День народження Івана Миколайчука. Пригадаємо генія

15 червня  1941 року у селі Чорториї Кіцманського району Чернівецької області народився Іван Миколайчук, який у майбутньому стане улюбленцем мільйонів. Видатний український кіноактор, сценарист, режисер та письменник. «Главком» вирішив пригадати найцікавіші факти з життя «народного» артиста, якого називали генієм сучасності.

В сім’ї Василя та Катерини Миколайчуків було тринадцять дітей. Іван Миколайчук народився четвертим. Лише десять дітей дожили до повноліття. Більшість із них залишилися у рідному селі, важко працюючи. Цікаво, що старша сестра Фрозина Грицюк та її син Василь нині опікуються меморіальним Музеєм-садибою Івана Миколайчука, відбудованого на місці старої батьківської хати.

Іван зіграв свою першу роль у дванадцять років. Він виконував роль немічного Івана у виставі «Безталанна» за п’єсою Михайла Старицького. У селі займалася творчістю ціла театральна трупа, яка часто ставила різні спектаклі.

Миколайчук сформувався не лише як актор та режисер, а й сценарист та автор музичного оформлення багатьох фільмів. Перший кіносценарій «Живий хрест у мертвій діброві», Іван написав у 17 років. За основу була взята історія про сільських Ромео і Джульєтту.

Варто сказати, що Миколайчук мав і музичну освіту. 1957 року він закінчив Чернівецьке музичне училище, отримав спеціальність «хормейстер художньої самодіяльності». Іван опанував гру на сопілці, роялі, цимбалах, скрипці, арфі.

З дружиною Іван познайомився 1958 року, коли навчався в театрі-студії при Чернівецькому українському музично-драматичному театрі імені Ольги Кобилянської. Це було справжнє кохання, яке спалахнуло в юних серцях. Марія, яка вийшла за Івана через чотири роки, відмовилася гастролювати до Бєлграда, куди мала їхати з хором Вірьовки. Після фільму «Тіні забутих предків» Миколайчук лагідно називав дружину Марічкою.

Вступивши до Київського театрального інституту імені Карпенка-Карого, Марічка подарувала коханому «Тіні забутих предків» Коцюбинського та «Художник» Шевченка. На другому курсі Івана запросили зіграти Івана Палійчука в «Тінях забутих предків» та Тараса Шевченка у фільмі «Сон».

Іван Миколайчук навчався на кіноакторському факультеті Київського інституту театрального мистецтва. Знаковим було те, що він потрапив до творчої майстерні відомого режисера Віктора Івченка. Саме Володимир Івченко попросив Сергія Параджанова спробувати свого студента на роль Івана Палійчука у фільмі «Тіні забутих предків».

Цікаво, що на цю роль уже був затверджений інший актор, але Параджанов ввічливо погодився. Параджанов не чекав чогось самобутнього від хлопця, але провести кінопроби довірив оператору стрічки Юрію Іллєнку. На цей час він павільйон залишив.  За  кілька хвилин Іллєнко наздогнав режисера зі словами: «Сергію Йосиповичу! Це щось неймовірне! Просто нелюдське щось! Щось за межами розуміння й сприйняття!». Цікаво, що пізніше Параджанов назвав Миколайчука своїм вчителем та генієм.

 «Тіні забутих предків» завоювали Книгу рекордів Гіннесса, здобувши низку нагород, стрічку показували у багатьох країнах світу, зокрема в Італії, Греції, Аргентині.  Закономірно, що в Радянському Союзі фільм намагалися приховати. Така ж доля спіткала інші «націоналістичні» твори, зокрема «Пропалу грамоту» Бориса Івченка, «Білий плах із чорною ознакою» Юрія Іллєнка.

Заспівати у «Пропалій Грамоті» Іван Миколайчук запросив вокальне тріо «Золоті ключі». Цей експеримент був дуже успішним.

У фільмі «Білий плах із чорною ознакою» Іван Миколайчук обрав для себе роль одного з братів-дзвонарів – упівця Ореста. Але художня рада заборонила цей експеримент, буцімто, такий симпатичний типаж не може грати негативну роль. Тому Ореста зіграв Богдан Ступка, а Миколайчук вжився в роль Петра. Стрічка завоювала Золотий приз Московського міжнародного кінофестивалю 1971 року.

Іван Миколайчук поступово став зіркою світового масштабу. На одному з фестивалів Ніл Армстронг потис руку Іванові зі словами: «Іване, із тобою я готовий знову летіти на Місяць!». А Жан-Поль Бельмондо, зустрівшись якось з Миколайчуком, зазначив: «Якщо двом таким акторам, щоб зрозуміти один одного, потрібен хтось іще, то акторська справа взагалі нічого не варта на цьому світі». Вони провели вечір удвох мовчки, але при цьому розуміючи один одного.

Іван Миколайчук був людиною широкої душі. Він мріяв накрити стіл від Чернівців до Чорториї та пригостити напоями та стравами всіх. Він неодноразово влаштовував пишні столи для односельців та інших гостей, які дуже шанували митця.

Загалом у творчому доробку Івана Миколайчука 34 кіноролі, дев’ять написаних сценаріїв, дві режисерські роботи. Дуже багато виношував у планах, бо був тривалий період застою, коли митцеві просто не давали зніматися чи знімати.

Цікаво, що в юності циганка пророчила Івану Миколайчуку лише 25 років життя. Актор помер від раку шлунка 3 серпня 1987 року, не доживши пару днів до срібного весілля з Марічкою. Похований на Байковому кладовищі.