Сергій Дібров: Витік особистих даних учасників та свідків подій 2 травня 2014 року в Одесі спонукав їх до втечі
На думку активіста «Групи 2 травня», всі причетні до трагедії покинули країну
Одеський журналіст і блогер Сергій Дібров – один з представників експертної «Групи 2 травня», головною метою якої є альтернативне розслідування трагічних подій у місті в 2014 році. Як відомо, 2 травня 2014 року в результаті трагічних подій шестеро осіб було вбито та значно більше людей зазнало тілесних ушкоджень під час масових заворушень на вулицях міста, а 42 особи загинули в результаті пожежі в місцевому Будинку профспілок.
Зібрана групою інформація передана правоохоронцям, гуманітарним організаціям, вона є у відкритому доступі. Зараз він моніторить судові справи щодо учасників подій шестирічної давності і в інтервʼю «Главкому» визнає, що винних притягнути до відповідальності практично неможливо.
У 2014 році була створена тимчасова слідча комісія Верховної Ради щодо одеських подій. Чим закінчилась її діяльність?
Звіт тимчасової комісії Верховної Ради на чолі з Антоном Кіссе був дуже неоднозначним: він містив бездоказові політичні звинувачення, крім того мали місце скандали із внесенням змін у вже проголосований текст. У підсумку він так і не був затверджений Верховною Радою – у листопаді 2014 року проєкт постанови про звіт комісії було відкликано з розгляду парламенту. У 2019 році мала місце спроба створення ще однієї комісії, однак депутати так і не проголосували за це.
Чи можна сказати, що проросійські організатори сутичок на Грецькій планували бійню і захоплення міста заздалегідь?
Я схиляюся до думки, що сутичка була швидше спонтанна. Можливостей і наміру захопити місто повністю серед її учасників не було. Ті учасники акцій з боку «Антимайдану», з якими мені довелось спілкуватись, говорили, що сподівались на міліцію, яка відгородить одних від інших і що все закінчиться, як це було завжди: учасники мітингу покидаються над головами правоохоронців якимось сміттям, і розійдуться кожен своєю дорогою. Але міліція не змогла забезпечити порядок, і протистояння переросло в сутички.
В Одесі розміщується російське дипломатичне представництво, з якого нещодавно було вислано консула. Чи могли бути причетні його працівники до ескалації напруженості в місті?
Немає твердих доказів, що російські дипломати брали участь саме в подіях 2 травня. Але багато років до того, ця установа активно фінансувала проросійські рухи у місті. Кажуть, що одеське диппредставництво – одне з найбільших російських консульств у світі, і діяло воно дуже інтенсивно. Але ж крім консульства є й інші канали, через які можна було фінансувати проросійські акції. Наприклад, Одеська митрополія Російської православної церкви на чолі з митрополитом Агафангелом, різні громадські організації.
Є версія, що до фінансування проросійських структур в Одесі був причетний віце-консул Ігор Цвєтков, який загинув на території дипустанови за дивних обставин в 2009 році.
Дійсно, самогубство віце-консула було резонансним. Тим більше, що Цвєтков був загадковим працівником дипустанови: про сам факт його існування ми дізналися лише після його смерті. Єдине його фото, яке нам вдалося знайти – під час якогось із «російських маршів» у місті, коли він стояв і фільмував цю подію.
Оскільки самогубство сталося на території дипустанови, обставини смерті точно встановити важко. Доводилось чути, що певні суми через цього дипломата точно проходили і суїцид він вчинив після складання фінансового звіту. Враховуючи, що під час самогубства у приймальні перебували його дружина та донька, які не мешкали на території консульства, я припускаю, що йшлося про його повернення додому.
Є дані про те, що 2 травня 2014 року проросійські активісти активно спілкувалися з абонентами із Російської Федерації. Про це, зокрема, говорив начальник ГУ Нацполіції в Одеській області Сергій Пантелєєв. Щось відомо про цих абонентів?
