«Другий Горбулін» чи друг Єрмака? Досьє на нового секретаря РНБО

Президент Володимир Зеленський звільнив секретаря Ради національної безпеки та оборони Олексія Данілова. На його місце глава держави призначив генерала Олександра Литвиненка, який раніше очолював Службу зовнішньої розвідки України. Замість нього тепер Службу очолить Олег Іващенко.

Власне, для Литвиненка робота у РНБО не буде чимось геть новим: з початку війни на Донбасі і по серпень 2019 року він вже працював заступником секретаря Ради.

Олександру Литвиненку 51 рік. Він має дві вищі освіти. Першу – інженера-математика – він здобув у Росії. У 1994 році закінчив у Москві Інститут криптографії, зв’язку і інформатики, який є структурним підрозділом Академії ФСБ Росії. Другу вищу – юридичну – здобув у Київському Національному університеті ім. Шевченка. Має докторський ступінь: у 2002 році Олександр Литвиненко захистив дисертацію, присвячену основам безпеки держави. У різні часи працював у СБУ, Національному інституті стратегічних досліджень (саме там він і захистив дисертацію). Впродовж кількох днів він навіть попрацював радником голови «Укроборонпрому»: з 27 березня до 4 квітня 2014 року.

Знайомий з Єрмаком 20 років. Але не з тим…

Близькі до глави Офісу президента сайти ще у 2020 році писали про дружбу між Литвиненком та сім’єю Єрмака. Так, коли Литвиненко працював на посаді заступника секретаря РНБО, молодший брат Єрмака Денис числився у нього радником на громадських засадах. Після звільнення, у серпні 2019 року Литвиненко починає працювати в Національному інституті стратегічних досліджень. Вже у вересні туди влаштовується Денис Єрмак: спершу він працював провідним фахівцем, а потім, за словами Литвиненка, став його штатним радником. У пабліках циркулює інформація про те, що заміна Данилова, з яким у Єрмака були досить прохолодні стосунки, на «більш комфортного» Литвиненка, цілком вигідна саме Єрмаку.

В інтерв’ю «Суспільному» у 2020 році Литвиненко й сам розповідав, що знайомий з Денисом Єрмаком близько 20 років. «Знаю Дениса з початку 2000-х років. До речі, до цього літа (2020 року – «Главком») його брата Андрія Єрмака я не знав. Денис був у мене позаштатним радником в РНБО у 2015-2019-му. Воював в АТО, знав ситуацію на землі. Отримав контузію. Хворів», – казав Литвиненко. За його словами, рішення про прийом Дениса на роботу в Інститут він ухвалив самостійно – Андрій його про те не просив.

«Працював в Інституті з кінця вересня (2020 року). В адміністративно-господарчому відділі, потім з середини січня (2021 року) радником. 2 квітня звільнився за власним бажанням. Чим займався на посаді радника? Різноманітних ідей у нього завжди було багато, як і розмов…», – пояснював Литвиненко.

Що казав Литвиненко під час війни

22 листопада 2023 року Литвиненко опублікував колонку на «Інтерфаксі-Україна», де, зокрема зазначив:

• «…Кремль пройшов точку неповернення у відносинах з Заходом. Вороття немає, Путін може лише тріумфально перемогти, або нищівно програти. Він переконаний, що повернути Україну та решту «історичних російських земель» й відновити імперію можна лише у межах глобального перерозподілу світу. Такий перерозподіл може тривати 10-15 років, супроводжуватись конфліктами різного масштабу і інтенсивності, можливо із використанням ядерної зброї».
• Сталінські традиції антисемітизму у Кремлі розглядають як інструмент у налагодженні відносин з пропалестинським табором.
• Путін поставив перед собою чотири завдання:

1. забезпечити внутрішню стабільність у РФ, мобілізувати населення і економіку, збільшити виробництво озброєння та військової техніки.
2. сформувати альтернативну Заходу коаліцію держав, «коаліції більшості». Цей формат «Глобального Півдня+» має просувати альтернативні Заходу моделі (політичні, економічні, фінансові, гуманітарні, ціннісні тощо).
3. підготовка до майбутньої агресії проти інших країн: Молдова і країни Балтії: Литва, Латвія, Естонія: вся західна частина колишнього СРСР.
4. роздмухування конфліктів на Близькому Сході, в Африці і на Балканах.

У колонці для видання The Economist 19 січня 2024 року Литвиненко зазначав:

• «Путін сподівається, що перемога над Україною допоможе йому відновити контроль над колишніми радянськими республіками на принципах російського імперіалізму, які передували комуністичній епосі та існували після неї. Кремль розуміє, що якщо Україна впаде, йому буде легше повернути собі інші колишні радянські республіки. Якщо ж Україна вистоїть, то це лише питання часу, коли Росія втратить вплив на Південний Кавказ і Центральну Азію».
  
  
• «Нападаючи на Україну, Росія вважає, що водночас воює із Заходом. Путін сподівається на ефект доміно. Він вважає, що якщо Захід, і, перш за все, Сполучені Штати, зазнає нищівної поразки в Україні – другого такого приниження всього за кілька років після безладного виходу з Афганістану – він швидко втратить глобальний вплив».
  
