Термобаричні боєприпаси можна порівняти з невеликими ядерними зарядами
Останнім часом російська армія дедалі частіше почала застосовувати проти України боєприпаси об'ємного вибуху (термобаричні боєприпаси), щоб підвищити ефективність своїх атак. При цьому мова не йде про застосування цієї зброї у військових цілях: агресор оснащує термобаричними боєголовками ударні безпілотники «Шахед», що летять на українські міста, а їхнє головне завдання – кошмарити цивільне населення.
Що таке боєприпаси об'ємного вибуху
Дія термобаричних бомб і снарядів заснована на розпиленні паливної речовини у вигляді аерозолю та підриву отриманої газової хмари. Боєприпаси об'ємного вибуху складаються з паливного контейнера та забезпечені двома детонаторами.
Перший розкриває контейнер – і горюча суміш розпорошується в повітрі, заповнюючи собою простір і проникаючи у всі отвори, які не є герметично закритими. Другий детонатор підпалює хмару. У момент вибуху температура газової суміші становить 2400-2600 градусів і утворюється вибухова хвиля у кілька разів потужніша за звичайний фугасний заряд.
У момент вибуху в його епіцентрі випалюється кисень, створюється вакуум, і тому термобаричні заряди отримали ще одну назву – вакуумна бомба.
Об'ємно-детонуючі боєприпаси з'явилися ще під час Другої світової війни, їх використовувала німецька армія. Але масового поширення ця зброя набула лише з 1960-х років, коли США почали застосовувати її у В'єтнамі.
Ціллю термобаричних боєприпасів є боротьба з прихованою піхотою. Вакуумні бомби, як їх прозвали американські газетярі, застосовувалися, щоб виманити в'єтнамців із джунглів. Радянський Союз активно використовував боєприпаси об'ємного вибуху в Афганістані – викурювали моджахедів із печерних ходів. Стіни афганських будинків танковий снаряд прошивав наскрізь і летів далі. Жодного ефекту. А якщо потрапила вакуумна бомба – все, нікого живого.
Мінуси «термобарів»
Термобаричні боєприпаси є ефективним засобом знищення противника у замкнутому просторі – закритих бліндажах та інших укриттях. На відкритій місцевості – якщо ворог, наприклад, сидить в окопах, ця зброя є менш ефективною. При цьому, за словами головного конструктора науково-виробничої фірми «Адрон» Сергія Туренка, боєприпаси об'ємного вибуху мають низку особливостей у порівнянні з фугасними. А саме:
- Маса боєприпасу не може бути меншою за 20-30 кг, інакше щільність хмари буде невеликою, і горюча суміш може не підірватись.
- Погодні умови (дощ, сніг, туман) можуть призвести до того, що підриву не відбудеться. Те ж саме при сильному вітрі. Якщо снаряд і вибухне, то у будь-якому випадку його потужність зменшується у рази.
«При цьому вартість термобаричних боєприпасів приблизно на третину вища за звичайний осколково-фугасний заряд. Вони дорожчі і за матеріалами, і за технологією», – коментує «Главкому» провідний експерт Центру військово-політичних досліджень Олександр Коваленко. За його словами, термобаричну зброю має і Україна, але її номенклатура обмежена – це переважно легкі бомби. А ось у росіян у розпорядженні є більше різних засобів ураження: це і боєголовки, і авіабомби, і артилерійські снаряди. Важкі вогнеметні системи «Буратіно» та «Солнцепьок» – це також термобарична зброя.
За даними порталу Defense Express, термобарична бойова частина, яку росіяни почали масово використовувати на дронах типу Shahed-136, має індекс ТБ БЧ-50. Деталі відносно цієї боєголовки стали відомі після зламу серверів заводу з виробництва дронів «Алабуга» у Татарстані. Відповідно до цієї інформації, бойова частина має вагу у 52,4 кг, вона, окрім термобаричного ефекту, має ще й уламковий – за рахунок 2306 уражаючих елементів у вигляді кульок діаметром 9 мм.
«Ще влітку минулого року у Росії почалися певні експерименти зі змінами бойових частин у «Шахедах». А активно застосовувати ці термобаричні боєголовки агресор почав з квітня 2024 року», – розповідає «Главкому» головний редактор Defense Express Олег Катков.
Який у цьому сенс?
Постає питання – якщо боєприпаси об'ємного вибуху на 30% дорожчі і існує досить велика ймовірність, що якась частина зарядів може і не спрацювати – особливо в осінньо-зимовий період, то навіщо агресор почав їх активно використовувати? Залишилося багато запасів із радянських часів (як і важких авіабомб), і відбувається їхня «утилізація»?
Але, як кажуть експерти, запасів бути не може: у термобаричних боєприпасів є особливості зберігання – через паливо, що знаходиться у рідкому стані, яке потім перетворюється на аерозоль. Термін дії таких боєприпасів обмежений, тож все це – нове виробництво. Так, вони дорожче. Так, якийсь відсоток може не спрацювати. Але росіянам потрібні жертви серед мирного населення, щоб спровокувати (на що вони сподіваються) соціальний вибух. А коли ця Росія зважала на гроші та людські життя?
Якщо будова із монолітного залізобетону, удар «Шахеда» вона витримає. Але сучасні висотки (та й старі житлові будинки теж) – ні. І якщо при атаці ударного безпілотника зі звичайною фугасною боєголовкою можна врятуватися – сховатися, наприклад, між несучими стінами, то при влученні термобаричного боєприпасу 100% усі загинуть. «Це просто геноцид», – констатує факт Олег Катков.
Навіть якщо об'ємно-детонуючий боєприпас вибухне на вулиці, ті, хто перебувають поблизу точки детонації, загинуть. А ті, хто перебуває далі, можуть отримати безліч внутрішніх пошкоджень: розрив барабанних перетинок, тяжкі струс мозку, розрив легень та інших внутрішніх органів.
Взагалі термобаричні боєприпаси великих калібрів за потужністю можна порівняти з невеликими тактичними ядерними зарядами (тільки відсутній радіаційний ефект ураження). Використання цього виду озброєнь безпосередньо не заборонено міжнародними законами. Але якщо якась країна використовує вакуумні бомби для ураження цивільного населення, вона коїть військовий злочин відповідно до Гаазьких конвенцій 1899 та 1907 років.
Та хіба Росію цим зупиниш?
Андрій Кузьмін, «Главком»
Коментарі — 0