Георгій Тука: На дороги витратимо у цьому році 45 млрд, а на житло для переселенців 36 млн. Це ганьба для держави

У другій половині минулого року Україна зробила кроки, які мали б наблизити закінчення війни на Донбасі. Верховна Рада ухвалила закон №7163 з умовною назвою «про деокупацію Донбасу» (передано на підпис президенту) та закон №7164 про особливий статус окупованих районів (повернуто з підписом від президента). Крім того, вдалося домовитися зі США про постачання летальної зброї - Сенат США схвалив проект оборонного бюджету з $350 мільйонами для України. До слова, у міністерстві закордонних справ Росії істерично відреагували на таке рішення Вашингтона: у Лаврова одразу ж заявили, що США «в певному сенсі перетнули межу». Крім того, Україна активно піднімає питання щодо розміщення миротворців ООН в усій зоні збройного конфлікту на Донбасі та ділянці російсько-українського кордону завдовжки 420 км, а також наданні їм широких прав. Росія, звісно, виступає проти такої ініціативи. Заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та тимчасово переміщених осіб Георгій Тука вважає, що до розв’язання конфлікту ще довго. В інтерв’ю «Главкому» чиновник розказав, чому мир не настане у 2018 році, що має зробити уряд для прискорення вирішення конфлікту та чому українське суспільство досі далеке від єднання.

Чи зміниться на краще ситуація на Сході у цьому році?

Такий стан – ні миру, ні війни – буде тривати весь 2018 рік. За моїми оцінками, якщо в першій половині року не вдасться якимось чином, насамперед економічно і дипломатично, зрушити міцність Росії, то маємо ризики у другій половині 2018 року отримати загострення. Зважаючи на те, як «ихтамнеты» отримали ляпаса у Сирії минулого тижня,  то я думаю, що РФ діятиме обережніше і такого загострення не буде.

Чи вдасться ввести миротворців на окуповані території?

Я переконаний, що про миротворців вдасться домовитися, але ця процедура досить тривала, навіть з точки зору внутрішньої бюрократії ООН. Я не маю оптимізму, що до кінця поточного року миротворці з’являться на Донбасі.

Чи має практичну користь так званий закон про деокупацію Донбасу?

Ухвалений закон «про деокупацію Донбасу» практично не має ніякого впливу на рівень безпеки на цих територіях. З моєї точки зору, це на 90% закон про поліпшення менеджменту тими частинами Донецької і Луганської областей, які контролює центральна влада.

Як нині на окупованих територіях вирішується проблема зв’язку?

Ніяк не вирішується. Усього на тій території у «Водафона» за ці роки здійснено 15 ушкоджень. І з усіх домовленостей з ОБСЄ вплинути на протилежну сторону не вдається: вони не дають згоди на проведення ремонтних робіт.

Ви часто кажете, що для вирішення проблеми Донбасу потрібно, насамперед, консолідувати суспільство. Як влада може цьому сприяти?

Візьміть будь-яку аналітику – не існує питання, яке б об’єднувало українців. Усі питання є контраверсійними: мова, релігія, навіть таке питання, відповідь на яке, з моєї точки зору, мала б бути одностайною, – ставлення до Росії.

Річ не у владі, бо влада є віддзеркаленням суспільства. Ви помиляєтеся, якщо думаєте, що у владі панує єдина точка зору. Парламент – це відображення суспільства, а Кабінет міністрів – це відображення складу парламенту. Казати про єдину потужну команду – це перебільшення. Можна було б покластися на вплив з боку тих людей, які є елітою нації. Але, на жаль, коли я згадую це словосполучення – «еліта української нації» - переді мною постають дві людини, яких вже немає серед нас. Це Любомир Гузар та Мирослав Попович. Іншої еліти я у нас не бачу.

Ваше ставлення до законопроекту про національну безпеку?

Я його ще не бачив. Начебто на найближчій сесії його мають розглядати, але поки що він не оприлюднений.

Бійців з «Айдару» і «Торнадо» судять за тяжкі злочини. Такі явища підривають віру людей у захисників України. Як з цим боротися?

Винних потрібно знаходити і карати. Добре, що швидко вдалося припинити діяльність цих бандформувань під патріотичними гаслами на території Донецької і Луганської областей. Поки  що далеко не всіх злочинців вдалося знайти й ідентифікувати.

Величезна помилка, коли у цьому контексті ми називаємо імена цілих формувань. Не можна казати, що весь «Айдар» займався злочинами, а невеличка купка бійців зі складу батальйону. Так само і «Торнадо» - не весь батальйон, а 20-30 людей з кількох сотень. Але такі покидьки були і в «Донбасі» у Семенченка. На жаль, і у Збройних силах такі випадки були.

Що зараз ще може зробити Верховна Рада для врегулювання ситуації на Донбасі?

З моєї точки зору, насамперед, треба розірвати залежність між виплатою пенсій і статусом вимушено переміщеної особи. Це питання може бути врегульоване постановою Кабінету міністрів. На жаль, поки що не вдається протиснути таке рішення. Треба врешті-решт повертатись обличчям до переселенців й інтенсивно починати розбудову соціальних благ для цих людей, але і того не робиться. Для порівняння, на дороги витратимо ми у цьому році 45 млрд грн, а на житло для переселенців 36 млн грн. Це не порівняти. Вважаю, це неприпустимо. Це ганьба для держави, і такі дії формують на неконтрольованих територіях ставлення до України. Вибачте, а якого дідька туди повертатися?

Як ви ставитеся до участі у круглих столах, де обговорюються шляхи вирішення проблем на Сході, росіян, зокрема екс-депутата Держдуми Іллі Пономарьова? Нема побоювання, що «засланий казачок».

Нормально. Ви знаєте, у нас своїх засланих козачків стільки, що заходь у Верховну Раду, бери «максим» у руки і коси.

Наталія Сокирчук, «Главком»