Попри теплі слова Сі й Путіна, на крижаному кордоні між Росією і Китаєм панує недовіра
Зі сльозами на очах Пітер Сьонг дико жестикулює на темну діораму позаду себе. На ній зображені сотні людей, яких скидають зі скелі, а на задньому плані горять будинки. Уздовж дороги розкидані мертві діти. Драматична музика, миготливі вогні та звукові ефекти криків підсилюють ефект.
«Дивіться! Це те, що робить Росія!» – каже він.
Пан Сьонг є туристом у музеї історії Айхуей у місті Хейхе, меморіалі жахливого насильства, яке колись вчинили росіяни над цією віддаленою північнокитайською громадою у 17 столітті, коли царі намагалися розширити кордони імперської Росії.
Але для нього йдеться не лише про минуле. На тлі ознак потенційної можливості можливість надання Пекіном військової допомоги Москві, щоб допомогти їй захопити Україну, нинішні відносини між двома сусідами та їхні погляди на конфлікт опинилися в центрі уваги.
У цьому засніженому форпості Китаю, де на іншому березі замерзлого Амуру майорить російський прапор, люди добре знають, на що здатна російська армія, якщо їй випаде нагода.
«Я проти будь-якого вторгнення, – додав пан Сьонг, коли його запитали про паралелі між звірствами 17 століття і тими, що відбуваються в Україні. – Історія повторюється».
Нещодавно ми стали свідками дипломатичного скандалу, оскільки Захід намагається запобігти можливості озброєння Росії Китаєм в її боротьбі за захоплення України. Це потенційно може змінити хід війни, оскільки обидві сторони намагаються знайти джерела боєприпасів, необхідних для продовження бойових дій у нинішньому темпі.
Минулого місяця німецький журнал Der Spiegel повідомив, що китайська компанія Xi'an Bingo Intelligent Aviation Technology розглядає можливість продажу Москві 100 ударних безпілотників. Невдовзі після цього The Washington Post з посиланням на американських чиновників повідомила, що Пекін розглядає можливість постачання Росії вкрай необхідних снарядів.
Китай все заперечував, вказуючи на мирний план з 12 пунктів, висміяний Заходом, і нещодавно оприлюднив цей план, щоб довести: Китай прагне бути посередником, а не займати чиюсь сторону.
Однак відносини з Москвою явно стають дедалі теплішими.
Існує думка, що китайський лідер Сі Цзіньпін невдовзі планує відвідати Росію, а міністр закордонних справ Ван І став найвищим посадовцем, який відвідав Росію з початку війни.
Після зустрічі з Ваном І президент Росії Путін заявив, що партнерство вийшло на «нові рубежі». «Російсько-китайські відносини розвиваються так, як ми й планували упродовж попередніх років. Все рухається вперед і розвивається», – додав він.
Тим часом санкції, запроваджені Заходом проти Росії як покарання за вторгнення в Україну, частково були компенсовані Китаєм. Торгівля між країнами зросла на 30% порівняно з минулим роком, включаючи санкційні технології, як-от високотехнологічні чіпи, в обмін на нафту й газ.
Проте в місті Хейхе, розташованому на краю північної провінції Хейлунцзян, все не так чорно-біло.
Прикордонний перехід тут закритий з моменту спалаху Covid-19, колючий дріт огороджує набережні річки, а склади з російськими написами на фасадах занедбані.
Навіть росіян, які змогли б знайти шлях через кордон, не пустили б до музею Айхуей.
«Їхній візит образив би наші почуття», – пояснила працівниця каси. Ще одна працівниця сказала, що по той бік кордону є схожий музей: «Вони бачать все, що сталося, зовсім інакше, ніж ми».
Проте прямої конфронтації сторони уникають. У звичайні часи китайці тут щодня ведуть бізнес з росіянами. Матрьошки, хутряні шапки і горілка продаються майже в кожному магазині, і більшість тут не хочуть бачити подальших санкцій проти країни.
«Росіяни й так дуже бідні. У ці важкі часи ми маємо підтримувати один одного», – сказав місцевий таксист.
Їхню думку про Росію та її вторгнення в Україну ускладнює погляд на іншого великого світового гравця: давнього заклятого ворога Китаю – США.
Місцевих жителів Пекін «годує» історією про те, що Москва змушена була вступити в конфлікт, оскільки її кордонам загрожувало НАТО на чолі з Вашингтоном.
«США підтримують Україну, тому ми повинні підтримувати Росію, – сказала прибиральниця музею, коли виносила мішок зі сміттям на вулицю. – Це краще, тому що це країна, яку ми знаємо».
Але не всі в цьому переконані.
«Ми завжди говоримо, що американці – погані люди, але в нас ніколи не було з ними конфліктів, – зазначив таксист. – Але в нас були конфлікти з Росією. Так що я їм не довіряю».
Джерело: The Telegraph
Переклад з англійської Вікторії О. Романчук,
відповідального секретаря журналу «Універсум»,
членкині Національної спілки журналістів України,
членкині Organisation Mondiale de la Presse Periodique (Brussels, Belgium)
Коментарі — 0
