21 листопада відзначається День гідності та свободи на честь початку двох революцій: Помаранчевої та Євромайдану
Пройшло рівно дев’ять років від початку Революції Гідності. Тоді в Києві було дві сцени. На одній головними дійовими особами були представники Майдану, на іншій – представники проросійської Партії регіонів. Це був Антимайдан, який підпирали звезені тітушки й бюджетники.
Після подій на Майдані сталася серія загадкових смертей прихильників Росії. Дві з них трапилися просто перед гарячою лінією Володимира Путіна, де він заявив про безкарність і політичні переслідування в Україні. Який збіг…
Комусь із держзрадників вдалося втекти до Росії, а хтось і далі залишається тут, щоб чекати потрібного моменту і стати опорою для ФСБ та армії ворога.
З огляду на те, що рух «Чесно» веде Реєстр держзрадників, для нас і для суспільства не менш цікава і актуальна історія героїв сцени Антимайдану.
Під час акцій антимайданівців на сцену досить часто виходив нардеп від Партії регіонів Олег Калашніков. Тоді журналістка Ольга Червакова, яка до Революції Гідності була парламентською кореспонденткою, а пізніше стала народною депутаткою від БПП, називала Калашнікова головним організатором мітингів на антимайдані та «збіговиськ гопників у центрі Києва і, очевидно, куратором злочинних нападів тітушок на євромайданівців».
«Кому було невигідно, щоб Калашніков заговорив? Чи спромігся його допитати за рік, що минув, про ці події? Дивна тенденція. Будь-яке гучне розслідування проти владних «ексів» закінчується насильницькою смертю фігуранта», – написала тоді Червакова.
Калашнікова вбили в Києві з вогнепальної зброї, коли він піднімався до себе в квартиру. Це сталося 15 квітня 2015 року. Колишній нардеп дуже хотів пишно відсвяткувати 70-річчя «перемоги у Великій Вітчизняній війні». Не вийшло.
Вбивця Калашнікова зробив п’ять пострілів. Один із них – у голову.
Організацію Антимайдану правоохоронці розглядали як одну із причин загибелі політика.
Наступного дня вбили медійника Олеся Бузину, також біля його будинку. І теж, як і у випадку з Калашніковим, цілили у груди і зробили контрольний постріл у голову.
У 2015 році Бузина працював шеф-редактором газети «Сегодня» (медіахолдинг Ріната Ахметова). «Моїм ідеалом є відтворення Російської імперії, а я вимушений пристосовуватися до потворних умов «розбудови» незалежної України», – публічно наголошував Бузина у 1999 році, за рік до того, як видав книжку «Вурдалак Тарас Шевченко».
Цю книжку правоохоронці визнали такою, що розпалює міжнаціональну ворожнечу, але це не завадило Бузині згодом балотувався до парламенту від «Руського блоку» в одному зі столичних округів. Це дуже чітко показує, як держзрадникам без перешкод давали входити до політичної системи.
За дивним збігом обставин, саме в день вбивства Бузини президент Росії Володимир Путін провів пряму лінію із росіянами. Запитали його і про Бузину. Як несподівано.
«Де вбивці цих людей? Їх просто немає. Ні виконавців, ні замовників», – сказав Путін, додавши, що «це не перше політичне вбивство» в Україні.
Бузину вбили о 13:20. За пів години інформація з’явилася у ЗМІ, і десь за годину її прокоментував Путін, бо його запитав обізнаний російський громадянин, який так оперативно моніторить інформаційне поле.
Проросійській пропаганді Бузина прислужився навіть після смерті. Держзрадник Анатолій Шарій активно використовував цю тему на своїх платформах.
Тогочасний міністр внутрішніх справ Арсен Аваков дійсно майже одразу відзвітував, що вбивство Бузини розкрили.
Правоохоронці звинуватили двох чоловіків, Андрія Медведька та Дениса Поліщука, які могли бути пов’язані з націоналістичними організаціями та брали участь в АТО у складі добробатів. Вони свою вину не визнали, суд по суті не розглядав справу понад п’ять років і лише на шостий рік перейшов до матеріалів.
Того ж 2015 року, але кількома місяцями раніше, в Дарницькому районі столиці знайшли мертвим Михайла Чечетова. Цей нардеп від Партії регіонів був головним «диригентом» за часів кнопкодавства в парламенті.
Поліцію викликала дружина. Вона знайшла передсмертну записку зі словами «немає жодних моральних сил більше жити», і так правоохоронці дійшли висновку, що Чечетов дійсно міг стрибнути з 17-го поверху.
Перед цим Чечетову повідомили про підозру через зловживання владою, зокрема після голосування за диктаторські закони 16 січня 2014 року.
Колишній народний депутат із Партії регіонів Олег Царьов був заочно засуджений за держзраду у 2022 році. Він теж був одним із рупорів Антимайдану і виступав на його сцені. І у 2014 році спецслужби ним не займалися. Тоді він навіть встиг подати документи як кандидат у президенти. І його зареєстрували!
