Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Миротворці на Донбасі: місія здійсненна?

    • Наталія Сокирчук
    • Розсилка
    Миротворці на Донбасі: місія здійсненна?

    Українців переконують, що кількість і національний склад миротворців – це непринципові речі. Вірити?

    Антиросійські санкції хоч і не минають безслідно для економіки країни-агресора, та все ж не змусили Москву відступити з української землі. Ще один інструмент впливу на агресора - миротворча місія. Водночас залучити миротворців на Донбас - теж непроста задача. І причин цьому декілька. Головна – небажання самої Росії допускати у зону конфлікту незалежну сторону. Але і це ще не всі перепони…

    У кінці тижня, 16-18 лютого, у Мюнхені відбудеться щорічна Конференція з безпеки. На заході представники ООН презентують звіт про застосування миротворчого контингенту  в Україні. Крім того, в рамках конференції запланована  зустріч глав зовнішньополітичних відомств країн «нормандської четвірки».

    Право вето Росії в Раді Безпеки ООН

    Звісно, Москва проти миротворців. І ось на початку року зажевріла надія умовити агресора - 26 січня спецпредставник США по Україні Курт Волкер після зустрічі з помічником президента РФ Владиславом Сурковим в Дубаї заявив, що Росія вже не виключає можливість розгортання миротворчої місії ООН по всій території на Донбасі. Але вже на початку лютого РФ вкотре відхилила американський проект миротворчої місії на Донбасі. Втім, глава російського МЗС Сергій Лавров назвав «не безнадійним» результат останньої зустрічі Суркова з Волковим і заявив, що перемовини тривають.

    Між тим, для введення миротворчої місії Радбез ООН має затвердити мандат. Без згоди РФ це неможливо.

    До складу Ради Безпеки ООН входять 15 країн-членів. Десять з них є тимчасовими, які змінюються кожні два роки. П’ять – постійними: Великобританія, Китай, Росія, США і Франція. Постійні країни-члени РБ ООН мають право вето, що дозволяє їм відкидати проект будь-яких змістовних резолюції ООН, незалежно від рівня підтримки, якою користується цей проект. Право вето не поширюється на голосування з процедурних питань. Заковика у тому, що Статут ООН не передбачає механізмів протидії зловживання правом вето, коли один із постійних членів РБ ООН фактично блокує втручання ООН в ситуації, в яких такий член РБ ООН порушує міжнародне право.

    Статистика використання Росією (до 1991 року - СРСР) права вето за всі роки існування РБ ООН:

    Мандат ООН - довгострокова міжнародна місія, яка санкціонована Генеральною Асамблеєю ООН або Радою Безпеки ООН. Мандати ООН, як правило, пов'язані із здійсненням миротворчих операцій.

    Голова комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря вважає, що всі переміщення миротворців мають бути затверджені однією резолюцією. Зокрема, йдеться про три кроки: 1 - розміщення миротворчих сил на лінії зіткнення; 2 – розташування безпосередньо на окупованій бойовиками території; 3 – переміщення миротворчого контингенту на офіційно визнаний кордон України з Росією. «Рішення про це має приймати представник Генсекретаря ООН у консультації з командувачем миротворчими силами», - зауважив нардеп.

    Таким чином, за словами Немирі, не буде потреби ще двічі звертатися по подовження резолюції щодо миротворчої операції до Ради безпеки, а отже, Росія не зможе на кожному з етапів користатися правом вето і блокувати рішення. Водночас як вмовити Кремль погодитися на таке рішення – велика загадка.

    Існує ще одна причина, з якої Росія захоче ветувати рішення. Це – небажання втратити зброю через власну брехню. Так, за словами заступника міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Георгія Туки, Росія завезла велику кількість озброєння на територію України за роки окупації. «У мене немає сумнівів, що РФ не захоче залишити все це в Україні. Але ж на яких юридичних підставах РФ його вивозитиме, якщо «ихтамнет»? Адже якщо це зброя, знайдена шахтарями, вона має залишитися нам», - зауважив він.

    Немиря бачить єдиний, хоч і дуже неконкретний вихід: це питання має бути узгоджене, «мають проводитися консультації з обома сторонами – і з Україною, і з РФ».

    Як відомо, вже у червні Росія головуватимеу Радбезі.



    Чисельність миротворців

    На Мюнхенській конференції з питань безпеки наприкінці тижня має бути представлена доповідь ООН щодо можливих умов миротворчої місії в Україні. Є інформація про те, що там міститиметься рекомендація про те, щоб обмежитися 20 тис. вояків і 4 тис. поліцейських.

    Міжнародний експерт з миротворчих місій ООН, генерал-майор у відставці Яакко Оксанен вважає, що це – максимально можлива кількість миротворців, на яку може погодитися ООН. «У Південному Лівані загальна протяжність кордону складає 70 км і всю територію було покрито силами 10 тис. військових. Моя точка зору – якщо хтось просить більше 20 тис., то це неможливо, оскільки це величезна кількість людей для однієї операції. Я вважаю, що процедура має бути поступовою - поступово рухатися в напрямку (від лінії фронту, - «Главком») до українського кордону (з Росією). І миротворці перебуватимуть там стільки, скільки це потрібно для стабілізації ситуації», - зазначив він.

    Водночас на думку Георгія Туки, такої кількості миротворців недостатньо. «Лінія зіткнення складає 420 км з одного боку і 420 км неконтрольованого держкордону з РФ з іншого боку», - зауважив він, порівнюючи із ситуацією у Південному Лівані.

    На таке зауваження Оксанен відповів досить неконкретно: «Основне питання полягає не у кількості миротворців, а у повному розумінні Україною ситуації та здатності реагувати. Це означає, що миротворці не повинні знаходитися скрізь на території, однак вони повинні мати можливість дістатися до будь-якої ділянки».

    Що це за миротворці

    ООН може рекомендувати включити до миротворчої місії воїнів не з країн НАТО, а з країн, дружніх до Росії, – Бразилії чи Білорусі.

    Оксанен переконаний, що Україні не варто так принципово підходити до цього питання, бо якщо у складі місії будуть лише «натівці», це істотно зменшить і без того невисокі шанси на те, що РФ не скористається правом вето.

    Водночас експерт зауважив, що для України особливого значення національний склад місії не матиме: «Ключове питання у тому, що вони  (миротворці), власне, не є представниками країн, звідки походять. Вони повинні бути неупереджені. Якщо одна країна дбає про себе і забуває про місію ООН, тоді у нас проблеми. Наскільки я пам’ятаю, ніколи такого не було. Командувач військ ухвалює рішення, яке є прийнятним з огляду на інтереси місії».

    Звісно, Київ категорично проти, щоб до складу миротворчої місії ООН входили росіяни.

    Немиря пропонує таке рішення. «Щодо країн (які делегуватимуть миротворців) – ми маємо керуватися наступними принципами. Перше - принцип військової спроможності. Друге - наявність досвіду миротворчої діяльності. Третє – можливість взаємодії і сумісність з військами інших країн. Четверте - це має бути сильна країна-лідер. Найкращі варіанти – Фінляндія і Швеція, які визнаються всіма сторонами конфлікту нейтральними».

    Місцеві мешканці

    Український політикум не замислюється над тим, як поставляться до миротворців мешканці окупованих територій. Між тим путінська пропаганда, звернув увагу Георгій Тука, вже взялася активно «просвіщати» населення. «В останні 3-4 місяці в російських ЗМІ під час різних політичних шоу впроваджується теза про те, що миротворці ООН – це окупанти Донбасу. Можна уявити, який настрій буде панувати», - зазначив він.

    І це не єдина проблема. За словами Туки, багато питань виникає у зв’язку з виборами у 2019 році. «Як їх провести, як забезпечити дотримання чинного законодавства, якщо на певних територіях будуть знаходитися збройні сили миротворців?», - звертає увагу на проблему заступник міністра.

    Дії України

    За словами голови комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганни Гопко,  українська влада насамперед має чітко визначитися, що вона хоче від миротворців, і затвердити своєрідний документ, «у якому має бути прописаний дозвіл на розгортання місії, де мають бути оговорені своєрідні червоні лінії». Для цього фракціям потрібно об’єднатися та дійти згоди з ключових питань.

    «Після ухвалення закону про деокупацію важливо, щоб українські дипломати виходили з таких нових понять як «російська окупаційна влада», «тимчасово окуповані території» тощо. Наші посли повинні чітко оперувати визначеннями, які є у законі, під час обговорення мандату миротворців ООН. Ми повинні чітко бачити усі ризики, усі капкани, де російська сторона під час перемовин на закритих консультаціях, де буде обговорюватися повернення Донбасу і Криму - щоб Крим не став предметом торгу», - підкреслила вона.

    Засідання Радбезу ООН бувають публічними та закритими. Як правило, основні домовленості відбуваються саме на закритих засіданнях. Під час публічних тривають формальні висловлювання сторін щодо проблеми та оголошуються вже ухвалені (на закритих перемовинах) рішення.

    Не менш важливим питанням, за словами Гопко, залишається exit strategy – тобто коли і як миротворці залишать територію. «Треба прорахувати, що відбуватиметься далі. Варіанти можуть бути різними: враховуючи непередбачуваність Путіна – до повної екскалації.  Ми пам’ятаємо військові навчання «Захід -2017». А навчання «Захід -2019» можуть проходити саме, коли в Україні відбуватимуться вибори», - нагадала вона.

    Наталія Сокирчук, «Главком»

    Читайте також матеріал «Главкома» Георгій Тука: На дороги витратимо у цьому році 45 млрд, а на житло для переселенців 36 млн. Це ганьба для держави

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