Військовослужбовці в місцях постійної дислокації не мають умов для нормального життя

Військовослужбовці живуть у наметах у пунктах постійної дислокації, частково орендують житло в місцевого населення за власний кошт. Окрім того, через неукомплектованість Збройних сил відбувається фізичне та психічне перевантаження військовослужбовців, адже бійці змушені замість чотирьох-п'яти місяців перебувати на передових позиціях до одного року. Про це розповів представник уповноваженого Верховної Ради з прав людини з питань захисту прав військовослужбовців Святослав Стеценко під час прес-конференції в прес-центрі «Главкома».

«З комплектуванням ЗСУ є проблема. Це призводить до значного перевантаження фізичного та психічного військовослужбовців. Це призводить до того, що перебування на передових позиціях у зоні бойових дій триває по кілька місяців. Якщо раніше це було три-чотири місяці, то зараз це буває понад вісім місяців і понад рік. Через отримані психічні бойові травми, відсутність належних умов для фізичної та психічної реабілітації військовослужбовців накопичуються проблеми в стосунках і у військових колективах, і в тих, хто уже звільнився», – розповідає Стеценко.

За його словами, під час моніторингових візитів командири підрозділів, що перебувають і в зоні АТО, і в місцях постійної дислокації неодноразово наголошували на величезній кількості розлучень, коли дружини розлучаються через те, що чоловік фактично рік, два відсутній вдома. І гроші, які отримує військовослужбовець цього не компенсують.

«З іншого боку через отримані психічні бойові травми, відсутність належних умов для фізичної та психічної реабілітації  військовослужбовців накопичуються проблеми в стосунках і у військових колективах, і в тих, хто уже звільнився. В країнах, на які ми орієнтуємося, якщо казати про стандарти НАТО, проводилися численні дослідження стану бійців, що виконували бойові завдання. У цих країнах прийняті відповідні нормативи, а саме - військовослужбовець не може перебувати в зоні бойових дій, де є загроза його життю, понад 75 діб. Бо тоді настають такі наслідки для психіки, які важко потім здолати. У нас таких нормативів немає. Нам невідомі жодні наукові дослідження, які проводилися з цього приводу, у нас не встановлено одних норм, і у нас вважається, що 8 місяців перебування в зоні бойових дій, де є загроза життю бійця, є нормальним явищем», - стурбований Стеценко.

Наступною проблемою є стан забезпечення військовослужбовців житлом, як особистим, так і казарменими приміщеннями та будівлями й спорудами в пунктах постійної дислокації.

«Деякі військові частини, деякі бригади, які були сформовані в 2014 році, наразі взагалі не мають в пунктах, призначених для постійної дислокації, умов для нормального життя. Так, моніторингові візити до з’єднаних частин, які розташовані в Сумській області в містах Конотоп, Шостка, Воронеж свідчать про те, що попри чисельні обіцянки, які робилися публічно, побудувати для військових військові містечка, на цей час зроблено дуже мало, навіть те, що було заплановано будівництва казармених приміщень, їдальні в Глухові, не виконано. За планом Міноборони ці роботи мали бути закінчені до 30 травня 2017 року, а моніторинговий візит показав, що вони не будуть  закінчені», - продовжує представник Уповноваженого.

Військовослужбовці живуть у наметах в пунктах постійної дислокації. Частково орендують житло у місцевого населення.

«Хочу зазначити, що у військовослужбовця за контрактом рядового, сержантського складу ці витрати не компенсуються. Офіцерам компенсують ці витрати лише за певних умов. Кошти, які заробляє військовослужбовець, не повинні йти на забезпечення його службової діяльності, ці кошти належать його родині. Адже його дружина, діти, внуки мають за щось жити. Коли військовий мусить витрачати кошти на себе, щоб створити елементарні умови життя як військового, то, звичайно, це викликає проблеми в їхніх родинах. І який настрій в цих людей захищати країну, якщо країна не захищає його родину», - стурбований Стеценко.

Через відсутність належних умов для проживання військовослужбовців є проблеми з комплектуванням військових частин. В деяких навчальних центрах некомплект такий, що він значно ускладнює бойову підготовку.

«Даруйте, якщо навчальному підрозділу не вистачає офіцерів та сержантів-інструкторів, то повноцінну підготовку курсантів, які там проходять навчання, попри все бажання командування навчального центру, попри все бажання офіцерів, які там служать, неможливо надати. Наприклад, якщо в школі в одному приміщенні буде сидіти в класі перший, третій і п’ятий клас, і один викладач буде одночасно проводити шкільний урок з трьох різних предметів, то який буде результат? Те саме і в Збройних силах», - розповідає Стеценко.

Через неналежні умови проживання, через некомплектність військових частин у багатьох частинах і підрозділах відсутні умови для повноцінної бойової підготовки. Фактично ці частини, коли виводять в зону бойових дій, пункти постійної дислокації, на полігони, не мають достатніх умов для відновлення фізичного та психічного стану військовослужбовців.

За моніторингом представника Уповноваженого, в одній з військовий частин, розташованих в Сумській області, збільшилася кількість звернень до лікарів з інфекційними захворюваннями, з загостренням хронічних хвороб. Щомісяця половина особового складу військової частини хворіє через неналежні умови проживання.

«Там, де вони розташовані, ці території навіть не належать Міністерству оборони. Якщо навіть Міноборони і хотіло б щось покращити, то воно не має права там здійснювати жодних будівельних та ремонтних робіт, не має права копійки вкласти», – зазначив Стеценко.

Дивіться запис прес-конференції: