Проти армії та за Путіна – ЗМІ розкрили, яка насправді ціна критики воєнкорів окупантів

Останнім часом в Україні стали дуже популярні ТГ-канали тих російських журналістів, що спеціалізуються на висвітленні військовій дій. Та це очевидна приманка для українського читача, пише Детектор медіа, адже насправді вони відпрацьовують кремлівські наративи.

За даними російської компанії «Медіалогія», що займається моніторингом у соцмережах, найбільше ці канали читали, коли російська армія втікала з Харківщини. Й саме тоді конфлікт між «воєнкорами» та офіційною пропагандою вийшов у публічну площину і тут стали очевидними деякі тенденції, що дозволяють краще розуміти працю цих воєнкорів окупантів.

По-перше, хоча цих каналів в РФ наліковується декілька десятків, за рахунок перепостів одне в одного, насправді їхня інформаційна стрічка виглядає фактично однаково і просуває єдиний порядок денний.

Наприклад, воєнкори Коц і Поддубний ще 25 березня повідомляли, що українська армія «в котлі під Києвом» і «артилерія подавляє залишки націоналістів у трикутнику Гостомель-Буча-Ірпінь», хоча насправді окупанти вже тікали до Білорусі.

По-друге, зв'язки з керівництвом Росії та спроби ці зв'язки приховати. Так, всередині літа за даними Bloomberg, група «воєнкорів» зустрічалась із Путіним, щоб донести до нього «катастрофічне становище російської армії» та вимагати мобілізації. Російські ж телеграм-канали заявили, що «воєнкорів» викликали на килим, щоби «прочистити їм мізки» за надмірну критику дій російського командування.

Друга зустріч нібито відбулась у кінці вересня, коли Харківщина вже була звільнена, а в Росії мали оголосити «часткову мобілізацію». Тоді Путін нібито дозволив публічно критикувати дії міністерства оборони у ЗМІ, аби випустити пару.

По-третє, праця воєнкорів спрямовується на виправдання дій військового керівництва, для чого використовується добірка універсальних цитат.

Невідомо чия цитата «не радійте у дні малих перемог, не засмучуйтесь у дні поразок» використовується під час поразок окупантів, а також після обміну українських військовополонених, яких росіянам обіцяли не обмінювати.

По-четверте, воєнкори закликають воювати по-справжньому, у тому числі бити по цивільній інфраструктурі України, аби «повернути Україну в Середньовіччя». Зараз вони радіють: фото й відео наших міст без світла – їхнє щоденне свято.

У п'ятих, є ознаки того, що вони перебувають під впливом адміністрації Путіна. Попри вдавану критичність, «воєнкори» завжди залишаються у руслі ключових кремлівських наративів. А головне, серед винуватців проблем, про які пишуть «воєнкори», ніколи не буває Путіна. Він – хороший, просто його всі обманюють і не кажуть усієї правди. Тобто працює одвічний принцип «цар добрий – бояри погані» і не чіпають Путіна.