Хмара згадав про референдум 91-го та міф про Чорновола

Дисидент, політв’язень, депутат Верховної Ради першого скликання Степан Хмара в інтерв'ю «Главкому» згадав, як 1 грудня 1991 року в Українській РСР відбувся референдум щодо проголошення незалежності України.

Він підкреслив, що у нього абсолютно не було сумнівів, що люди підтримають незалежність.

«Будучи депутатом, я дуже багато їздив, об’їздив усі області. За час роботи першої сесії на Донбасі я був кілька разів, на шахтах, на мітингах виступав, на засіданні Донецької міської ради. Тобто я бачив настрої людей. Інша справа, що неможливо було передбачити, що такий високий буде відсоток. Але те, що скрізь люди були налаштовані на незалежність, буквально у кожній області, це так. Окрім того я і в Криму тоді бував. Про цей регіон важко було судити, але і там більшість проголосувала за», - розповів Хмара.

За його словами, «серед червоних директорів не всі були за незалежність, серед компартійців, номенклатури також не всі були за». «Частина з них (з консервативної більшості Верховної Ради) були прихованими (комуністами), вони злякалися, намагалися не дуже висовуватися», - сказав Хмара.

Він також нагадав, що під час референдуму відбувалися вибори президента, на яких балотувалися В’ячеслав Чорновіл і Леонід Кравчук. Але більшість українців підтримали незалежність, а на виборах президента Кравчука, а не Чорновола.

Хмара заперечує твердження, що Чорновіл уособлював нові демократичні сили. «Я б не сказав, що Чорновіл уособлював нових політиків, це перебільшення, міф, бо він був недалеким політиком…», - заявив він.

На його думку, самі вибори президента були нонсенсом. «Їх проведення було величезною стратегічною помилкою. Я якраз був з тієї групи з 13-ти депутатів із частини Народної ради, які виступали категорично проти проведення виборів президента у 1991-му році», - зазначив Хмара.

«Одразу після ухвалення Декларації про державний суверенітет у 1990-му році, я вже заявляв тоді, слід негайно було приступати до підготовки виборів до Верховної Ради. Тому що, ухваливши декларацію, Верховна Рада того скликання виконала свою місію і слід було обов’язково провести перевибори до Верховної Ради, аби добитися демократичної більшості у парламенті. Тоді ж бо комуністи мали конституційну більшість. Про більшість тоді була така метафора, що 239 голосів прирівнювали до ізотопу урану, а насправді вони мали понад 300 голосів. На жаль, з моїх побратимів народних депутатів знайшлося тільки 13, які розуміли, що не маючи більшості у Раді ми далі гальмуватимемо розвиток і формування демократичних інститутів Української держави, виконавчої влади. Виконавча влада є основною, вона займається життєдіяльністю держави. Не маючи демократичної більшості ми не могли створити нормальний уряд. Саме тому ми виступали за те, аби спочатку відбулися вибори до Ради, а вже потім, на наступному етапі можна приступати і до формування інституту президента. Я і Чорноволу, і іншим кандидатам намагався втовкмачити у голову, що, хлопці, ніхто з вас не виграє тому, що у 2/3 областях у місцевих радах мали більшість комуністи, вони організовували цей процес. Нехай би Чорновіл набрав хоч 49% голосів, то все одно вони б зробили Кравчуку 51%. Сказав би, і в Чорновола було більше політиканства, ніж політики. Його неможливо було переконати, що «хлопці, програєте ж, не робіть цього»!» - пояснив Хмара.

Нагадаємо, 1 грудня 1991 року в Українській РСР відбувся референдум щодо проголошення незалежності України. Громадяни республіки мали підтвердити рішення Верховної Ради УРСР від 24 серпня, яким Україну було проголошено незалежною державою. На здивування багатьох політиків, понад 90% громадян, які взяли участь у голосуванні (явка за нинішніми мірками становила рекордних 84%), дали ствердну відповідь на одне-єдине запитання в бюлетені: «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?» Цікаво, що навіть у Криму 54% мешканців півострова проголосували «за».