З Росії керівництво діями «Антимайдану» здійснювалося постійно. Зокрема, 3 березня під час спроби штурму будинку обладміністрації було зафіксовано спілкування заколотників з помічником Сергія Глазьєва, на той час – радника Путіна. З українського боку з ним розмовляв очільник «Союзу православних громадян» Валерій Кауров, який на той час вимагав від облради оголосити референдум про відокремлення. Переговори з Глазьєвим він вів прямо із залу засідань ради. Наприкінці квітня Кауров оголосив себе «президентом Одеської народної республіки», що одеські антимайданівці зустріли без ентузіазму, оскільки і в їх середивищі цей персонаж був вкрай токсичним. 2 травня Кауров перебував в Євпаторії на зʼїзді таких самих «народних президентів», звідки телефонував на Куликове поле, обіцяючи своїм прихильникам російську підтримку і наступ російських танків з Придністровʼя.
Зараз про місто Одесу часто згадують у новинах в контексті суду над Сергієм Стерненком. Чи проявляв якусь активність Стерненко в 2014 році?
Про Стерненка, якому на час тих подій було 19 років, в Одесі мало хто чув. Людина просто ще не встигла «засвітитись» в такому молодому віці. Наприкінці березня він очолив осередок «Правого сектору», кістяком якого стали одеські футбольні фанати. Тоді навколофутбольна публіка теж розкололася, інша її частина пішла до «Антимайдану». 2 травня люди із цієї спільноти опинилися по обидва боки протистояння
Однозначно можна сказати, що великих жертв можна було б уникнути, якби до Будинку профспілок вчасно приїхали пожежники. Тим більше, що на гарячу лінію відповідні дзвінки надходили регулярно – відповідні записи є в інтернеті. Це питання розслідувалось?
Поза сумнівом, відповідальність за те що сталося лежить на колишньому начальнику Головного управління ДСНС України в Одеській області Володимиру Боделані. Це – син екс-мера Руслана Боделана, який за три роки до цього, маючи звання лейтенанта запасу, потрапив одразу на генеральську посаду. І протягом цих трьох років зробив карʼєру, хоч виріс в званні до майора, але командував у своєму главку полковниками, при цьому був зовсім не готовим до діяльності в екстремальній ситуації.
Під час подій в центрі міста протестувальники розгромили пожежну машину, яку використовували як таран. Її попалили, помʼяли, пробили колеса – тобто, нанесли матеріальної шкоди. Саме тоді Боделан подзвонив до підлеглих і заборонив без його наказу виїздити на виклики.
Згодом він сам приїхав на Куликове поле, пересвідчився в тому, що тут є пожежа – пройшло десь близько сорока хвилин від першого дзвінка в пожежну службу – тоді тільки він дозволив виїзд. І машина зʼявилася буквально за три хвилини, бо пожежне депо знаходилося в пʼятистах метрах від будинку профспілок
Я бачив протоколи допитів пожежників: вони дивилися по телебаченню про події на Куликовому полі, але при цьому не виїздили на пожежу через заборону свого керівництва. Як тільки команда зʼявилася, вони одразу ж виїхали. Вони також згадують агресію, з якою зустрілися, люди готові були їх бити за таке запізнення. Присутні на площі забрали у пожежників драбини, на яких самі полізли знімати людей з третього поверху.
Без сумніву, це був завідомо незаконний наказ, тому що статут і закон вимагають виїздити на будь-яке повідомлення про пожежу. Але Боделан довгий час не визнавав цього. Він казав, що в першу чергу мав зберегти людей та техніку, на вулицях йшла стрілянина – тому, на його думку, він не діяв незаконно.
Нещодавно телеканал «Наш» просив мене підтвердити чутки, що не виїздити на пожежу Боделану начебто наказав хтось «згори». Щодо такої версії мушу відповісти, що у нинішнього громадянина Росії пана Боделана було сім років для того, щоб сказати, хто саме надав йому такий наказ. Однак нічого схожого ми від нього не почули, наскільки мені відомо, у приватних бесідах стверджував, що в тих обставинах вчинив правильно.
