Ситнику видали зброю. Яку спадщину отримав антикорупційний суд

«Весна прийде – саджати будемо». З таким напівгумористичним гаслом Володимир Зеленський йшов в президенти і, судячи з результату, воно прийшлося до душі його виборцям. Згодом плани «посадок» плавно перемістились на осінь, на початку якої, нарешті, запрацював Вищий антикорупційний суд. Коли директору Національного антикорупційного бюро Артему Ситнику дорікали щодо неефективності роботи його органу, він кивав на суди, які гальмували розгляд справ щодо топ-чиновників. Тепер такі справи будуть розглядати не суди загальної юрисдикції, а з таким трудом випестуваний ВАС. Щоправда, з перших же днів роботи він може зіштовхнутись з труднощами, але «зелена» більшість в Раді за бажання може їх вирішити.

Довго запрягали

Створення окремого суду, який займався би виключно справами топ-корупціонерів, вимагав Міжнародний валютний фонд та західні партнери загалом. Всі нарікання, що нам нав’язують якісь нові органи, розбивались о залізну логіку – ми даємо вам гроші, тож не хочемо, аби їх розікрали. На урочистостях з призначення суддів в квітні цього року тодішній президент Петро Порошенко зазначив, що «довгих три роки ми йшли до цього дня», коли створенням Антикорупційного суду завершується створення незалежної антикорупційної інфраструктури. Петро Олексійович скромно промовчав, що процес тривав так довго, бо з самого початку президентська команда була скептично налаштована щодо створення ВАС. Її спікери розганяли меседжі, що подібні суди існують в лічених країнах та взагалі треба всі суди робити антикорупційними. Але під тиском Заходу, який погрожував заблокувати чергові транші МВФ та Всесвітнього банку, все ж довелось поступово рухатись вперед.

Наприкінці 2017 року президент вніс до парламенту відповідний законопроект, але його прийняття затягнулося до літа наступного року. Виникла низка питань – міжнародні партнери прямо заявили, що неможливо приймати законопроект в такому вигляді. Зокрема, довго обговорювалось, де мають розглядатись апеляції на рішення цього суду, якими мають бути кваліфікаційні умови для суддів та чи матиме Рада міжнародних експертів вирішальне слово у відборі суддів. Врешті, Рада вимушена була погодитись на всі норми, на яких наполягав Захід, і в червні минулого року закон був прийнятий.

Але це був тільки початок. Потім було формування ради міжнародних експертів і, власне, сам конкурс на посади суддів, який тривав сім місяців. Цей час вмістив в себе суперечки між Вищою кваліфікаційною комісією суддів, шістьма міжнародними експертами та громадськими організаціями, які знаходили факти недоброчесності того чи іншого кандидата. З 270 кандидатів, що були допущені до етапу кваліфоцінювання, успішно склали іспит 113. З 49 кандидатів, які мали додатково довести свою доброчесність та професійність, далі змогли пройти лише семеро. Загалом щільне сито відбору пройшли 38 осіб, які стали суддями. До першої інстанції ВАСУ увійшли 27 суддів (створено сім колегій), до Апеляційної палати – 11 (чотири колегії). Головою суду в травні було обрано суддю з Харківщини Олену Танасевич. До цього часу йшла підготовка чотириповерхового приміщення на столичному проспекті Перемоги, де й буде розташовуватись новий суд.

Перші клієнти

Директор НАБУ Артем Ситник в перший день роботи нового суду зазначив, що до нового суду мають бути передані 208 справ, які досі розглядалися в судах інших інстанцій. Він зазначив, що основна частина справ перебуває в судах першої інстанції, але є й ті, що вже дійшли до апеляції. Найбільш гучними «клієнтами» НАБУ є екс-голова Державної фіскальної служби Роман Насіров, колишні народні депутати Микола Мартиненко, Борислав Розенблат, Максим Поляков та діючий мер Одеси Геннадій Труханов.

Ці справи тягнуться так довго, що дехто вже забув, в чому звинувачують цих відомих персонажів. Давайте згадаємо, з якими старими справами доведеться мати новоствореному суду.

Колишній голова ДФС Роман Насіров обвинувачується у зловживанні службовим становищем та службовому підробленні. Збитки держави від його дій оцінюються в 2 млрд грн. Насіров був затриманий НАБУ в березні 2017 року. Одразу після арешту він заявив про проблеми із здоров'ям і зліг до лікарні «Феофанія», а картата ковдра, в яку він був замотаний, стала мемом. Обвинувальний акт стосовно Насірова НАБУ відправило в суд в листопаді 2017-го. Його звинувачували в тому, що з травня 2015-го по березень 2016 року він незаконно відтермінував рентні платежі за користування надрами газовим компаніям тодішнього нардепа Олескандра Онищенка. Насіров стверджує, що робив все законно. Тактика в суді, яку обрав захист топ-чиновника часів Порошенка, дуже проста – обвинувачений вимагає у суду зачитування повного тексту обвинувального акту, що затягує розгляд справи по суті до безкінечності. Цікаво, як з цієї ситуації буде виходити новий суд. Сам Насіров в 2017-му вийшов на волю під заставу 100 млн грн, вільно роздає інтерв’ю телеканалам та навіть балотувався в президенти.

