Справа Ситника: апеляція вважає, що Печерський суд порушив право журналістів на таємницю джерел інформації

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Києва дійшла висновків, що слідчий суддя Печерського райсуду Києва В’ячеслав Підпалий не дотримався вимог КПК України під час задоволення клопотання Генпрокуратури з надання доступу до телефонних дзвінків та смс-повідомлень головного редактора програми журналістських розслідувань програми «Схеми» Наталки Седлецької за період з 19 липня 2016 року до 16 листопада 2017 року включно.

Про це повідомляє «Главком» з посиланням на повний текст ухвали суду, який 26 вересня оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Апеляційна інстанція аргументувала тим, що, відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі.

Разом з тим, суддя Підпалий не дотримався вимог п. 1 ч. 1 ст. 162 КПК України, з яких вбачається, що до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, зокрема, належить інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації. Журналіст має право на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду.

При цьому слідчий суддя Печерського райсуду виніс ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів Седлецької без належного на те обґрунтування, без додержання вимог законодавства та порушив її права як журналіста, що охороняються відповідними законами.

Наталія Седлецька

Таким чином, апеляція скасувала ухвалу судді Печерського райсуду від 27 серпня, постановивши нову, якою дозволила Генпрокуратурі зняти відомості в оператора мобільного зв’язку за абонентським номером Наталки Седлецької за 19 липня 2016 року до 16 листопада 2017 року включно з прив’язкою до базових на столичних вулицях Сурикова, Богданівська, О.Шовкуненка, В. Липківського, провулку Я. Хомова, проспекті Повітрофлотський та Солом'янській площі (фактично радіус, де базується центральний офіс Національного антикорупційного бюро «Главком»).

Крім цього, за даними проекту Prosud, спочатку було зареєструвано клопотання ГПУ стосовно журналістки Христини Бердинських, де суддею мав бути В’ячеслав Підпалий. Одразу після Бердинських зареєстрували клопотання щодо Наталки Седлецької, однак суддю не визначали: справу «підшили» до Підпалого. У підсумку, суддя Підпалий дозволив отримати дані щодо усіх контактів, дзвінків, смс, а також місця знаходження журналістів при таких контактах за 1,5 роки.
Як повідомляв «Главком», 18 вересня Європейський суд з прав людини ухвалив рішення застосувати «Правило 39» свого Регламенту – про невідкладні тимчасові забезпечувальні заходи щодо справи головного редактора програми «Схеми» Наталки Седлецької та вказав уряду України, що він має «забезпечити утримання органів влади від доступу до будь-яких даних, наведених в ухвалі слідчого судді Печерського суду від 27 серпня 2018 року».

Заборона на доступ до даних з телефону журналістки діє протягом місяця – до 18 жовтня 2018 року. Цей час дається захисту Наталки Седлецької для підготовки та направлення повної скарги до ЄСПЛ, яку суд розглядатиме «в пріоритетному порядку», йдеться у документі.

Як відомо, ГПУ звинувачує директора НАБУ Артема Ситника, що він розголосив дані, які є таємницею слідства, під час спілкування «офф рекордс» з журналістами. Маються на увазі, обставини досудового розслідування справ Мартиненка, Онищенка, Кулика та вилучених «$1,5 млрд Януковича». А також відомості про обставини особистого життя колишньої цивільної дружини екс-військового прокурора сил антитерористичної операції Кулика Ірини Німець, яка у досить вульгарній формі висловлювалась стосовно претензій правоохоронців.

Пізніше запис розмови директора НАБУ був «злитий» у відкритий доступ в Інтернеті.