Втома від нових облич. Хто взяв владу в найбільших українських містах

Підрахунки результатів другого туру мерських виборів досі тривають, але вже можна говорити про чітку тенденцію – майже всюди, де балотувались діючі мери обласних центрів, вони без проблем здобували перемоги. Вже в першому турі (пройшов 25 жовтня) серед восьми переможців, які сходу набрали більше 50% голосів, – тільки діючі мери. В другому турі, де вирішувалась доля ще 11 міських голів, переможців серед діючих мерів – сім. Але треба зауважити, що в Херсоні, Рівному, Луцьку нинішні керівники міст просто не балотувались, а Олександр Мамай, що переміг в Полтаві, в 2018 році був звільнений з посади голови міськрадою. По суті, єдиним облцентром, де міський голова відверто провалився ще в першому турі, виявилися Чернівці: Олексій Каспрук посів лише третє місце. Але там за давньою традицією він також був відсторонений від посади міськрадою. Тобто Каспрук не керував містом, а занурився у тривалі судові війни.

Ситуація, коли виборці зробили ставку саме діючих мерів, стосується не тільки облцентрів, а й, наприклад, таких великих міст, як Маріуполь, Кременчук, Слов’янськ, Дрогобич...

Тож очевидним є тренд виборця на консерватизм. Після аж надто великого захоплення «новими обличчями» на президентських та парламентських виборах, українці вирішили схаменутися і триматись за «свою синицю в руках».

Чому так сталося і яку роль у цьому зіграла децентралізація? Відповідь на ці питання очевидна. Реформа місцевого самоврядування і бюджетних відносин дала міським головам великий фінансовий ресурс. При цьому в разі якихось негараздів усі камені летять в бік центральної влади, а іноді мери навіть відверто протиставляють себе Києву, як це відбувається в історії з запровадженням карантину.

Хто взяв владу в українських містах

Переможці виборів у першому турі

• Хмельницький – Олександр Симчишин («Свобода»), 86,8%

• Івано-Франківськ – Руслан Марцинків («Свобода»), 84,8%

• Чернігів – Владислав Атрошенко («Рідний дім»), 77,5%

• Тернопіль – Сергій Надал («Свобода»), 74,6%

• Вінниця – Сергій Моргунов («Українська стратегія Гройсмана»), 66%

• Харків – Геннадій Кернес («Блок Кернеса – Успішний Харків»), 60,3 %

• Запоріжжя – Володимир Буряк («Партія Володимира Буряка «Єднання»), 60%

• Кропивницький – Андрій Райкович («Пропозиція»), 53,5%

• Київ – Віталій Кличко («Удар»), 50,6%

Другий тур (* – попередні результати)

• Дніпро – Борис Філатов («Пропозиція») – 80,6%

• Херсон – Ігор Колихаєв («Нам тут жити») – 63,6%

• Львів – Андрій Садовий («Самопоміч») – 61,5%*

• Миколаїв – Олександр Сєнкевич («Пропозиція») – 60,6%*

• Суми – Олександр Лисенко («Батьківщина») – 60,3%

• Луцьк – Ігор Поліщук («За майбутнє») – 54,6%

• Одеса – Геннадій Труханов («Довіряй ділам») – 54,3%

• Черкаси – Анатолій Бондаренко («За майбутнє») – 54,2%*

• Полтава – Олександр Мамай («За майбутнє») – 52,8%*

• Ужгород – Богдан Андріїв (Самовисування) – 51%

• Рівне – Олександр Третяк («Європейська солідарність») – 50,2%

• Другий тур в Чернівцях відбудеться 29 листопада.

Мери на мішках з грошима

Кидається в очі і повний провал на цих виборах кандидатів в мери від парламентських партій, в той час як на виборах в цілому по країні картина для них не така погана. Від парламентських сил в мери облцентрів вдалося обратись лише Олександру Лисенку від «Батьківщини» та в останній момент – Олександру Третяку від «Європейської солідарності». Депутатську групу «За майбутнє», яка стала партійною парасолькою для кількох переможців, виносимо за дужки. Хоча і відмічаємо успіх цього відверто кон’юнктурного проєкту, зокрема, високі місця в агрегованому партійному рейтингу по всіх місцевих радах. Всі інші мери обирались від непарламентських партій, часто створених під конкретну персону.

«Мерам вигідніше не залежати від парламентських партій і з політичних, і з фінансових причин, – пояснює таку логіку політолог Володимир Фесенко. – За партійну франшизу прямо чи непрямо треба платити і залежати від партійних лідерів. Автономія ж дає право для маневру: хочу – домовляюся з президентом, не хочу – не домовляюся. Всі ж опоненти суто мерських партій були змушені ділити опозиційний електорат, який виявився дуже обмеженим. А коли представники парламентських партій вийшли до другого туру, з’ясувалося, що діючому меру легше мобілізувати своїх прихильників, а його опоненту – складніше. Хоча на виборах в ті ж облради у парламентських партій все було добре».

Політолог називає три причини такого повального успіху діючих мерів.

Перша і головна – оспівана ще попередниками реформа децентралізації. Завдяки їй, бюджети великих міст останнім часом виросли приблизно вдвічі. Відповідно, у мерів була можливість скористатись цими коштами і продемонструвати конкретні приклади благоустрою. Звісно, вже під власним брендом.

З цього витікає друга причина. Фесенко звертає увагу, що соціологи і раніше відмічали цю тенденцію, але в цьому році вона проявилася особливо контрастно: люди по-різному оцінюють ситуацію в країні в цілому та безпосередньо в своєму місті. Тобто у себе в регіоні – переважно позитивно, а в країні – критично. «У людей завищені запити до президента та центральної влади, – каже політолог. – Місцева ж влада сприймається більш прагматично. На місцях ситуація не змінюється різко в якийсь негативний бік, а якщо є позитивні зміни, то їх пов’язують саме з місцевою владою».