Миколі Мартиненко закидають розтрату коштів державного підприємства «Східний гірнічно-збагачувальний кандидат» та одержання хабарів при закупівлі підприємством «Енергоатом» обладнання в чеського акціонерного товариства Škoda JS. Обвинувачення вбачає у діях Мартиненка заволодіння чужим майном, створення злочинних організацій та легалізацію та відмивання доходів. Збитки, нанесені в результаті такої діяльності державі, оцінюються в $17 млн. Мартиненка було затримано в квітні 2017 року, коли він вже не перебував в статусі нардепа. Проте на судове засідання з обрання йому запобіжного заходу злетілися нардепи від «Народного фронту» та навіть міністри, призначені за квотою цієї сили. В результаті суддя відпустив Мартиненка на поруки трьох міністрів та майже двох десятків депутатів. Голова НАБУ Ситник досі стверджує, що в той момент здійснювався шалений тиск на суддю.

Справа щодо Мартиненка була відкрита Шевченківським райсудом Києва в жовтні 2018 року. Окрім нього, у ній проходить ще п’ять обвинувачених. Новин по цій справі давно не було чути – останні повідомлення стосувались відсторонення прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Андрія Перова, якого вимагала сторона обвинуваченого, та звинувачень Мартиненком Ситника в піарі та порушенні презумпції невинуватості.

«Бурштинова справа» Борислава Розенблата та Максима Полякова запам’яталася кількома пікантними деталями – так до «наївних» депутатів була направлена агент НАБУ Катерина, яка від імені іноземної компанії провокувала їх на лобіювання законодавчої правки, яка б полегшувала видобуток бурштину в Житомірській та Ровенській областях, і записала їхні розмови. Ті нібито погодились і взяли за це гроші через довірених осіб. В червні 2017 року детективи НАБУ затримали ряд осіб, причетних до вимагання та одержання неправомірної вигоди у сумі понад 300 тис. доларів, а в липні Верховна Рада задовольнила подання САП щодо притягнення депутатської парочки до кримінальної відповідальності (але не дала згоди на арешт). Слідство встановило, що отримані підозрюваними кошти йшли на забезпечення підготовки законопроектів, незаконного впливу на посадових осіб Держгеокадастру, Держлісагентства, Держгеонадр та органів місцевого самоврядування. В жовтні 2018 року прокурори САП скерували обвинувальний акт у цій справі до Голосіївського райсуду, але потім він був переправлений до Печерського райсуду.

В червні цього року Розенблат заявив, що готує позов щодо НАБУ з вимогою відшкодування йому збитку на суму в 100 млн грн, яку витратить на ремонт доріг на рідній Житомирщині. Ображений екс-нардеп взагалі оголосив вендету Ситнику – так Генпрокуратура за позовом Розенблата зареєструвала провадження про втручання голови НАБУ в американські вибори.

Одеського мера Геннадія Труханова НАБУ та САП звинувачують в організації схеми заволодіння 92 млн грн із міського бюджету. В 2016 році міськрада вирішила придбати за 185 млн грн будівлю закинутого заводу «Краян», аби розмістити на цьому місці всі органи мерії. Продавцем стала приватна структура, створена аспірантом Одеської юридичної академії. За кілька місяців до продажу міськраді ці руїни були куплені на аукціоні за 4,3 млн грн. Самі можете порахувати, який навар на рівному місці отримали одні (продавці повітря), і який прибуток – інші (міський бюджет). Антикорупціонери вважають, що за цією аферою стоїть безпосередньо Труханов та його підлеглі.

В листопаді минулого року Малиновський райсуд Одеси почав розгляд справи щодо Труханова та інших чиновників міськради. З тих пір САП знизила суму нанесеного збитку до 92,6 млн грн. Сторона обвинувачення вимагала для Труханова 12 років позбавлення волі, а також конфіскацію майна фігурантів справи.

Проте суд не побачив злочину в придбанні будівель «Краяну» за завищеною в десятки разів ціною і закрив справу. Переважну частину доказів, зокрема, оціночно-будівельну експертизу, суд просто визнав недопустимими. Тепер ця справа має розглядатися в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду.

Останній штрих

Аби новий суд повноцінно запрацював, треба вирішити ще одну проблему. Відповідно закону, окрім справ НАБУ, до компетенції ВАС віднесено також 22 склади злочину, де розмір збитків перевищує 500 тисяч гривень. А це тисячі справ, в яких може потонути новостворений орган. Президенту про цю проблему відомо і на відкритті ВАС він пообіцяв змінити законодавство, аби суд міг зосередитись лише на топ-корупціонерах. Якщо в закон будуть внесені правки, то з початком роботи до суду будуть передані лише «НАБУшні» справи, а всі інші залишаться в тих судах, де й розглядались. Але згодом суд буде розглядати і справи, не пов’язані з НАБУ, якщо розслідування по ним було розпочато з моменту запуску ВАС.

Зеленський натякнув на попередників, які, на його думку, умисно повносили в законодавство норми, які паралізують роботу антикорупційного суду. Проблему підсудності голова держави просив вирішити ще минулу Верховну Раду, але в нинішній у нього це взагалі не має викликати проблем.

Та якщо фракція нового президента в Верховній Раді взяла шалений темп і почала пачками штампувати закони, то навряд чи такої активності у винесенні вироків та «посадок» слід очікувати від ВАС. На думку експертів антикорупційних організацій, нові суддям знадобиться час, аби налагодити роботу, буде йти процес передачі справ з інших судів. Тим більше, не варто розраховувати, що судді одразу візьмуться за справи, що викликають суспільний резонанс, на кшталт вище перерахованих. Але якщо згадати, з якими боями створювався новий антикорупційний орган, то очікування від нього дійсно є завищеними.

Павло Вуєць, «Главком»