуть захистити протестувальників. Таким чином гвардія змогла б захистити легітимного президента і легітимних депутатів. Якщо навіть не Зурабішвілі візьме на себе відповідальність, нехай інші політики візьмуть. Можливо, варто залучити тих губернаторів, які працювали під час президентства Звіада Гамсахурдія, депутатів-підписантів акта про незалежність Грузії. Крім Зурабішвілі, у нас же ще два президенти є – Михайло Саакашвілі та Гіоргі Маргвелашвілі. Усіх їх можна залучити до роботи. Але ані поки що чинний президент, ані інші лідери не хочуть брати відповідальність. Мовляв, народ, бийтеся з цими робокопами, а там якось буде. Ні, якось не буде. Якщо ніхто нічого не зробить, новий лідер з'явиться з народу.

Ладо Гамсахурдія: І в Україні, і в Грузії це ідеологія боротьби за свободу свого народу, боротьба проти впливу Росії

«У Грузії триває вирішальний тиждень для протестів»

На 14 грудня заплановані вибори президента Грузії, з якими закінчаться повноваження Саломе Зурабішвілі. Що далі? Адже це вирішальний для протестів тиждень?

Так, дійсно, вирішальний. Я говорив Саломе Зурабішвілі, що для легітимних інститутів влади, які залишилися, потрібен захист, що потрібно було б сформувати народну гвардію. Але вона назвала такі заклики провокацією. Коли закінчиться її термін повноважень, то, як вона каже, не піде з посади, оскільки нелегітимною вважає нинішню владу. Я вам можу сказати, як розгортатимуться події. Її просто фізично винесуть із президентського палацу, може так трапиться, що й у кайданках. З неї знімуть державну охорону також, рахунки заблокують. Від цього протест точно не виграє. Вони зрозуміють, що їм потрібен захист, просто буде вже пізно. Сьогодні ми маємо справу з тими політиками, які довго дуже міркують, які думають, що з Росією можна гратися, до кінця її не вважати ворогом. Але Росія – це ворог.

Ви народилися в Абхазії. Коли вам було 16 років, Росія пішла війною на Грузію й окупувала частину її території. А з початком великої війни РФ з Україною приїхали захищати Україну. Чим ви займалися до 2022 року?

Я закінчив Academy of Business and Technology. Потім працював у компанії з виготовлення меблів. Також працював у неурядовій громадській організації «Круглий стіл вільний Кавказ», яку заснував.

Чим вам запам'ятався початок великої війни в Україні?

Коли я тільки приїхав, то бачив, що в один бік з України їдуть жінки і діти. Черги біля кордону, пам'ятаю, тягнулися на кілометри. При тому в'їзд в Україну був без проблем, порожня дорога. Пам'ятаю, що люди діставали зброю свою, рушниці мисливські, навіть люди похилого віку. Народ самоорганізувався. Дух відчувався, усі рвалися воювати. Зараз ситуація змінилася. Немає такої згуртованості, як була спочатку. Не знаю в чому причина, ймовірно, російські спецслужби з цим якось працюють, але є і всередині ЗСУ невдоволення. На самому початку великої війни не було жодних розмов про зарплати. Аби була їжа, і зброя. Спочатку були добровольчі формування, потім вони стали структурними підрозділами різних частин, підписали контракти. Так, напевно, і має бути, має бути дисципліна, це нормально. Але з іншого боку, бюрократії стало більше. Звичайно, це добре, що потім і закордон на навчання людей відправляли. Пригадую, коли я воював на Донеччині, то взагалі не знав військової справи. Хоча всім розповідав, що служив у грузинському спецназі. Але це не так. Навчався сам просто на полі бою. Причому, робив це так швидко, що ніхто й не зрозумів, що я без підготовки. У мене було величезне бажання приєднатися до українського опору, тому так вчинив. Брав участь і в штурмах, і в розвідці був. Та різного роду операції виконував.

Зараз лави Кавказького легіону поповнюються? З якими проблемами стикаються ті, хто до вас долучається?

