«Незаконні затримання та катування, здійснені українською стороною в зоні збройного конфлікту на Сході»

Андрій Гладун, Центр документування Української Гельсінської спілки з прав людини, каже, що основою для звіту стало документування незаконного затримання 23 осіб військовослужбовцями або правоохоронцями в Донецькій та Луганській областях України. «Затримання відбувалися з порушенням норм КПК України та стандартів міжнародного права. У ці люди були затримані за підозрою у «сепаратизмі», 19 осіб зазнали катування та жорстокого поводження. Такі дії порушують національне законодавство та міжнародне право, а от перспектива кримінального переслідування для винних викликає сумнів. Адже за весь час конфлікту до суду направили близько 2% кримінальних проваджень, відкритих за фактами незаконного позбавлення волі в Донецькій та луганській областях», - розповідає Гладун.

Олександр Павліченко, Харківська правозахисна група, наполягає на тому, що держава Україна повинна негайне і ефективно розслідувати усі випадки, а винних покарати. «Ефективне розслідування дасть можливість людям, що мешкають на сході України в зоні конфлікту повірити в державу Україну і в справедливість правосуддя. Адже треба повертати не території, а людей», - переконаний Павліченко.

Правозахисники стверджують, що не в усіх випадках можливо достеменно встановити виконавців катувань та незаконних затримань, однак ,найчастіше потерпілі свідчили про правопорушення з боку українських добровольчих батальйонів, зокрема такі підрозділи як «Шахтарськ» («Торнадо»), «Айдар», «Дніпро-1» та «Азов».

«Я представляю Харківську правозахисну групу і наша організація часто їздить із моніторингами до населених пунктів у зоні АТО поблизу лінії розмежування. Я особисто спілкувався з тими, хто став жертвами незаконних затримань та катувань. І у нашому звіті не всі жертви подані і задукоментовані, бо люди бояться говорити. Одна справа свідчити проти незаконних дій з боку  проросійських сил на неконтрольованій території, і інша проти українських військових. Але хотів би звернути увагу, що кількість злочинів з боку «днр», «лнр» є звісно більшою, аніж з української сторони», - продовжує Павліченко.

На його думку, оскільки українська сторона заявляє про системні порушення прав людини на непідконтрольній уряду території, тому вона має довести, що на підконтрольній території права місцевого населення справді перебувають під захистом держави.

Дмитро Коваль, представник організації Truth Hounds,наголосив на наявність в Україні позитивних зобов’язань щодо недопущення порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права. Це означає, що держава через відповідні органи та представників повинна не лише утриматися від порушення згаданих прав, але й притягувати винних до відповідальності.

«Виявлені факти катувань свідчать про невиконання Україною власних позитивних зобов’язань. Як наслідок є репутаційні ризики для України і наражає її на нові процеси в Європейському суді з прав людини», - говорить Коваль.

Окрім того, він нагадав, що Україна визнала юрисдикцію Римського статуту. За його словами, покарання за сконі воєнні злочини можуть понести не тільки безпосередні учасники скоєння злочину, а й командування та начальство.

«Відповідно до Статуту Міжнародного кримінального суду воєначальник або особа, яка діє як військовий командир, несе кримінальну відповідальність за міжнародні злочини, скоєні у двох випадках. Перше, така особа несе відповідальність за злочини, скоєні силами, які перебувають під її ефективним командуванням і контролем або ефективною владою. І контролем. По-друге, воєначальник несе відповідальність за злочини, скоєні в результаті його нездатності здійснювати контроль належним чином над силами, які йому підпорядковуються», - продовжує Коваль.

Правозахисник також зауважив, що міжнародне право вимагає, щоб командири були проактивними у питанні збору інформації про поведінку своїх підлеглих.

У звіті зазначено, що враховуючи положення Статуту Міжнародного кримінального суду за ймовірне скоєння воєнних злочинів, викладених у звіті, можуть бути притягнуті до відповідальності такі особи як комбатанти полку МВС «Азов» з позивними «Док», «М’ясник» , а також клмнадир полку МВС «Азов» Андрій Білецький, командир спецпідрозділу МВС «Шахтарськ» Андрій Філоненко, керівник штурмового батальйону ЗСУ «Айдар» Євген Пташник, т.в.о. командира полку «Дніпро-1» Олександр Рашевський.

Окрім того, залежно від масштабу та об’єктивності розслідування, повноти отриманних свідчень та доказів, звинувачення можуть бути в подальшому адресовані і керівникм вищого рівня – міністру внутрішній справ України Арсену Авакову, екс-міністру оборони України Валерію Гелетею, мімінстру оборони Степану Полторакову, екс-командувачу сухопутних військ Анатолію Пушнякову.

Пропонуємо також переглянути запис прес-конференції