Як склалася його доля?
Володимир Боделан зараз має російський паспорт, він працює в Сімферополі на керівній посаді в окупаційній адміністрації Криму, очолює «Центр стратегічних досліджень цивільного захисту МНС РФ». Були повідомлення про те, що він є водночас позаштатним радником голови окупаційної адміністрації Сергія Аксьонова.
Губернатор Саакашвілі намагався якось інтенсифікувати це розслідування?
Саакашвілі особисто не переймався долею розслідування. Але одночасно з ним в область прийшов ще один представник «грузинської команди» – Георгій Лорткіпанідзе. Колишній заступник міністра внутрішніх справ Грузії очолив управління Національної поліції в Одеській області і за його часів відбулась цікава подія. Слідче управління МВС, яке фактично розвалило справу, якраз шукало можливості спихнути її на когось іншого. Таким чином, розслідування передали за місцем скоєння злочину – правда, не в Приморський райвідділ поліції, а до обласного слідчого управління. На мою думку, така передача справи не дуже узгоджується із законодавством, але це відбулось. І саме тоді, нарешті, через два роки після подій, розпочались бодай якісь слідчі дії. Місяців за сім слідство зробило більше, ніж за два роки до того, були названі деякі винні – вони, правда, на той час вже знаходилися в Росії.
А скільки зараз людей засуджено по цій справі?
Власне за загибель людей не засуджений ніхто. Зараз йде судовий процес проти колишнього начальника ГУ МВС України в Одеській області Петра Луцюка, але там настільки дивно сформульоване звинувачення, що його швидше за все виправдають. Його звинувачують у ніби навмисному невиконанні службових обовʼязків з метою вбивства людей. Слідство намагається довести, що він начебто знав, що будуть загиблі в будинку профспілок і тому навмисне, щоб цьому сприяти, він не реагував.
Ще кількох підлеглих Боделана судять вже пʼятий рік і теж без особливої перспективи. Мова йде про взятих під арешт його колишнього заступника Віктор Губая, начальника чергової зміни Юрія Швиденка і помічника начальника зміни Світлану Коєву.
19 затриманих антимайданівців, яких було притягнуто до відповідальності, було у 2017 році виправдано – в першу чергу через те, що слідство було проведено неякісно, і не надало суду належних доказів. Розслідування фактично саботував начальник обласного слідчого слідчого управління МВС Дмитро Цвєтков, під керівництвом якого частина речових доказів зникла, частина була знищена, експертам не дали повноцінно працювати в будинку профспілок тощо.
За ґратами щоправда залишалися ще два учасники одеських подій – антимайданівець Сергій Долженков (колишній міліціонер, лідер «Одеської дружини», відомий також як «Капітан Какао») та громадянин РФ Євген Мефьодов, але звинувачувались вони не в «справі 2 травня», а у справі про заклики до повалення конституційного ладу, здійснені раніше – під час велопробігу до Миколаєва у березні 2014 року. В 2019 році обох випустили під заставу, гроші на яку вніс народний депутат від ОПЗЖ Микола Скорик. Справа проти одного євромайданівця Сергія Ходіяка, якого затримали на місці подій із рушницею, тягнеться вже два роки і буде тягнутися, певно, ще довго. От і все, ніяких нових справ не порушувалось.
Скільки раз мінялися слідчі групи в розслідуванні подій 2 травня?
Зауважу одразу, що в 2014 році було порушено декілька справ, які розслідувалися окремо одна від одної: щодо дій антимайданцівців, щодо дій правоохоронців та щодо загибелі людей на Куликовому полі. Частіше всього говорячи про «справу 2 травня», ми маємо на увазі останню. Тут слідчі групи мінялися тричі. Спочатку розслідування вели підлеглі згаданого вже Цветкова, які зробили все, щоб ускладнити роботу слідчих. Вже 3 травня були зачищені всі сліди подій на Грецькій площі та – значною мірою – в будинку профспілок. Потім з МВС стався витік особистих даних свідків та учасників тих подій, що одних злякало, інших спонукало до втечі.
