Чорна карма Рябошапки

Перший генпрокурор президента Зеленського пробув на своїй посаді шість місяців і 5 днів. 263 голосами Верховна Рада звільнила із посади генерального прокурора Руслана Рябошапку. Цій події передували кілька днів невизначеності щодо майбутнього очільника ГПУ. Здавалося, він сам не вірить у те, що це відбувається саме з ним.

Як так сталося, і чому ще одну людину з обойми президента, яка пройшла з ним усю виборчу кампанію, викинули з команди, услід за прем’єром Гончаруком і головою Офісу президента Богданом? 

Під час зустрічі 3 березня з послами G7 Руслан Рябошапка розраховував на підтримку перед розглядом його долі у парламенті. І він її отримав. Посли побачили «значний прогрес» у реформуванні прокуратури. Але похвала країн Заходу зіграла з очільником прокуратури злий жарт і навпаки ще більше роздраконила як президента Зеленського, так і парламентарів, які з дивним ентузіазмом взялися «вішати» того, кого ще влітку президент Зеленський називав «на 100% своєю людиною».

Питання відставки генпрокурора Руслана Рябошапки цього тижня активно просував «слуга народу» Макс Бужанський (який чи не з перших місяців активно критикував генпрокурора за мляве доведення кримінальних справ до суду). Хоча у те, що ця ініціатива належить одному депутату вірити важко. Після відставки голови офісу президента Андрія Богдана Рябошапка втратив політичний тил, і кілька тижнів вистачило, аби «політична доцільність» його відставки була підтримана як новим головою ОП Андрієм Єрмаком, так і самим Володимиром Зеленським.  

У пояснювальній записці до постанови причини зазначені прості: «не продемонстрував будь-якої активності у розслідуванні протиправної діяльності найвищих посадових осіб держави». Серед переліку резонансних справ, нерозслідування яких закидали тепер уже ексгенпрокурору: справи Гладковського, Садового, Альперіна, Гандзюк. Цікаво й те, що депутати від «Слуги народу» під «нерозслідуванням» кримінальних справ мали на увазі відсутність просування розслідування у «справі Порошенка», хоча жодної згадки про нього у парламентській постанові немає. Напередодні голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія заявляв, що останньою краплею для парламентарів, щоб почати збір підписів для відсторонення генпрокурора, була нібито його відмова підписати подозру щодо п’ятого президента Петра Порошенка.

Так чи так, за перші півроку при владі президента Зеленського й справді жодна резонансна справа, про які йшлося в постанові, не була доведена до кінця, тобто не завершилася вироком суду. Враховуючи те, як грізно звучала передвиборча обіцянка Зеленського «Весна прийде – саджати будемо», рішення відставити генпрокурора, який не може забезпечити швидких і видовищних посадок, виглядає цілком прогнозованим.  Хоча, треба відразу сказати, що підготовка до суду резонансних справ – це точно не справа п’яти хвилин. І, можливо, навіть не п’яти місяців, оскільки кожна з них – сотні томів матеріалів. Але нетерплячість Зеленського і страх утратити рейтинг диктує іншу тактику. «Моя особиста думка дуже проста – немає результату, не повинен займати місце», – заявив президент, таким чином увімкнувши зелене світло до відставки Рябошапки.

Сам Руслан Рябошапка в рамках нещодавнього звіту правоохоронних органів перед парламентом наголосив, що не бачить підстав для своєї відставки. До своїх здобутків зараховує реформу Генпрокуратури, починаючи з перейменування структури, адже з 2 січня вона має назву Офіс генерального прокурора. Реформування, яке так і залишилося незавершеним, передбачає утворення 12 департаментів, вісім окремих управлінь, дві спеціалізовані прокуратури, та зменшення кількості працівників відомства на одну тисячу осіб, до 1,5 тисячі.