Так, зараз теж приходять. Але раніше були проблеми (з оформленням іноземних військових). Наприклад, мені потрібно підготувати 20 добровольців. Йде час, ми не встигаємо їх підготувати за той час, поки вони легально перебувають в Україні. Тобто коли закінчується підготовка, настає час мобілізації, закінчувалася дія їхніх документів, що дозволяють перебування в Україні. Були непоодинокі випадки, коли люди навіть три місяці не могли перебувати в Україні, тобто під час в'їзду їх належним чином не оформляли. Але це проблема вирішувана. До нас уже приходив правозахисник, ми говорили про те, що потрібно прискорити процедуру оформлення документів для законного перебування людей в Україні. Крім того, наші пропозиції були враховані в нещодавно ухваленому законі про службу в ЗСУ іноземців (26 жовтня президент Володимир Зеленський підписав закон №12023 Про внесення змін до порядку проходження військової служби за контрактом іноземцями та особами без громадянства). Він говорить про те, що за місяць мають відбутися всі оформлення, закон так само дозволяє підписувати контракти із ЗСУ особам без громадянства, або тим, у яких проблеми з пролонгацією дій паспортів. Військовий квиток прирівнюється в правах до свідоцтва на проживання в країні. Сподіваюся, цей закон допоможе. Він ще не досконалий, але ми працюємо над поліпшеннями. Ми хочемо домогтися, щоб військові, які приїжджають з-за кордону і воюють за Україну, мали такі самі права, що й українці, могли реєструвати в Україні власність, керувати нею, мали право відкрити банківські рахунки в українських банках тощо.

Що взагалі з-себе представляє Кавказький легіон, які типи завдань виконують його бійці?

Що стосується Кавказького легіону, то це не назва військової частини чи підрозділу. Під такою назвою він з'явився як об'єднання добровольців. Ті, хто приходить, або приходив до Кавказького легіону, після підготовки прямують до різних частин і підрозділів, які воюють на передовій. Люди, які підписали на півроку або на рік контракт, після його закінчення можуть далі його не продовжувати. На їхнє місце приходять інші. Це безперервний процес. У нас є група артилеристів, яка воювала на Херсонському напрямку в період херсонської операції зі звільнення обласного центру. Я особисто командував розвідувально-штурмовою групою, ми воювали під Миколаєвом. Звільнили територію, яка дала можливість просуватися далі на південь до Херсона. Бійці Кавказького легіону сьогодні воюють на різних ділянках фронту.

Щодо кількості добровольців Кавказького легіону, то можу сказати, що через мене за весь час пройшло до 1 тис. осіб: переважно з Грузії, були й колумбійці в нас, із країн Європи, Великої Британії, зокрема. Єдину правду, яку про нас пишуть у Росії, це те, що ми через соцмережі мобілізуємо людей, допомагаємо облаштуватися, навчаємо військової справи. Сам я два роки активно брав участь у війні, навчав нових добровольців практично біля передової.

Ви, зокрема, були в Курській області. Наскільки успішною вважаєте операцію на Курщині?

Коли ще ЗСУ не зайшли в Курську область, я думав, що потрібно було б перенести війну на територію ворога. Щоб потім мати можливість говорити про обмін територіями, мати сильну переговорну позицію. Яка ситуація зараз на Курщині я не знаю.

Яким ви бачите закінчення війни Росії проти України? Що буде перемогою для України?

Два роки я активно воював, зараз очолюю військовий комітет організації Кавказький союз, це 15 кавказьких військових підрозділів, які об'єдналися навколо ідеї військового комітету. Зараз моя робота відрізняється від минулої, я не на передовій, але все одно вона прямо пов'язана з війною. Якщо ми говоримо про перемогу України – це кордони 1991 року. Що стосується інших варіантів розвитку подій, то це справа можливостей. Якщо завтра не вдасться визволити країну, видавити ворога до кордонів 1991 року, тоді потрібно хоча б те захистити, що маємо сьогодні під нашим контролем.

Михайло Глуховський, «Главком»