  
• «За останні два роки Москва створила коаліцію, до якої входять Північна Корея та Іран, а також низка менш активних учасників з глобального півдня, які сподіваються отримати вигоду від зростання геополітичної напруженості... Її мета – дестабілізувати світовий порядок».
  
  
• «Сьогодні Україна здатна відбити російську агресію за умови адекватної військової та економічної підтримки Заходу. Останнім прикладом такого підходу є підписання Угоди про співробітництво у сфері безпеки між Україною та Великою Британією 12 січня… Це перша у своєму роді угода, яка зачіпає серцевину колишньої Російської імперії; пан Путін вважає Україну невід'ємною частиною «історичної» Росії. Це перша угода між Україною та великою державою, яка закріплює нову геополітичну реальність в юридичній угоді».

скріншот The Economist

Місяць тому під час Форуму «Україна. Рік 2024»: Досягнення українських цілей у війні. Гарантії безпеки для України» Литвиненко казав:

• «Один із основних сучасних наративів росіян – підрив легітимності нашої влади. Але, коли вони зазіхають на нашу легітимність, я б порадив подивитися, що відбувається у самій РФ. Репресіями вони після 24.02 фактично перетворили політичний ландшафт Росії на середньоруську рівнину, нічого над неї не виділяється. Масштаб цих репресій вже давно не поступається не тільки брежнєвським, а хрущовським часам. А за розмірами строків ув’язнення, які надаються, вже давно дійшов до сталінських часів».
• «У самій РФ, попри те, що там все мовчить, попри крихку стабільність, ситуація не настільки позитивна, як вони вдають. Гіперцентралізація призводить до затримки прийняття рішень».

Реакція на призначення

Військовий Микола Мельник закцентував на тому, що Литвиненко здобував освіту в Академії ФСБ РФ.

«Нарешті на посаді Секретаря РНБО людина, яка точно знає, як думає ворог».

Професор київської школи економіки Дмитро Яровий радить не надто концентруватися на тому, що першу вищу освіту Литвиненко здобував в Академії ФСБ.

«Тим, хто буде носитися з бризками пролетарського гніву з освітою Литвиненка, я щиро раджу почитати ще щось, крім Вікіпедії... А деяким особливим патріотам хочу порадити подивитися, де він працював за пʼятого президента. І якщо вже тоді ніхто не розгледів хитрого замаскованого ворога, то чи варто вам його шукати зараз?».

Волонтер Дмитро Земляний нагадав, що у 2019 році президент Володимир Зеленський звільнив Литвиненка із посади заступника голови РНБО: «5 років і війна знадобилась, щоб зрозуміти що професіоналів треба повертати. 5 втрачених років – ціна лише тільки цієї кадрової помилки».

Політологиня Олеся Яхно назвала призначення Литвиненка «більш ніж адекватним».

У коментарях «Главкому» двоє людей, яким доводилося перетинатися із Литвиненком по роботі чи під час навчання відгукалися про нього дуже схвально.

За словами Артема Біденка, експерта з маркетингових і політичних комунікацій, політолога, колишнього державного секретаря Міністерства культури та інформаційної політики, Литвиненко у 2000-х був його науковим керівником, коли пан Артем писав дисертацію про роль РНБО у процесі ухвалення політичних рішень.

«Я з ним досить довго працював, бо він вчив мене як вчитель. Ну а потім він пішов своїм шляхом, я – своїм», – пояснює Біденко.

«Я вважаю його одним з найкращих аналітиків військових та ведення інформаційних війн, дуже відкритого до якихось новацій. Він добре працює з персоналом, при цьому без корони. Тому вважаю це хорошою історією, тому що у мене, наприклад, до РНБО за останні кілька років були запитання», – каже Біденко.

Експерт назвав Олександра Литвиненка «людиною рівня Горбуліна».

«Він справді дуже глибоко аналізує, він гнучкий, відкритий. Я думаю, що для нього ця посада – це можливість розкрити свій потенціал. Тим більше, він працював заступником секретаря РНБО свого часу, для нього це не нова сфера», – підкреслює Біденко.

Микола Бєлєсков, старший аналітик Благодійного фонду «Повернись Живим» та аналітик Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) свого часу працював разом із Литвиненком, знає його особисто.

«Олександр Литвиненко є одним із небагатьох у нас, кого можна сміливо назвати стратегічним мислителем (strategic thinker). Людина із потужним практичним досвідом і якісним академічним бекграундом. Чітко розуміє наші національні інтереси і те, чим керується наш ворог і наші партнери у своїй політиці. Завжди чітко розумів виклики і загрози, які стоять перед нами в сфері нацбезпеки і оборони. Певен, він відразу включиться в активну роботу як секретар РНБОУ і буде докладати зусиль для якісної міжвідомчої координації, яка дуже потрібна в умовах триваючої агресії Московії», – вважає Бєлєсков.

Наталія Сокирчук, «Главком»