За кілька тижнів до повномасштабної війни у 2022 році Financial Times із посиланням на джерела у розвідці повідомила, що Кремль розглядає Царьова як можливого кандидата на посаду голови окупаційної адміністрації. Царьов таки з’явився в Україні під час початку окупації – і одразу почав із проросійської пропаганди.
Він цинічно брехав, що українські війська винні у відсутності води та електроенергії, тож треба чекати допомоги від окупантів. Але зник так само, як і з’явився.
І тільки тепер, через вісім років, з’явилася політична воля, щоб його засудити… заочно.
Але не на всіх політиків вистачає цієї політичної волі.
Ось на фото виступ Нестора Шуфрича на сцені Антимайдану. Він також входить до Реєстру держзрадників руху «Чесно».
Якщо хтось із «голосів» сцени Антимайдану помер, а хтось утік, то Шуфрич зараз має найкращі позиції. Парламентська більшість залишає його на посаді голови комітету з питань свободи слова. А за кілька днів до річниці Революції Гідності Шуфрич навіть пролонгував своє членство у Національному олімпійському комітеті. Проте згодом, після суспільного збурення, разом із Григорієм Суркісом пообіцяв залишити цю посаду. Суспільство має питання до влади: що відбувається і чому не працюють інструменти?
Рух «Чесно» спільно зі ЗМІ та колегами із громадського сектору ініціював заяву до парламентарів із вимогою прибрати всіх представників проросійських партій із парламенту й місцевих рад і напрацювати відповідну єдину державну політику.
Шуфрич такий не один. Коли всі ці події відбувалися в Києві, столиця була без мера. Це мало дуже серйозний вплив на те, що сталося. Обраний громадою мер навряд чи наважився б піти на те, на що пішов призначенець Банкової Олександр Попов.
Всі пам’ятають, як Попов почав встановлювати на Майдані ялинку. З неї й почалася зачистка Майдану. Ось фото Макса Левіна для інтерв’ю «Лівому берегу», де Попов каже, що могли б ялинку встановити і в інший день…
Могли б… Попов зараз депутат Київради від ОПЗЖ, і кияни дали йому друге місце (!!!) на місцевих виборах мера у 2020 році. Він обійшов навіть Сергія Притулу, якому пророкували друге. Так от, Попов у Київраді, а нашого колеги Макса Левіна, фотографа, немає… Загинув на Київщині, коли виконував свій професійний обов’язок під час окупації.
Один із головних медіарупорів кремля, який роками працював на Партію регіонів, наразі перебуває в Україні. Це Ганна Герман. Так, її можна було зустріти на похороні першого президента України Леоніда Кравчука.
Просто перед війною Герман разом із держзрадницею Оксаною Марченко, дружиною держзрадника Віктора Медведчука, записали чергове відео для Youtube-каналу Марченко «Паломниця» (дивитися виключно людям зі стійкою психікою).
А за кілька місяців до відеоролика Герман традиційно через проросійські ЗМІ, де працювала і продовжує працювати когорта держзрадників, формувала «правду» про події під час Революції Гідності. По суті, у ЗМІ вона є адвокаткою держзрадника Віктора Януковича, який останні дев’ять років переховується в Москві.
У той час, коли Герман розповідала нам «неудобную правду», на нашому кордоні з Білоруссю стояли війська Росії і готувалися до нападу і знищення цивільного населення й інфраструктури. Ще раніше під час суду Герман як свідок виправдовувала Януковича, мовляв, він не винен і хотів для України тільки кращого.
І вже традиційно наші правоохоронці та спецслужби чомусь не чіпають топових держзрадників в Україні, а чекають, поки вони, як Ілля Кива чи Олег Царьов, просто втечуть.
Шуфрича, як і інших нардепів ОПЗЖ, зараз ловити в Росії не треба. І Герман теж тут, як і Попов.
Це далеко не вичерпний список політиків, які були на сцені Антимайдану і як представники центральної влади мали безпосереднє відношення до підготовки нападу на Україну. Вони працювали в політичній та медійній площинах, робили все, щоб у нас не запрацювала правоохоронна система, і зараз користуються її інституційною незрілістю.
Після 2014 року суспільство боролося з державними зрадниками зеленкою, борошном, червоною фарбою, бо належним чином не працювали судова система та СБУ. Зараз там, де не працюють інструменти держави, на тимчасово окупованих територіях, діє простий закон ліквідації зрадників.
Рух «Чесно» веде Реєстр державних зрадників. Ми не будемо чекати рішень судів, хоча парламент просто зобов’язаний провести судову реформу і реформу правоохоронних органів до кінця. Ми будемо розповідати громадянам України, хто є державним зрадником і чому.
Всі ті, хто були на сцені Антимайдану, були свідомі того, що вони роблять з нашою державністю й до чого готують нашу державу. І вони мають відповідати. Перед суспільством і перед законом. І ті, хто їм у цьому допомагав, також мають відповісти.
Коментарі — 0