Відповідаючи на закиди про повільне розслідування справ, колишній очільник Генпрокуратури посилається на розслідування, які тривають у багатьох справах. Так, зокрема, днями в інтерв’ю «Главкому» він розповів, що не може наразі розкривати усіх деталей, які знає про справу вбивства Павла Шеремета, оскільки ще триває досудове розслідування. Окрім того, задля розслідування корупції посадовців категорії «А», каже Рябошапка, створена ціла антикорупційна структура. А відповідальність за результати розслідування гучних справ мають нести також НАБУ, САП і Антикорупційний суд.

Ще в середу джерела «Главкома» повідомляли, що з Рябошапкою «питання вирішене». Хоча, він, судячи з усього, здаватися не збирався до останнього. А в четвер пообіді зробив «хід конем», згадавши, що насправді йому закидають гальмування розслідування «справи Порошенка».

За повідомленням джерела «Главкома», Рябошапка відправив на досудове розслідування у НАБУ кримінальне провадження, яке Державне бюро розслідувань готувало щодо п’ятого президента Петра Порошенка, та яке, на думку генпрокурора, було підготовлено нефахово і мало всі шанси бути розгромленим у суді. За даними джерела, підстава відправлення провадження на досудове розслідування у НАБУ – це частина 5 статті 36 Кримінального процесуального кодексу: «Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їхні перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування». При цьому, як ідеться у статті 36 Кримінального процесуального кодексу, забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування.

Можна припустити, що передача «справи Порошенка» до НАБУ і була справжньою останньою краплею, яка визначила долю Рябошапки. У кулуарах парламенту кажуть, що після цього вчинку Зеленський телефонував Рябошапці, очевидно вимагаючи терміново підписати підозру у цій справі. Хоча сам президент із трибуни заявляв, що на правоохоронні органи тиску не чинить. Є підозра, що оливи до вогню доливала тимчасова виконувачка обов’язків директора Державного бюро розслідувань Ірина Венедіктова, слідчі якої і готували відповідну підозру. У Верховній Раді вона пішла в публічний наступ на Рябошапку і навіть заявила про неефективність правоохоронної реформи. «Ми гаємо час. Ми втрачаємо докази… Організація Офісу генпрокурора побудована таким чином, що на цей час у понад 1 тис. провадженням ДБР не призначено процесуальних керівників. Відповідно те, що їх фактичне розслідування заблоковано», – заявила Венедіктова. Яка, до речі, також розглядається як один із можливих очільників Генпрокуратури.

Безславний похід

За призначення Руслана Рябошапки генеральним прокурором пізно ввечері 29 серпня минулого року проголосувало 312 народних депутатів. Виступаючи перед депутатами, новообраний прокурор анонсував радикальні зміни «батогом і пряником». Тодішній вибір президента Володимира Зеленського можна пояснити антикорупційною спрямованістю кар’єри Руслана Рябошапки. Він понад 10 років працював на різних посадах, зокрема в Мін’юсті, які так чи так пов’язані з боротьбою із корупцією. Тобто в очах Зеленського він був саме тією людиною, яка мала втілити передвиборчі гасла, з якими нинішній президент виграв вибори.

«Це нова людина, і це на 100% чесна людина», – переповідав у жовтні 2019-го Володимир Зеленський про те, як згадував про Рябошапку під час своєї розмови з президентом США Дональдом Трампом. Але з того часу багато води спливло. І сьогодні Руслан Рябошапка опинився у ситуації, яку вже мав у червні 2017 року, коли залишив посаду члена Національного агентства з питань запобігання корупції, куди його активно «проштовхували» громадські активісти-антикорупціонери за підтримки окремих західних посольств.  

Тоді він мріяв обійняти посаду голови НАЗК, а коли це не вдалося, звинуватив голову організації – Наталію Корчак – у порушенні закону. Окрім того, він не знайшов підтримки у колег щодо реалізації «плану виведення агентства із кризи». І пішов, гучно грюкнувши дверима.  

І тоді, і зараз він опинився на самоті, не маючи достатньої підтримки, аби утриматися на посаді. «Немає підстав для моєї відставки. Усе інше – це політичні провокації», – наполягав Рябошапка в інтерв’ю «Главкому» напередодні, переконуючи, що й цього разу злий жарт із ним зіграли інтриги та політика.

Михайло Глуховський, «Главком»