Після відвідин краю Володимиром Зеленським 25 вересня голова Закарпатської ОДА опублікував пост «Президент України любить Закарпаття»
Голова ОДА кликав президента відпочити на Закарпатті. Час запрошення сплив…
Будь-які вибори тестують українське суспільство на зрілість. Останні місцеві задовго до голосування 25 жовтня сприймалися багатьма як своєрідний плебісцит – народне опитування на предмет довіри до центральної влади. Президент це добре відчував і саме тому вставив і свої «п’ять копійок» у виборчий процес.
Учасники ж перегонів будь-де в Україні взагалі не зважали на ціну перемоги: не гребували чорним піаром, чорним кешем і чорною соціологією, здобували мандати цілими родинами від різних сил, торгували політичними франшизами, приманювали скороспілими регіональними проєктами.
Закарпаття не стало винятком.
президент відвідав Закарпаття. Візит із рекламою «Великого будівництва» мав переконати виборців у тому, що вони не помилились" width="717" height="464" itemprop="image" />
«Попереду Сагайдачний…», або Шляхом Москаля
Із десяти політичних партій, місцеві організації яких висунули своїх кандидатів у Закарпатську обласну раду, прохідний бар’єр у 5% подолали вісім: «Рідне Закарпаття», «Слуга народу», «Батьківщина», «Товариство угорської культури Закарпаття – Партія угорців України», «Команда Андрія Балоги», «Європейська солідарність», «За майбутнє», «Опозиційна платформа – За життя». Отримали всі вони від шести до 12 мандатів.
Склеїти «клаптикову» провладну більшість тепер в облраді вельми непросто. Всього 64 депутати. Серед них найбільше висуванців партії «Рідне Закарпаття» – 12. Промовиста деталь, ще в лютого 2020 року ця маловідома на всеукраїнському рівні сила йменувалася… «Київська громада».
Але на неї поклали око четверо киян закарпатського походження – народні депутати-мажоритарники з групи «Довіра» Роберт Горват, Валерій Лунченко, Василь Петьовка, Владислав Поляк.
Вони витратили чимало ресурсів задля втілення «найскромніших» мрій про здобуття хоча б третини місць від загального складу обласної ради. У підсумку отримали 19%. Значно менше очікуваного, але все одно це – перше місце.
На нього націлювалась і правляча партія «Слуга народу». Але соратники президента Зеленського на Закарпатті фінішували другими – 17%. І тепер мають лише 11 мандатів в облраді. З позиції «меншого брата» не дуже зручно цементувати більшість. Надто представляючи силу, що послідовно втрачає виборців.
Проте, у минулому скликанні таке вдалося Блоку Петра Порошенка «Солідарність». Маючи 15 мандатів, партія тодішнього президента знайшла союзників у «Відродженні» (11 депутатів), «Товаристві угорської культури Закарпаття – Партії угорців України» (8 депутатів) і взяла гору в Закарпатській обласній раді. Звісно, тоді не обійшлося без настирливості тодішнього епатажного голови обласної державної адміністрації Геннадія Москаля, генерал-лейтенанта міліції, якому заважала партія «Єдиний центр», пов’язана із місцевим політичним кланом Балог, що мала найбільше депутатів – 19.
Отож у нинішнього голови обласної адміністрації Олексія Петрова, генерал-майора служби безпеки, є проторений шлях. Як і Москаль (що був висуванцем БПП), він теж обраний депутатом обласної ради від правлячої «Слуги народу».
Перейменований «Єдиний центр» у «Команду Андрія Балоги тепер мало чим зашкодить, бо відчутно порідів – сім депутатів. У «Товариства угорської культури Закарпаття – Партії угорців України» – вісім штиків, у «Європейської солідарності» – шість. Тобто у кожної з партій є своя «золота акція», а у політичних баталіях нема вічних друзів та ворогів. Тому варіантів майбутньої коаліції кілька.
«Продається молода…», або Ужгород не «позеленів»
Післявиборча ситуація в області інтригує ще й тому, що глава ОДА Петров припустився промахів, завдавши гострих публічних ударів можливим союзникам в обласній раді: і «Рідному Закарпаттю» (12 депутатів), з яким воював на виборах у Хусті, і «Батьківщині» (вісім депутатів), якій перейшов дорогу в обласному центрі.
Голова ОДА усе поставив на кін, аби Ужгород очолив депутат міської ради від «Батьківщини» Віктор Щадей, котрого висунула партія «Слуга народу» і підтримувало «Рідне Закарпаття». Натомість «Батьківщина» поставила на чинного мера Богдана Андріїва, представника «Відродження» на попередніх місцевих виборах.
Кандидатури обидвох, Андріїва і Щадея, потрапили в бюлетень у другому турі 22 листопада.