Потім справу, враховуючи особливу важливість, передали до Головного слідчого управління у Київ, а ті передали її вже підлеглим Лорткіпанідзе. Причому, сталося це на другий же день після гучної прес-конференції «Групи 2 травня», де ми звернули увагу на те, що йде не розслідування, а профанація. Вона не закрита і зараз: частково її матеріали відокремили і передали до суду (який, як уже згадувалось, виправдав 19 її фігурантів), частково розслідування триває.
Чи можна говорити, що хтось спеціально гальмував розслідування?
Про саботаж можна говорити тільки стосовно Цвєткова – людини, яка згодом виїхала до Москви, де відверто хизувалася, як їй вдалося «розвалити» розслідування справи. В основному ж розслідування загальмувалось через масштаб злочину, некомпетентність слідчих та відсутність політичної волі довести його до кінця.
Чому так багато уваги приділяється особі Дмитра Фучеджі, адже він був лише заступником Луцюка?
Одразу після 2 травня Фучеджі пішов на підвищення: Луцюка зняли і він став виконувачем обовʼязків керівника обласної міліції. Але вже 4 травня він особистим розпорядженням відпустив з-під варти десь близько ста людей, що були затримані по гарячим слідам на місці протистояння. Важко дати однозначну оцінку цьому рішенню. Не треба забувати, що 4 травня в Одесі протистояння досягло свого апогею, натовп антимайданівців пішов брати штурмом міське відділення міліції, де до того ж була зброярня. Якби зброя потрапила до рук натовпу, у місті почалася б просто ніким не контрольована стрілянина. Тому розпорядження Фучеджі випустити затриманих в обмін на відмову від штурму відділку можна розглядати як таке, що відповідало поточній ситуації. Але саме через нього проти Фучеджі порушено кримінальну справу.
А хто з фігурантів подій зараз залишився при посадах?
Що стосується колишнього міліцейського керівництва – на рівні заступника начальника обласної міліції всі в строю, всі працюють. Керівник Приморського райвідділу Михайло Пасєчніков, хоч і ходив на допити до прокуратури, продовжує працювати в Національній поліції.
Більшість організаторів бійні вільно втекли з України. тобто їхніх свідчень не має у матеріалах справи. Чому і хто випустив?
Тікали в першу чергу тому, що не було політичної волі когось затримувати. Дехто із фігурантів подій ще довгий час залишався в Одесі, наприклад той же Боделан встиг навіть балотуватися в жовтні 2014 року до Верховної Ради по округу в Ізмаїлі. Кримінальну справу проти нього за ст. 135 (залишення в небезпеці) відкрили тільки на початку 2015 року, а втік до Росії він у 2016, в розшук був оголошений ще пізніше.
Інші теж мали цілком достатньо часу для підготовки до втечі. А вже куди тікати, то кожен вирішував сам. Фучеджі, наприклад, мав брата, який колись очолював МВС Придністровʼя, тож втік з-під домашнього арешту туди. Цікаво, що перебуваючи за межами країни, він зумів офіційно оформити вихід у відставку і пенсію. Зокрема, протягом 2014-2016 років йому нарахували 150 тис гривень. При цьому в 2017 році Росія відмовилася видати Фучеджі Україні через те, що той отримав російський паспорт.
«Група 2 травня» прийшла до єдиної думки, хто був винний в подіях шість років тому?
Наша ціль – не називати винних, а лише максимально зібрати факти для громадськості та правоохоронних органів. Юридично встановити вину означає назвати конкретну персону, хто саме кинув ту пляшку, від якої загорівся будинок профспілок. А ми не можемо навіть визначити, з якого боку вона була кинута, тому що запальною сумішшю кидалися одні в одних з обох сторін.
Щодо того хто стріляв у людей – ми можемо точно говорити лише за антимайданівця Віталія Будька (Боцмана), щодо інших у нас є тільки підозри.
Микола Поліщук, «Главком»
Коментарі — 0