Третя причина, на думку політолога, полягає в тому, що на цих виборах спрацював своєрідний ефект консерватизму. Якщо минулого року був різкий крен в бік «нових облич», то після їхнього не дуже вдалого походу у владу виборці вирішили, що коней на переправі краще не змінювати. Тому вони зберегли на місцях тих, хто вже при владі. Всі ці фактори спрацювали на користь діючих мерів, які тепер сміливо можуть розповідати Києву, як їх любить народ.

З Фесенком згодна і нардеп Вікторія Сюмар, яка займалася кампанією «Європейської солідарності»: «Це результат децентралізації і розчарування від електоральних експериментів після обрання Зеленського».

Лавочка прикриється?

Експерт з децентралізації, екснардеп Юрій Ганущак також визнає, що децентралізація і перерозподіл важелів впливу на користь регіонів допомогли мерам. Проте зазначає: скористатись такою нагодою змогли не всі.

«Перехід на нову формулу відносин центру та регіонів дав привілеї тим, у кого кращі умови для залучення бізнесу, – каже Ганущак. – У великих містах тільки абсолютний ідіот не міг скористатись тим, що як мінімум на 30% виріс бюджет розвитку.  Якщо до 2015 року таких люфтів не було, а гроші йшли лише на зарплати і не більше, то зараз у міському бюджеті лишається достатня сума, аби привести в порядок вулиці, зробити ремонти. Для сільської місцевості таких можливостей менше, але там люди голосують консервативно – «як пан скаже».

Ганущак зазначає: найцікавішою є якраз середня ланка міст до 50 тис. мешканців, де коштів не так багато, – бюджет розвитку складає не 30%, а 10–15%. Плюс саме до таких міст приєднались навколишні села, які раніше були під іншими «авторитетами» – райрадами чи райдержадміністраціями. Це призвело до розмивання базового електорату міст, і відповідно картина після виборів голів цих громад там достатньо серйозно змінилася.

Але фінансова децентралізація, що призвела до загальної переваги саме діючих мерів великих міст, на думку Ганущака, на наступному етапі децентралізації вже не спрацює. Мається на увазі впровадження так званого інституту префектів.

«Мерам стане складніше красти, бо запроваджується система адміністративного нагляду за легітимністю актів місцевого самоврядування, – прогнозує експерт. – Бо зараз на місцях держави немає, там діє місцеве самоуправство без всякого державного контролю»

Центр проти децентралізації

А ось результат партії влади на цих місцевих виборах викликав змішані почуття. З одного боку, у «Слуги народу» досі не було жодного представництва в місцевих радах і його поява – вже добра звістка. Тим більше, що, за даними ЦВК, «слуги» впевнено обігнали найближчих переслідувачів за кількістю мандатів, отриманих на всіх рівнях. Але при цьому, як вже зазначалося, їм не вдалося отримати жодного! свого мера облцентру, провалені вибори в столиці, а в багатьох радах «зелені» фракції будуть статистами.

Голова пропрезидентської партії Олександр Корнієнко в розмові з «Главкомом» прогнозовано киває на ефект децентралізації, яка посилила мерів, – особливо в містах-«немільйонниках», де місцевій владі з такими фінансовими ресурсами на руках нескладно демонструвати успішні результати. Соратник президента визнає, що «змагатися з децентралізацією важко». Він погоджується, що запит на «нові обличчя» впав, але переконує: партія змогла вчасно перебудуватись.

«Якщо помітили, наша партія на цих виборах робила ставку не на повністю нових людей, а на тих, у кого є досвід в місцевому самоврядуванні, бізнесі, при цьому репутаційно якісних, – переконує Корнієнко. – Багато з них добре себе проявили і немало голосів набрали. І якщо зараз подивитись відсоток оновлення міських рад, то він є доволі високим. Туди зайшло багато людей нового типу».

Невдачі кандидатів від «Слуги народу» у другому турі Корнієнко пояснює, зокрема, брудними технологіями, які використовували опоненти: «З точки зору виборів, може, і буде поставлена крапка, але, з точки зору правоохоронців, там точно буде крапка не скоро». 

Втім головний «слуга» дає зрозуміти, що його партія буде співпрацювати з новообраними міськими головами – опонувати щодо невірних рішень, але підтримувати корисні кроки, які пропонуватимуть мери.

Володимир Фесенко зауважує, що у «слуг народу» була нестача сильних кадрів і вони не були готові до запеклої конкуренції за крісла мерів: «Але я так розумію, ставка ще до виборів була зроблена не стільки на те, аби завоювати владу на місцевих рівнях, скільки увійти до неї».

Прикладів цього вже вистачає. В Маріуполі секретарем міськради було обрано представницю «Слуги народу» Ксенію Сухову, яка, щоправда, до цього працювала першим заступником чинного мера. А у Вінницькій облраді нового скликання вже спалахнув скандал: фракція «Європейської солідарності» в перший день роботи сесії покинула залу через те, що домінуюча тут «Українська стратегія Гройсмана» фактично створила більшість з кількома партіями, зокрема, «Слугою народу». При цьому ані в тому, ані в іншому випадку «слуги» не є навіть близько численною силою в цих радах.

Тож плодами децентралізації тепер мають можливість поласувати не тільки її нинішні бенефіціари – мери великих міст, а й пропрезидентська партія, яка, нарешті, вирвалася за межі Печерських пагорбів. А от як же вона цим скористається – інше питання.

Павло Вуєць, «Главком»