Принагідно Москаль і Петров зійшлися в заочному двобої. Генерал-лейтенант підтримав Андріїва, лідера голосування 25 жовтня (понад чверть голосів виборців), і нещадно розкритикував Щадея (близько 18% голосів), протеже генерал-майора.
У підсумку переміг Андріїв, випередивши Щадея на понад 1,4 тисячі голосів. Усупереч жорсткій контрагітації за участю Петрова. Засвітка андимайданівського минулого Андріїва, його австрійської нерухомості, кількох кримінальних проваджень, «сіток» можливих підкупів не справили враження на виборців Ужгорода.
Надія верхівки партії «Слуга народу» отримати свого голову бодай в єдиному (хоч і найменшому) обласному центрі України розтанула після закриття виборчих дільниць. Ужгород не «позеленів» у пізню осінь.
Кумедний факт. За дві години до завершення повторного голосування Петров безпідставно без паспорта намагався зареєструватися на дільниці Ужгорода, не будучи тут виборцем. Вочевидь, щоб проголосувати за Щадея. Хоча його дільниця за місцем проживання знаходиться в іншій частині міста.
Попри всі намагання Петров не зміг нічого вдіяти з «ядерним електоратом» Андріїва, зокрема з найдисциплінованішими виборцями – ромами (у міській раді останніх каденцій традиційно є два депутати-роми від різних сил) і православними під зверхністю московського патріарха (у місті в них 17 храмів, 1 монастир, 30 священників).
У новообраній Ужгородській міській раді всього 38 депутатів. Представлено шість партій невеликими фракціями: «Батьківщина», «Слуга народу», «Рідне Закарпаття», «Опозиційна платформа – За життя», «Європейська солідарність», «Партія твого міста». У них від п’яти до восьми депутатів.
Найбільша у «Батьківщини» – восьмеро. Андріїв елементарно створить більшість у міській раді. А «Слуга народу» із сімома мандатами наймовірніше стане статистом.
«Від батька до сина…». Сьогодення «клану Балог»
Як повідомляв «Главком», партію «Єдиний центр», головою якої був народний депутат Віктор Балога, в липні переназвали «Командою Андрія Балоги» на честь старшого сина – Мукачівського міського голови.
У порівнянні з минулими місцевими виборами реальний вплив «клану Балог» на Закарпатті звузився до меж Мукачева.
Навіть Ужгородський національний університет, яким від 2005 року з невеликою перервою управляють їхні ставленики, перетворився для них на електоральний баласт. Ще 2015 року голова обласної організації «Єдиного центру», ректор Володимир Смоланка гучно провалився на виборах в обласну раду в окрузі, де проживав і де велелюдні студентські гуртожитки.
Тепер його навіть не взяли у «Команду Андрія Балоги». В обласний список натомість з університету рекрутували трьох деканів і двох завідувачів кафедрами. Ніхто з них не пробився в депутати, зібравши мізерне число голосів. А прохідний бар’єр в Ужгородську міську раду для «Команди Андрія Балоги» виявився зависоким.
Одночасно «Слуга народу» гучно програла «Команді Балоги» Мукачево і Мукачівщину. В інтернет-виданнях, наближених до Віктора Балоги, навіть потішалися. Мовляв, мешканці мікрорайону Мукачева, де таборує кілька тисяч ромів, просять назвати тамтешню вулицю на честь голови обласної адміністрації Олексія Петрова.
«Богородице, помилуй нас…», або Очікування кадрових ротацій
Власне, Петрова й призначили головою обласної адміністрації під місцеві вибори, в квітні-місяці, увільнивши з посади начальника управління Служби безпеки України в Кіровоградській області. У закарпатському медійному просторі він уперто змагався за власну пізнаванність як допитливий турист, спортсмен-бігун, багатодітний батько (із залученням дружини і п’ятьох дітей), куратор президентського «Великого будівництва» тощо.
Після відвідин краю Володимиром Зеленським 25 вересня на фейсбучній сторінці «Олексій Петров – голова Закарпатської ОДА» появився епічний пост «Президент України любить Закарпаття». Мовилося, що попередники Зеленського не так часто сюди навідувались і не спрямовували стільки фінансів. Наприкінці Петров запросив Зеленського знову приїхати за місяць-два на відпочинок із дружиною та дітьми.
Час дії запрошення сплив.
Як відомо, Володимир Зеленський звільнив Ігоря Бондаренка, попередника Олексія Петрова, через два дні після провальних для партії «Слуга народу» виборів у дев'ятьох громадах Закарпатської області, що відбулися 22 грудня 2019 року. Знавці президентського закулісся прогнозують новий кадровий указ. А Петров мовчить. Останній допис на його сторінці – антиандріївський – датований 21 листопада…
Роман Офіцинський, для «Главкома»
Коментарі — 0